Глава 4.

Право прокурора на апеляційне і касаційне оскарження цивільних судових рішень вказаної категорії справ

Оскільки прокурора як учасника процесу законодавчо віднесено до осіб, які беруть участь у справі, йому згідно з вимогами статей 3,13,45,46 і 292 ЦПК України (ст.ст. 6,13, 18 5 КАС України) належить право апеляційного оскарження судових рішень у цивільних та адміністративних справах. Як бачимо, право апеляційного оскарження законодавець надав крім матеріально заінтересованих осіб також прокурору, який подає апеляційну скаргу на неправосудне, на його погляд, рішення.

Право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень у судочинстві - це передбачена нормативно-правовими актами можливість прокурора у порядку представництва інтересів громадянина або держави в суді у порядку судочинства оскаржити рішення суду першої інстанції до апеляційного суду.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову прак­тику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказано, що органи та особи, які за законом мають право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави чи суспільні інтереси (ч. 2 ст. З, ст.ст. 45, 46 ЦПК України, ст.ст. 6, 60, 61 КАС України), але не брали участі в справі, мають право на апеляційне оскарження судових рішень, якщо таке право передбачене законом.

4.1. Право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень цивільного судочинства першої інстанції

Право прокурора на апеляційне оскарження судових рішень цивільного судочинства першої інстанції регламентується:

- Законом України «Про прокуратуру» (ст.ст. 36-1, 37);

- Цивільним процесуальним кодексом України (ст. 292). У ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» однією з форм представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді передбачено внесення апеляційної скарги на судові рішення. Згідно з положенням ч. 1 ст. 292 ЦПК України прокурор вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення суду, тобто порушити функціональну діяльність апеляційної інстанції по перевірці рішень суду першої інстанції.

Проте, будучи суб'єктом апеляційного провадження, він може виступати ініціатором перегляду судових рішень у цивільних справах в апеляційному порядку, тобто: (а) подавати апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції неза­лежно від участі у справі і (б) брати участь у розгляді справи апеляційним судом, вважаючи ухвалене судом першої інстанції рішення або постановлену ухвалу незаконними чи необґрунтованими.

За даними судової статистики у 2009 році в Україні збільшилася кількість цивільних справ і матеріалів за апеляційними скаргами прокурорів на рішення й ухвали місцевих судів, що перебували у провадженні апеляційних судів, - 115,4 тис. справ, що на 36,8% більше показника попереднього року. З різних підстав повернено 16,4 тис. справ і матеріалів (14,2%), які перебували в провадженні. Закінчено провадження по 92,7 тис. справ за апеляціями, що становить 80,4% (76%) від тих справ і матеріалів, що перебували у провадженні. Скарги, подання задоволено у 39,8 тис. справ, або 42,9% (52,4%) тих, провадження у яких закінчено. Залишилися нерозглянутими 6,2 тис. справ, або 5,4% (6%) справ і матеріалів, які перебували в провадженні апеляційних судів. На розгляді апеляційних судів у той же час перебувало 89,3 тис. цивільних справ за апеляційними скаргами, поданнями тільки на рішення (без ухвал, постанов) місцевих судів. Провадження закінчено у 72,1 тис. справ, або 80,7% (75,8%) тих, що перебували у провадженні. Апеляційні скарги задоволено по 27,2 тис. справ, або 37,7% (50,2%) тих, провадження у яких закінчено.

Участь прокурора в апеляційному провадженні викликана необхідністю повторного розгляду цивільних справ, вирішених судом першої інстанції, з метою перевірки законності й обґрунтованості постановлених у них рішень та ухвал і захисту прав, свобод сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, та публічних інтересів. Для цього прокурору слід з'ясувати, чи вирішені судом під час ухвалення рішення всі питання, встановлені ст. 214 ЦПК України, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджені;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мали значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливали із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягала застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід було позов задовольнити або у позові відмовити;

6) як розподілені між сторонами судові витрати;

7) чи були підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи були підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Порушення судом закону лише в тих випадках призводить до необґрунтованості рішення, коли це негативно вплинуло на встановлення фактичних обставин у справі. Крім того, перевірити, чи повно з'ясовані обставини, що мали значення у справі; чи доведені обставини, що мали значення для справи, які суд вважав встановленими; чи відповідають висновки суду, викладені у рішенні, обставинам справи.

Встановлені судом обставини справи мають бути обґрунтовані доказами, одержаними у визначеному законом порядку, за допомогою передбачених ч. 2 ст. 57 ЦПК України засобів доказування і перевірені у тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Відхилення доказів має бути обґрунтованим.

Право внесення (підпису) апеляційної скарги на рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їхньої компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні скарги тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь (ст. 37 Закону України «Про прокуратуру»). Згідно з приписами Закону України «Про прокуратуру» та ЦПК України прокурор з метою оскарження судових рішень першої інстанції може внести апеляційну скаргу. Прокурор вправі оскаржити рішення суду першої інстанції, які не набрали законної сили та які набрали законної сили.

Таким чином, рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку:

- помічником прокурора, прокурором відділу, управління, який брав участь у розгляді справи;

- міськрайпрокурором та його заступником, прокурором області та його заступником, Генеральним прокурором України і його заступником.

Заступником прокурора області, прокурором області, заступником Генерального прокурора України, Генеральним прокурором України незалежно від їх участі в розгляді справи та пред'явлення позову може бути оскаржено в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції за позовом або за участю міськрайпрокурора. Пунктом 12 наказу Генерального прокурора України № 6-гн від 29 листопада 2006 року «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» передбачено, що прокурори усіх рівнів у межах своєї компетенції мають забезпечити своєчасне реагування на незаконні рішення суду у цивільних справах, якісну підготовку апеляційних скарг. При направленні до суду зазначених документів надсилати їх копії до прокуратур вищого рівня прокурору, який забезпечує участь у справі.

Відповідно до п. 12.1 вказаного наказу Генерального прокурора України № 6 гн від 29 листопада 2006 року забезпечення внесення апеляційних скарг на рішення у цивільних справах покладено на керівників прокуратур, працівники яких брали участь у розгляді справ у суді першої інстанції.

Згідно з п. 12.3 цього наказу про направлення скарги, заяви та справи до апеляційного суду і дату призначення справи до розгляду має бути негайно повідомлений прокурор, який забезпечує участь у суді, а при оскарженні рішення суду за позовом, заявою прокурора іншими особами - надсилати копію скарги, заперечення на неї та необхідні матеріали прокурору за місцем розташування зазначених судових інстанцій.

У випадку оскарження прокурором судових рішень, які набрали законної сили, йому необхідно заявити про поновлення строків. Для поновлення строків прокурору необхідно, наприклад, довести вину суду. Якщо про незаконне судове рішення суду першої інстанції прокурору стало відомо під час прокурорської перевірки, розслідування кримінальної справи тощо, то йому необхідно про це вказати у заяві про апеляційне оскарження та в апеляційній скарзі і, відповідно, надати докази на обґрунтування.

Слід зазначити, що рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

Відповідно до ст.ст. 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заоч­ного рішення без задоволення та ухвалення повторного заочного рішення. В іншому випадку апеляційний суд відмовляє в прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення.

Прокурор може оскаржити не всі ухвали суду першої інстанції, а лише ті, можливість яких передбачена процесуальним законодавством. Ухвали, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, вказані у ст. 293 ЦПК України.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

У цивільному судочинстві прокурор може оскаржити судові рішення в інтересах держави в особі посадових осіб та фізичних осіб незалежно від того, чи брали такі особи участь у розгляді справи судом першої інстанції. ЦПК України передбачає можливість прокурора відмовитись повністю або частково від апеляційної скарги протягом усього часу розгляду справи судом. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих самих підстав не допускається.

Згідно зі ст. 300 ЦПК України при відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повернення скарги. До розгляду справи апеляційним судом особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її, а під час розгляду справи судом - відмовитись від скарги. Апеляційна скарга може бути прокурором доповнена чи змінена протягом строку на апеляційне оскарження. Разом із тим вказана стаття не надає апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на внесення змін чи доповнень до апеляційної скарги, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не приймаються до розгляду, а повертаються заявникові ухвалою судді-доповідача.

Прокурор на стадії апеляційного провадження може відмовитись від позову у випадку, коли позов було пред'явлено ним. Відмовитись від позову може як прокурор, який його пред'явив, так і прокурор вищого рівня. ЦПК України передбачає можливість приєднатись прокурору до апеляційної скарги до початку розгляду справи в апеляційному суді.

Відповідно до ст. 299 ЦПК України приєднатися до поданої апеляційної скарги можуть особи, які брали участь у справі на стороні особи, яка подала скаргу, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки і їхні вимоги не є іншими. Заяви про приєднання до апеляційної скарги можуть бути подані лише до початку розгляду справи в апеляційному суді (до постановлення ухвали про призначення справи до розгляду - ст. 302 ЦПК України). У разі якщо в заяві про приєднання до апеляційної скарги, поданої до початку апеляційного розгляду справи, фактично містяться інші вимоги або заявлені інші мотиви, ніж зазначені в апеляційній скарзі, то така заява вважається окремою апеляційною скаргою зі всіма наслідками, які з цього випливають, а саме: вона залишається без руху для усунення її недоліків як апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 295 ЦПК України. У заяві прокурора про приєднання до апеляційної скарги можуть міститися лише додаткові обґрунтування, уточнення вже поданої апеляційної скарги, у тому числі як питання факту, так і питання права.

До апеляційної скарги мають бути додані її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків, без наявності в них клопотання або в окремій заяві про поновлення цього строку, ухвалою судді-доповідача апеляційного суду залишається без розгляду, справа повертається до суду першої інстанції.

За наслідками розгляду судом заяви постановляється ухвала або про поновлення строку на апеляційне оскарження в разі пропущення його з поважних причин, яка оскарженню не підлягає, або за відсутності таких причин - про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення та апеляційної скарги, яка може бути оскаржена в касаційному порядку. При підготовці апеляційної скарги прокурору необхідно враховувати межі перегляду судом апеляційної інстанції.

Резолютивна частина скарги має відбивати повноваження апеляційного суду за результатами розгляду документів оскарження. В апеляційній скарзі піддаються критиці не доводи і докази, приведені протилежною стороною при вирішенні спору, а висновки, яких дійшов суд на обґрунтування свого рішення. Піддаючи критиці рішення суду першої інстанції, доводячи неправильність їх висновків, окремих процесуальних дій, потрібно в усіх випадках дотримуватися коректності в оцінці судового рішення і дій суду, який постановляє рішення й проголошує його ім'ям України. В апеляційній скарзі недопустимі вирази образливого характеру. Треба пам'ятати, що сила критики полягає не в грубості виразів, а в переконливості доводів.

Стиль апеляційної скарги повинен бути діловим, мова зрозумілою, юридична термінологія-прийнятною і вживаною в чинному законодавстві та правовій науці. Апеляційні скарги, які надійшли безпосередньо до апеляційного суду, надсилаються до суду, який ухвалив судове рішення, для виконання вимог, передбачених ст. 296 ЦПК України. У разі подання в такому випадку скарги у встановлені законом строки ця обставина може бути підставою для поновлення пропущеного строку.