24

ВСТУП

Актуальність дослідження полягає в нещодавному проведенні віборів 2012 року, а найголовніше для дослідження – передвиборних перегонів. Аналіз PR-інструментів, використаних в передвиборних перегонах різними кандидатами дасть нам більш повну картину процессу, допоможе зрозуміти та обгрунтувати результати виборів та, можливо, зпрогнозувати хід подій на наступних президенських виборах.

Мета дослідження – виявити та проаналізувати ефективні та не ефективні на українській політичній арені, саме для українського електорату, інстументи впливу здійснення вибору. Мета даної роботи полягає в аналізі PR-інструментарію постерних матеріалів партії Свобода та складання психологічного портрету виборця даної політичної сили, з метою аналізу потенційного та реального електорату партії та визначення ефективності проведення передвиборнї кампанії.

Для досягнення мети роботи, необхідне виконання наступних задач:

1. Провести ретроспективний аналіз партії та її діючого лідера

2. Проаналізувати передвиборну програму партії

3. Відібрати та систематизувати постерний матеріал партії у такі підгрупи:

Агресія, Гумор, Здодровий спосіб життя, Мова, Патріотизм, Українська повстанська армія (УПА), Інше

4. Сформувати таблиці

5. Коротко охарактеризувати найбільші за обсягом групи

6. Скласти психологічний портрет виборця партії

7. Зробити висновки

8. Під час дослідження залишатись аполітичною та зробити все можливе, щоб результати дослідження були об’єктивноми та прозорими.

1. Ретроспективний аналіз партії та її теперішньго лідера

Всеукраїнське об’єднання «Свобода» (попередня назва - Соціал-Національна партія України) постало в результаті об’єднання активістів націоналістичних громадських організацій: Варта Руху, Студентське Братство, ОУМ «Спадщина», Українські Ветерани Афганістану.

За ідеологічну основу партії взято працю Провідника Організації Українських Націоналістів Ярослава Стецька «Дві революції».

Оскільки нація в розумінні партії - кровно-духовна спільнота, то основним принципом вступу до партії стала належність до української нації. До партії не приймали атеїстів та колишніх членів КПРС.

Дехто може вважати такий жорсткий підбір членів партії націоналістиним, та іноді навіть нациським, але сама партія цього не спростовує, а навпаки привертає багато уваги преси та патріотично налаштованої молоді.

Головою СНПУ було обрано Ярослава Андрушківа. Керівним органом партії став Комітет Уповноважених.

Під час Масандрівських угод 1993 року СНПУ взяла участь у створенні Надзвичайного Комітету Порятунку Нації і Держави та у вуличних акціях протесту у столиці.

На сьогоднішній день, після 19 років активної діяльності, головним вирішенням більшості проблем українців партія вважає активні акції протесту, силові засоби та революційні заклики.

На виборах у 1994 році партія йшла з гаслом: «Ми – соціал-націоналісти – не належимо ні до старої комуністичної, ні до нової демократичної номенклатури, дивимось на світ по-новому і вміємо правильно аналізувати політичні події в Україні». Тоді, окрім першого досвіду виборчої кампанії, партія отримала підтримку десятків тисяч виборців, мандати чотирьох депутатів Львівської обласної ради та декілька депутатів районних та міських рад у Західній Україні.

Особливістю партії є те, що вона самоідентифікує себе, як третю силу, народну владу (як і більшість інших), але, тим не менш,вона ніколи не зраджувала своїм принципам та не об’єднувалась з колишніми опонентами.

16 жовтня 1995 року Міністерство юстиції України зареєструвало Соціал-Національну партію України. Реєстраційне свідоцтво № 686.

1997 рік. Великого резонансу набули події 7 листопада у Львові, коли вперше від часів УПА «червоні» одержали гідну відсіч. Розпочалось судове переслідування кількох членів СНПУ.

На виборах 1998 року СНПУ спільно з партією «Державна самостійність України» створили виборчий блок «Менше слів». Члена комітету Уповноважених СНПУ Олега Тягнибока було обрано народним депутатом України у Буському виборчому окрузі Львівської області.

З 2000 року СНПУ бере активну участь у діяльності «Євронату» – об’єднанні націоналістичних партій Європи. Непересічною подією став візит в Україну на запрошення СНПУ голови Національного Фронту Франції Жана-Марі Ле Пена, який 21 травня 2000 року взяв участь у VI З’їзді партії.

2001 рік. Партія взяла участь в окремих акціях «України без Кучми». За активної участі партії утворено громадсько-політичне об’єднання «Українська правиця», відбулися заходи на підтримку прем’єр-міністра В. Ющенка.

На виборах 2002 року Олега Тягнибока вдруге обрано у Буському мажоритарному виборчому окрузі до Верховної ради України. СНПУ провела двох депутатів до Львівської обласної ради, отримала мандати депутатів міських та районних рад, міських голів у Львівській та Волинській областях.

Знаковою подією 2003 року стала акція «Волинь пам’ятає», яку організувала Волинська обласна організація партії. Акцію спрямовано на відстоювання історичної правди і честі української нації, проти перекручувань польських шовіністів у трактуванні подій 1943 року на Волині.

14 лютого 2004 року відбувся IX З’їзд, який ухвалив нову назву партії – «Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та обрав народного депутата України Олега Тягнибока Головою ВО «Свобода».

4 липня 2004 року X З’їзд ВО «Свобода» заявив про намір створити єдину праву силу у такому складі: ВО «Свобода», КУН, ОУН (Б) та ОУН, а також підтримав кандидатуру В. Ющенка на посаду Президента України.

Всеукраїнське об’єднання «Свобода» брало активну участь у президентській виборчій кампанії, борючись за зміну кучмівського режиму, зокрема, в утриманні та налагодженні функціонування «Українського Дому», у блокуванні Адміністрації Президента та Кабінету Міністрів, у штурмі Верховної Ради України тощо.

Першою вимогою ВО «Свобода» до новообраного Президента України В. Ющенка була вимога провести люстрацію й усунути від влади кучмістів, кагебістів і комуністів.

Для втілення положень цієї Програми проведено багато акцій, подано депутатські запити, підготовлено відповідні законопроекти, зокрема «Про люстрацію», «Про заборону комуністичної ідеології в Україні» тощо. У квітні 2008 року «Свобода» презентувала проект Національної Конституції України, створений на основі «Програми захисту українців».

У 2006 році вперше націоналістична сила – ВО «Свобода» – взяла самостійну участь у парламентських та місцевих виборах. Виборчою програмою партії стала «Програма захисту українців», гаслом кампанії – «Ми – у СВОїй, БОгом ДАній країні».(це гало лишилось одним з гасел партії на виборах 2012 року). Партія не подолала прохідний бар’єр до Верховної Ради, проте отримала мандати депутатів різних рівнів, зокрема, у Львівській обласній раді – 10, у Львівській міській раді – 9, Тернопільській міській раді – 4 та у інших місцевих радах. Окрім того, представники ВО «Свобода» стали головами міст та сіл.

З 2005 року, щорічно 14 жовтня Всеукраїнське об’єднання «Свобода» та Київське крайове братство ОУН-УПА організовують Марш УПА у Києві, який стає значною політичною подією.

Виборчу кампанію 2007 року «Свобода» провела під гаслом «Свобода» – єдина сила Українців!». Хоча й цього разу «Свободі» не вдалося подолати прохідного бар’єру, проте результат, порівняно з виборами 2006 року, був більше ніж удвічі вищим. Яскравим явищем цієї виборчої кампанії стали багатотисячні Марші захисту українців, які відбулись у Києві, Харкові, Львові, Чернівцях, Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську та інших містах.

У лютому 2008 року відбулась партійна конференція ВО «Свобода», на якій було ухвалено стратегію партії, що передбачала участь ВО «Свобода» в усіх можливих виборах: місцевих, парламентських та президентських, у тому числі позачергових.

Цю стратегію випробувано вже у квітні-травні 2008 року під час позачергових виборів до Київської міської ради та Київського міського голови. Відповідно до рішення Політ виконкому ВО «Свобода» Київська міська організація ВО «Свобода» висунула Голову ВО «Свобода» Олега Тягнибока на посаду Київського міського голови та затвердила виборчий список Київської міської організації ВО «Свобода» до Київської міської ради.

Виборчу кампанію «Свобода» провела під гаслом «Стольному граду – українську владу!» і з відмінною від інших політичних сил програмою.

На сьогодні понад 15 тисяч українців є членами партії, а партійні організації ВО «Свобода» діють на всій території України.

Закордонні прихильники ВО «Свобода» організовано діють у США, Канаді, Португалії, Чехії, Німеччині, Австрії, Італії, Великій Британії та інших країнах.

15 березня 2009 року Всеукраїнське об’єднання «Свобода» здобуває переконливу перемогу на позачергових виборах до Тернопільської обласної ради з результатом 34,69%. Виборча програма складалась з п’яти розділів і мала назву «Українські перемоги почнуться з Тернопілля!».

ХХ З’їзд ВО «Свобода» одноголосно висунув кандидатуру лідера об’єднання Олега Тягнибока на посаду Президента України.

Голова об’єднання Олег Тягнибок – знаний політик, народний депутат України ІІІ (1998-2002 рр.) та IV (2002-2004 рр.) скликань, депутат Львівської обласної ради ІІ (1994-1998 рр.) та ІV скликань (обраний у березні 2006 року).

Розпочав політичну діяльність вкінці вісімдесятих. Був членом осередків Товариства української мови (ТУМ), Руху. Один із засновників Студентського братства Львівського медінституту, яке очолив у березні 1990 року. Голова Студентського братства м. Львова (1991-1994 рр.). Учасник та один з керівників студентських голодувань 1990-го та 1992-го років у Києві.

Член СНПУ з 1991 року. У 1995-1998 рр. був головою Львівської обласної організації, у 1998-2003 рр. – головою Київської міської організації. З 1995 року – член Комітету уповноважених СНПУ, з 2004 року – Голова ВО «Свобода».

У липні 2004 року телеканал «Інтер» показав уривки виступу Олега Тягнибока на горі Яворина на місті старшинської школи УПА «Олені» (продемонстровано уривки: «Вони не боялися, як i ми зараз не маємо боятися, вони взяли автомат на шию i пiшли в тi лiси, вони готувалися i боролися з москалями, боролися з нiмцями, боролися з жидвою i з iншою нечистю, яка хотiла забрати в нас нашу українську державу... Треба вiддати Україну нарешті українцям! Отi молодi люди i ви, сивочолi, – оце є та суміш, якої найбiльше боїться москальсько-жидiвська мафія, яка сьогоднi керує в Українi»). Виборчий блок «Сила народу», куди входили «Наша Україна» і БЮТ, розцінив виступ як антисемітський та ксенофобський, у зв’язку з чим Олега Тягнибока виключено з фракції «Наша Україна». Голова Держкомнацміграції Г. Москаль оприлюднив відкритого листа з образливим щодо голови ВО «Свобода» змістом. Прокуратура порушила кримінальну справу за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, проте згодом закрила її за відсутністю складу злочину. Олег Тягнибок виграв дев’ять судів у «справі Яворини». Рішеннями судів визнано, що кримінальну справу було порушено незаконно, а дії телеканалу «Інтер» та Голови Держкомнацміграції Г. Москаля визнано такими, що ображають честь та гідність Олега Тягнибока і спричинили йому моральну шкоду. Події навколо виступу на горі Яворина стали поштовхом до створення «Програми захисту українців».

Олег Тягнибок має дві вищі освіти: у 1993 році закінчив лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту та у 1996 році інтернатуру за спеціальністю хірургія, а у 1999 році – спецправничий факультет Львівського державного університету імені І.Франка за спеціальністю правознавство. Під час навчання в інституті працював санітаром, медбратом. У 1987-1989 роках – служба у війську.

Одружений. З дружиною Ольгою виховують двох доньок – Ярину-Марію (1992 р.н.) і Дарину-Богдану (1995 р.н.) та сина Гордія (1997 р.н.).

Образ Олега Тягнибока є дуже суперечнилим. По даним з неофіційних джерел львівяни підтримують партію, але з острахом сприймають ії лідера. Більшість опонентів, коментуючи його особу, посилаються на «диявольські очі» Тягнибока.

Д амо коротку характеристику очей Олега. Сірий колір очей переважно мають трудоголіки. Вони мають гострий розум та психічну рівновагу. Варто відмітити, що очі в Тягнибока різні. Аналізуючи це явище можна говорити про двоякість характеру. Так як права півкуля мозку відповідає за творчість, мрії та амбіції, а ліве око це відображає, можна зробити висновк, що Тягнибок намагається здаватись більш агресивним та «хижим»(своїм «диявольським оком») ніж є насправді. Насправді ж він є продуманою та врівноваженною людиною. Але це лише моє припущення.