
- •2. Внесок к. Маркса, ф. Енгельса, е. Мейо у соціологію праці
- •3. Роль праці у антропо- та соціогенезі
- •4.Праця як соціальний інститут, її суспільні функції
- •5. Поділ суспільної праці та його соціальне значення
- •6. Зміст, характер і умови праці, структура типового трудового процесу
- •7 Зміст і змістовність праці, концепція збагачення праці
- •8. Соціальні проблеми розвитку праці та працівників у епоху нтр
- •9./ Определение понятия трудовой среды
- •10. Трудова діяльність і трудова поведінка
- •11. Зміст та структура трудової поведінки, фактори впливу на неї
- •12. Мотивація трудової поведінки, основні теорії мотивації у сфері праці
- •9.2.2. Змістовні теорії мотивації
- •14. Група і колектив як об’єкт вивчення у соціології праці
- •16.Формальні/неформальні групи та відносини у сфері праці
- •17.Соціальний контроль у трудовому колективі, дисципліна праці та її підтримка
- •18 Процес розвитку трудового колективу та його етапи
- •19. Працівник і колектив: взаємозв’язок і взаємовплив
- •20 Види, процес трудової адаптації та фактори впливу на нього
- •21 Трудове виховання у процесі соціалізації та у трудовому колективі
- •24. Ставлення до праці і задоволеність працею
- •25 Концепції відчуження від праці к. Маркса
- •26. Соціально-психологічний клімат у трудовому колективі
- •27. Сприятливий і несприятливий соціально-психологічний клімат
- •28 Стимулювання праці, матеріальне і моральне стимулювання
- •29. Керівництво трудовим колективом, функції керівника
- •30 Влада: типи, реалізація та баланс влади у трудовому колективі
- •31. Здібності та вміння, авторитет, культура поведінки керівника
- •32 Сутність та ознаки лідерства
- •33. Керівництво і лідерство у трудовому колективі
- •35. Неформальний лідер у трудовому колективі
- •37. Концепції керівництва (лідерства) р. Лайкерта, р. Блейка – Дж. Моутон
- •38. Ситуаційні концепції керівництва і лідерства: ф. Фідлер та ін
- •40.Управління конфліктом у трудовому колективі: запобігання, регулювання, вирішення
- •41 Поняття та визначення зайнятості населення
- •42.Економічна та соціальна функція зайнятості
- •43.Наукові класифікацій зайнятості, категорії зайнятого та незайнятого населення
- •44. Якісні характеристики зайнятості: повна, продуктивна, раціональна та ін.
- •45. Зміни та зрушення у сфері зайнятості в світі наприкінці XX – на поч. XXI ст.
- •46. Законодавство України про зайнятість населення та її аспекти
- •47. Зайнятість в Україні та проблема ефективності управління нею у пострадянську добу
- •48. Ринок праці та сутність ринкових відносин в сфері зайнятості.
- •49.Структура ринку праці: компоненти та механізм
- •50.Попит і пропозиція, кон’юнктура на ринку праці
- •51. Класифікації та сегментація ринку праці
- •52. Неокласична концепція ринку праці
- •53. Кейнсіанська концепція ринку праці, зайнятості та соціально-економічної політики
- •54. Марксистська концепція експлуатації праці та безробіття
- •56.Соціально-економічні проблеми нестандартної та неповної зайнятості
- •58. Механізм управління зайнятістю та політика зайнятості
- •59. Етапи розвитку політики зайнятості в країнах з ринковою економікою
- •61. Активна й пасивна політика на ринку праці: сутність та інструментарій
- •62 Механізми економічного стимулювання роботодавців в контексті політики зайнятості
- •63 Світовий досвід проведення активної політики зайнятості
- •64.Освіта і професійна підготовка в контексті політики зайнятості
- •65. Управління освітою та профпідготовкою в контексті політики зайнятості
- •66. Професійне навчання на виробництві та професійне навчання безробітних
- •67. Профорієнтація як складова управління зайнятістю
- •68. Молодь у сфері праці та проблеми молодіжної зайнятості
- •69. Соціальна підтримка молодих спеціалістів (випускників), освіта й працевлаштування молоді в Україні
- •70.Основні напрями та механізми молодіжної політики зайнятості
- •71. Підтримка жінок на ринку праці та в сфері зайнятості
- •72 Поняття та сутність безробіття, класифікації безробіття
- •73. Економічні та соціальні наслідки безробіття
- •74 Громадські роботи в контексті протидії безробіттю.
- •75. Стимулювання самозайнятості безробітних
- •77. Зарубіжний досвід соціального страхування та підтримки безробітних
- •79. Сутність, суб’єкти, параметри та види соціально-трудових відносин
- •80.Форми регулювання соціально-трудових відносин
- •82. Сутність та моделі соціального партнерства
- •83 Механізм колективних договорів та угод
- •84 Заробітна плата, доходи та рівень життя працюючого населення
- •85. Соціальний захист працюючого населення
- •86 Правове регулювання умов та оплати праці в Україні
- •87. Трудові ресурси і трудовий потенціал країни
- •88. Механізм та процес управління трудовими ресурсами.
- •89. Демографічна політика в контексті управління трудовими ресурсами
10. Трудова діяльність і трудова поведінка
Трудова поведінка — це комплекс певних послідовних учинків і дій людини, які спрямовані на перетворення предметів праці з метою досягнення відповідного результату і поєднують працівника із трудовим процесом.
Слід розрізняти поняття «трудова поведінка» і «трудова діяльність». Трудова діяльність є жорстко фіксованою в часі та просторі цілеспрямованою низкою операцій і функцій, які здійснюються людьми, об’єднаними в трудову організацію.
Виокремлення категорії «трудова поведінка» пояснюється тим фактом, що людина, залучена до трудової діяльності, не є механічним елементом її функціональної системи. Між трудовими функціями, заданими робочим місцем і професійними можливостями людини, бажанням виконувати ці функції завжди є певна дистанція. Адже працівник ставиться до своїх трудових функцій передовсім як до засобу й умов досягнення власної мети, реалізації особистих інтересів, задоволення своїх потреб.
Трудову поведінку, з одного боку, нормативно задано умовами виробничої ситуації, а з другого — вона є досить вільною і залежить від індивіда, який може робити вибір з багатьох альтернатив. Ступінь відповідності цих двох аспектів свідчить про ступінь заінтересованості працівника в узгодженні своїх дій із цілями організації.
Завданням соціології є вивчення тих соціальних і функціональних якостей працівника, що визначають характер, способи і форми трудової поведінки, від яких значною мірою залежить напруженість і інтенсивність соціально-трудових зв’язків, ідентифікація їх з конкретним трудовим процесом. До таких належать статусно-ролеві, кваліфікаційні та культурологічні характеристики, професійні якості, ціннісно-нормативні настанови тощо.
Цільовою спрямованістю трудової поведінки можуть бути:
зміна чи збереження свого соціального й функціонального стану;
зміна виробничих умов;
реалізація проміжних дій для досягнення професійних прагнень.
Об’єктами таких прагнень можуть бути: престиж, влада, змістовність праці, творчість, матеріальне забезпечення, гарантія зайнятості, задовільний розмір пенсії тощо.
Методи і засоби досягнення результатів у трудовій поведінці суб’єкт пов’язує не тільки зі своїми можливостями, а і з дією на його вчинки різноманітних чинників, що прямо чи опосередковано регулюють його поведінку. Влучно зауважив відомий російський соціолог А. Кравченко: «Досягнутий результат — похідна індивідуальних зусиль і наслідок узгоджених дій інших людей».
Успішність трудової поведінки, крім індивідуальних зусиль суб’єкта, залежить від багатьох об’єктивних чинників — настрою, думок, намагань, оцінок інших людей, що формують систему зустрічних дій і впливають у певний спосіб на продуцента поведінки через системи професійної стратифікації, адміністративно-правових інституцій тощо.
Намагаючись досягти певних результатів, індивід поєднує свої професійні якості із заходами щодо їх реалізації в очікуванні якоїсь компенсації витрат. Схему трудової поведінки можна описати такою формулою: «мета — засіб — результат — винагорода».
Усвідомлюючи причинні зв’язки між власною поведінкою і досягненням бажаного, продуцент вибирає такі дії та вчинки, які забезпечують синхронізацію його професійних можливостей і інтересів з функціями певного трудового процесу.
Отже, трудова поведінка — це комплекс свідомих дій і вчинків суб’єкта, зумовлений раціональним поєднанням його професійних знань, умінь, прагнень з функціональним змістом трудової діяльності.
В. Верховін виокремлює такі форми трудової поведінки: цільові, інноваційні, адаптивні, церемонійно-субординаційні, характерологічні, деструктивні. У процесі трудової діяльності не тільки створюються матеріальні та моральні цінності, здійснюються різноманітні послуги, спрямовані на задоволення потреб людини, а й з'являються нові потреби з новими вимогами їх задоволення. А це вимагає підвищення продуктивності праці, запровадження досягнень науково-технічного прогресу; в результаті з'являється праця нової якості.
У процесі праці люди взаємодіють, вступають у певні зв'язки і взаємовідносини, в результаті чого вона набуває загальної суспільної форми. Загальність праці забезпечує їй статус основи виникнення всіх інших суспільних процесів. Вона стає підвалиною формування всіх суспільних відносин — як безпосередньо пов'язаних зі створенням суспільного багатства, так і опосередкованих, віддалених від цього. Найважливішими є відносини власності, пов'язані із засобами і результатами праці. Вирізняють суспільства, засновані на суспільній; приватній і змішаній власності. Отже, праця є основою суспільного устрою, і в цьому виявляється ще одна її функція.