89. Демографічна політика в контексті управління трудовими ресурсами

Трудові ресурси – це все працездатне населення віком від 16 до 59 років (чоловіки) і від 16 до 54 років (жінки). Для оцінки трудових ресурсів є важливою не тільки їх «якість», яка передбачає кваліфікованість (пов’язана з рівнем освіти), але й стан здоров’я. Про ступінь залучення трудових ресурсів у виробництво свідчить показник економічно активного населення, тобто частина трудових ресурсів, що реально зайнята у господарській діяльності. Іншою групою є безробітні.

Серед трудових ресурсів, які нині незайняті, основну частину становлять ті, що вчаться. Однак останнім часом зростає кількість безробітних, тобто людей, які хотіли б працювати, але не можуть знайти роботу. До того ж у нашій державі існує так зване приховане безробіття. Суть його полягає в тому, що на багатьох підприємствах чисельність працюючих набагато перевищує оптимальну, тобто таку кількість, при якій забезпечується ефективна робота підприємства. В умовах, коли в Україні є складна демографічна ситуація, дуже важливою є проблема раціонального використання трудових ресурсів. На території України забезпеченість ними має значні відмінності, що пов'язано як з особливостями демографічних процесів, так і економічного розвитку в окремих регіонах.

В нашій країні існує проблема низького рівня заробітної плати, що призводить до не конкурентоспроможності національного ринку праці з іншими державами, а також до міграції. Низький рівень заробітної плати не мотивує персонал підприємств до збільшення продуктивності праці, подальшого розвитку виробництва, підвищення кваліфікації працівників. Крім того, внаслідок вкрай низького рівня заробітної плати в Україні склалася дуже низька питома вага оплати праці у валовому внутрішньому продукті.

Недоліки в оплаті праці є наслідком того, що послуги робочої сили ще не стали повною мірою товаром на ринку праці, а їх вартість – рівноважною величиною, що забезпечувала б відповідальність між попитом і пропозицією на робочу силу. В зв’язку з цим виникає необхідність розробки нових, більш досконалих методичних підходів щодо формування Державної програми економічного і соціального розвитку та програми зайнятості населення. Програмні заходи щодо зайнятості населення повинні охоплювати всі напрями економічної політики зайнятості населення та ринку праці. Кінцевою метою цих заходів має бути забезпечення позитивних тенденцій та умов економічного зростання та збільшення на цій основі номінальних і реальних доходів населення та заробітної плати як її основною складової, а також забезпечення фінансової стабілізації економіки і раціональної соціальної політики.

Підводячи підсумки, можна сказати про необхідність формування інноваційної моделі розвитку трудового потенціалу, особливості якої полягають у зосередженні на якісних, а не кількісних показниках робочої сили, забезпеченні відповідності між попитом на працю та її пропозицією, підвищенні гнучкості ринку праці, його відкритості до впровадження нових технологій тощо.

Виходячи з аналізу демографічної ситуації, у перспективі необхідно очікувати зменшення приросту трудових ресурсів і переорієнтовуватися на впровадження трудозберігаючих технологій, підвищення продуктивності праці.

Чисельність, якість та зайнятість трудових ресурсів – основні показники, які характеризують трудоресурсну ситуацію в країні.

Зниження природного приросту населення спричинює деформацію його вікової структури, зниження природного приросту економічно активного населення. Старіння населення призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатних, до певних труднощів у формуванні трудоресурсного потенціалу та забезпеченні господарства робочою силою, є одним із найтривожніших симптомів погіршення демографічних умов його відтворення.

Отже, при з'ясуванні особливостей і закономірностей розвитку трудових ресурсів потрібно враховувати якомога більше факторів, бо тільки таким чином можна пізнати всю складність об'єктивної реальності. Сучасний стан в Україні, коли говорити про населення і його трудові ресурси, невтішний. Аналіз цього стану треба проводити, керуючись багатьма науковими принципами, обґрунтовуючи дійові заходи, спрямовані на подолання негативних тенденцій у відтворенні трудових ресурсів України.

№90 Стан трудових ресурсів і трудового потенціалу України

Трудові ресурси – це працездатна частина населення країни, що володіє фізичним розвитком, розумовими спроможностями і знаннями, необхідними для заняття суспільно–корисною діяльністю. Трудові ресурси акумулюються протягом поколінь і зумовлюють економічну ситуацію в державі та рівень добробуту суспільства. Обсяг трудових ресурсів залежить від чисельності населення, режиму його відтворення, складу відповідно статі та віку.

Загальна втрата населення за роки незалежності складає вражаючу цифру – 5,57 млн осіб. Для порівняння, сумарні втрати населення внаслідок Голодомору 30–х років оцінюються фахівцями в 7–10 млн осіб, а втрати населення України під час Другої світової війни – близько 6,84 млн осіб. Вагомою причиною такого скорочення чисельності населення залишається висока смертність, яка в нашій державі стабільно перевищує народжуваність

Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується тільки її власними особливостями, що зумовлені специфікою суспільно – політичного розвитку, рівнем матеріально забезпечення, національно – культурними традиціями побутом, духовністю. На сучасну демографічну ситуацію ще й досі суттєво впливають штучно створені умови. Це: голодомори 1921-го, 1932-1933 рр. та 1946 року, які в центрі Європи на очах у всього світу призвели до загибелі 10 млн. чол., віна 1941-1945 рр. – це ще більше 7 млн. чол. та Чорнобильська катастрофа 1986 року.

Демографічна ситуація, що склалася в Україні, набуває критичного стану. Довготривале уповільнення темпів загального приросту населення, зниження за останні 30 років коефіцієнта народжуваності на 40% та зростання коефіцієнта смертності на 87% призвели до того, що вперше в історії країни 1991 року почався процес депопуляції.

В умовах від'ємної демографічної ситуації, коли збереження, а тим паче, нарощування трудового потенціалу населення за рахунок збільшення чисельності населення та його працездатної частини стає неможливим, основне навантаження з відтворення трудового потенціалу переноситься на фактори інтенсивного характеру.