- •2. Внесок к. Маркса, ф. Енгельса, е. Мейо у соціологію праці
- •3. Роль праці у антропо- та соціогенезі
- •4.Праця як соціальний інститут, її суспільні функції
- •5. Поділ суспільної праці та його соціальне значення
- •6. Зміст, характер і умови праці, структура типового трудового процесу
- •7 Зміст і змістовність праці, концепція збагачення праці
- •8. Соціальні проблеми розвитку праці та працівників у епоху нтр
- •9./ Определение понятия трудовой среды
- •10. Трудова діяльність і трудова поведінка
- •11. Зміст та структура трудової поведінки, фактори впливу на неї
- •12. Мотивація трудової поведінки, основні теорії мотивації у сфері праці
- •9.2.2. Змістовні теорії мотивації
- •14. Група і колектив як об’єкт вивчення у соціології праці
- •16.Формальні/неформальні групи та відносини у сфері праці
- •17.Соціальний контроль у трудовому колективі, дисципліна праці та її підтримка
- •18 Процес розвитку трудового колективу та його етапи
- •19. Працівник і колектив: взаємозв’язок і взаємовплив
- •20 Види, процес трудової адаптації та фактори впливу на нього
- •21 Трудове виховання у процесі соціалізації та у трудовому колективі
- •24. Ставлення до праці і задоволеність працею
- •25 Концепції відчуження від праці к. Маркса
- •26. Соціально-психологічний клімат у трудовому колективі
- •27. Сприятливий і несприятливий соціально-психологічний клімат
- •28 Стимулювання праці, матеріальне і моральне стимулювання
- •29. Керівництво трудовим колективом, функції керівника
- •30 Влада: типи, реалізація та баланс влади у трудовому колективі
- •31. Здібності та вміння, авторитет, культура поведінки керівника
- •32 Сутність та ознаки лідерства
- •33. Керівництво і лідерство у трудовому колективі
- •35. Неформальний лідер у трудовому колективі
- •37. Концепції керівництва (лідерства) р. Лайкерта, р. Блейка – Дж. Моутон
- •38. Ситуаційні концепції керівництва і лідерства: ф. Фідлер та ін
- •40.Управління конфліктом у трудовому колективі: запобігання, регулювання, вирішення
- •41 Поняття та визначення зайнятості населення
- •42.Економічна та соціальна функція зайнятості
- •43.Наукові класифікацій зайнятості, категорії зайнятого та незайнятого населення
- •44. Якісні характеристики зайнятості: повна, продуктивна, раціональна та ін.
- •45. Зміни та зрушення у сфері зайнятості в світі наприкінці XX – на поч. XXI ст.
- •46. Законодавство України про зайнятість населення та її аспекти
- •47. Зайнятість в Україні та проблема ефективності управління нею у пострадянську добу
- •48. Ринок праці та сутність ринкових відносин в сфері зайнятості.
- •49.Структура ринку праці: компоненти та механізм
- •50.Попит і пропозиція, кон’юнктура на ринку праці
- •51. Класифікації та сегментація ринку праці
- •52. Неокласична концепція ринку праці
- •53. Кейнсіанська концепція ринку праці, зайнятості та соціально-економічної політики
- •54. Марксистська концепція експлуатації праці та безробіття
- •56.Соціально-економічні проблеми нестандартної та неповної зайнятості
- •58. Механізм управління зайнятістю та політика зайнятості
- •59. Етапи розвитку політики зайнятості в країнах з ринковою економікою
- •61. Активна й пасивна політика на ринку праці: сутність та інструментарій
- •62 Механізми економічного стимулювання роботодавців в контексті політики зайнятості
- •63 Світовий досвід проведення активної політики зайнятості
- •64.Освіта і професійна підготовка в контексті політики зайнятості
- •65. Управління освітою та профпідготовкою в контексті політики зайнятості
- •66. Професійне навчання на виробництві та професійне навчання безробітних
- •67. Профорієнтація як складова управління зайнятістю
- •68. Молодь у сфері праці та проблеми молодіжної зайнятості
- •69. Соціальна підтримка молодих спеціалістів (випускників), освіта й працевлаштування молоді в Україні
- •70.Основні напрями та механізми молодіжної політики зайнятості
- •71. Підтримка жінок на ринку праці та в сфері зайнятості
- •72 Поняття та сутність безробіття, класифікації безробіття
- •73. Економічні та соціальні наслідки безробіття
- •74 Громадські роботи в контексті протидії безробіттю.
- •75. Стимулювання самозайнятості безробітних
- •77. Зарубіжний досвід соціального страхування та підтримки безробітних
- •79. Сутність, суб’єкти, параметри та види соціально-трудових відносин
- •80.Форми регулювання соціально-трудових відносин
- •82. Сутність та моделі соціального партнерства
- •83 Механізм колективних договорів та угод
- •84 Заробітна плата, доходи та рівень життя працюючого населення
- •85. Соціальний захист працюючого населення
- •86 Правове регулювання умов та оплати праці в Україні
- •87. Трудові ресурси і трудовий потенціал країни
- •88. Механізм та процес управління трудовими ресурсами.
- •89. Демографічна політика в контексті управління трудовими ресурсами
40.Управління конфліктом у трудовому колективі: запобігання, регулювання, вирішення
Управління конфліктом є цілеспрямований вплив на процес конфлікту, що забезпечує вирішення соціально значущих завдань. Управління конфліктом включає в себе: прогнозування конфлікту; попередження одних і разом з тим стимулювання інших; припинення та придушення конфлікту; регулювання і дозвіл. Кожен з названих видів дій, являє собою акт свідомої активності суб'єктів: одного з конфліктуючих або обох, або ж третьої сторони, не включеної в конфліктне дію. Управління стає можливим за наявності деяких необхідних умов: об'єктивне розуміння конфлікту як реальності; визнання можливості активного впливу на конфлікт і перетворення їх у чинник саморегуляції і самокорректировки системи; наявність матеріальних, політичних та духовних ресурсів, а також правової основи управління, здібності громадських суб'єктів погоджувати своїх позицій та інтересів, поглядів і орієнтацій. Об'єктивність розуміння - це адекватне, тобто відповідне реальності, його опис. Суб'єкт управління має у ролі об'єкта не безпосередньо реальний конфлікт, а його опис, образ, уявне відображення, вербальну інтерпретацію.
Попередження конфлікту - це діяльність, спрямована на недопущення її виникнення і руйнівного впливу на ту чи іншу сторону, той або інший елемент суспільної системи. Природно, що така діяльність являє собою активне втручання керуючого суб'єкта в реальний процес суспільних відносин людей, в їх взаємодія в різних сферах життя. У такому разі стихійний хід процесу може бути перерваний, за умови розумного втручання, доцільного з точки зору інтересів суспільних груп. Попередження конфлікту припускає його прогнозування. Без обгрунтованого прогнозу можливої конфліктної ситуації не можна і попередити її появу. Прогноз - це уявлення про майбутнє конфлікту з певною ймовірністю зазначення місця і часу його виникнення.
Запобігання конфлікту зводиться до планування та реалізації низки операцій, зроблених одним з учасників конфлікту або обома сторонами. Тут велике значення має уточнення прав і обов'язків, справедливий розподіл відповідальності та зобов'язань на основі загальноприйнятих норм і цінностей. Щоб запобігти, треба знати яких норм і правил дотримується кожна сторона конфлікту. Коли люди дотримуються різних норм і правил, тоді вони в конфлікті звинувачують один одного в недостатній або надмірної відповідальності. Стратегія попередження конфлікту передбачає здійснення таких принципів, як своєчасність дій щодо попередження можливих колізій, оперативність. Стратегія придушення конфлікту, застосовується по відношенню до конфліктів в необоротно деструктивної фазі і до безпредметних конфліктів.
Управління конфліктною ситуацією в організації неможливе без знання конфліктообразуючих факторів, як:
1. Інформаційні чинники
2. Структурні чинники
3. Ціннісні фактори
4. Поведінкові фактори
41 Поняття та визначення зайнятості населення
Поняття зайнятості
З проблемами праці, трудових відносин, оплати праці та її продуктивності пов'язана не менш важлива проблема працевлаштованості, під якою розуміється міра залучення людей в трудову діяльність і ступінь задоволення їх потреби в праці, забезпечення робочими місцями. Здійснення певної політики зайнятості населення, створення умов для раціональної працевлаштованості представляє задачу, що виникає як у ринковій, так і в неринковою економіці. Однак шляхи і способи вирішення цього завдання і навіть її постановка трохи відрізняються.
Зміст поняття «працевлаштованість» включає в себе як потреба людей у різних видах суспільно корисної діяльності, так і ступінь задоволення цієї потреби. Метою забезпечення повної і продуктивної зайнятості населення є досягнення зростання плідності праці, формування структури працевлаштованості відповідно до потреб вдосконалення галузевої і регіональної структури виробництва, врахування соціально-демографічних чинників.
Розрізняють поняття повної та ефективної зайнятості населення. Повна зайнятість населення характеризує такий стан, при якому забезпечені роботою всі нужденні в ній і бажаючі працювати, що відповідає наявності збалансованості між попитом і пропозицією робочої сили. Ефективна працевлаштованість характеризується з двох точок зору: з економічної, як найбільш раціональне використання людського ресурсу і соціальної як найбільш повна відповідність інтересам людини праці. Таким чином, якщо повна зайнятість населення відбиває працевлаштованість з кількісної сторони, то ефективна з якісної.