29. Керівництво трудовим колективом, функції керівника

під керівництвом розуміється цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями і компетенцією керівників, на колективи і індивідів, тобто взаємодія керівників і виконавців, метою якого є постійне (безперервне) забезпечення оптимального функціонування певної системи в цілому.

Керівництво - не тільки необхідний, але й основний елемент процесу управління, що становить його головний зміст. Зміст процесу керівництва визначається в основному двома чинниками: обсягом повноважень (компетенцією) керівника і характером проблеми, яку йому належить вирішити шляхом впливу на підлеглий колектив або індивід.

Керівник, розуміючи значення зворотного зв`язку в процесі керівництва трудовим колективом, має активізувати надходження від об`єкта керівництва передусім інформації, необхідної для прийняття обгрунтованих рішень коригуючого або перспективного характеру. Значить, зворотній зв`язок - процес керований. Керівник повинен активно впливати на формування структури інформації, що надходить від об`єкта керівництва, з метою забезпечення обгрунтованості і цілеспрямованості керівних рішень, вироблюваних суб`єктом управління.

Сутність і зміст процесу керівництва розкриваються в його функціях: плануванні, організації, координування, стимулювання, контроль.

Процес керівництва виробничим трудовим колективом можна умовно розділити на три стадії.

Перша стадія - це визначення цілей, які повинні бути досягнуті колективом у визначений відрізок часу - зміну, місяць, квартал, рік або за інший період.

Друга стадія - інформування колективу. Вона включає ознайомлення колективу із завданням, методами і прийомами виконання робіт, джерелами забезпечення їх необхідними ресурсами, системами оплати праці та іншими стимулами, умовами праці та правилами безпечної поведінки на робочому місці та іншою інформацією.

Третя стадія є організацію і проведення в трудовому колективі аналітичної роботи, метою якої є виявлення і вивчення технічних, технологічних і організаційних резервів підвищення ефективності роботи колективу; причин і факторів недовиконання чи перевиконання виробничих завдань окремими працівниками та бригадами і т.д.

Організованість колективу - це передусім єдність дій всіх його членів, різних за характером, темпераментом, фізичним і психічним даними, їх загальна цілеспрямованість у вирішенні завдань підвищення ефективності праці та виробництва. Тому керівник первинного колективу як організатор його трудовій діяльності повинен вміти ставити перед колективом конкретні цілі й виділяти серед них головні і другорядні, раціонально розподіляти за часом і просторі зусилля колективу з досягнення поставлених цілей, визначати засоби і методи вирішення конкретних завдань, розвивати ініціативу і здібності членів колективу, вміло використовувати їх знання та досвід при розподілі завдань по групах робітників або фахівців.

Основні функції керівника при управлінні колективом

Основним завданням управління людськими ресурсами є найбільш ефективне використання здібностей працівників у відповідності з цілями підприємства і суспільства. При цьому повинно бути забезпечено збереження здоров'я кожної людини і встановлені відносини конструктивного співробітництва між членами колективу і різними соціальними групами.

Управління людськими ресурсами підприємства включає комплекс взаємопов'язаних видів діяльності:

1. Визначення потреби в робочих, інженерах, менеджерах різної кваліфікації, виходячи зі стратегії діяльності фірми.

2. Аналіз ринку праці та управління зайнятістю.

3. Відбір та адаптація персоналу.

4. Планування кар'єри співробітників фірми, їх професійного і адміністративного зростання.

5. Забезпечення раціональних умов праці, в тому числі сприятливою для кожної людини соціально-психологічної атмосфери.

6. Організація виробничих процесів, аналіз витрат і результатів праці, встановлення оптимальних співвідношень між кількістю одиниць обладнання та чисельністю персоналу різних груп.

7. Управління продуктивністю праці.

8. Розробка систем мотивації ефективної діяльності.

9. Обгрунтування структури доходів, ступеня їх диференціації, проектування систем оплати праці.

10. Організація винахідницької та раціоналізаторської діяльності.

11. Участь у проведенні тарифних переговорів між представниками роботодавців та работополучателей.

12. Розробка і здійснення соціальної політики підприємства.

13. Профілактика і ліквідація конфліктів.