- •2. Внесок к. Маркса, ф. Енгельса, е. Мейо у соціологію праці
- •3. Роль праці у антропо- та соціогенезі
- •4.Праця як соціальний інститут, її суспільні функції
- •5. Поділ суспільної праці та його соціальне значення
- •6. Зміст, характер і умови праці, структура типового трудового процесу
- •7 Зміст і змістовність праці, концепція збагачення праці
- •8. Соціальні проблеми розвитку праці та працівників у епоху нтр
- •9./ Определение понятия трудовой среды
- •10. Трудова діяльність і трудова поведінка
- •11. Зміст та структура трудової поведінки, фактори впливу на неї
- •12. Мотивація трудової поведінки, основні теорії мотивації у сфері праці
- •9.2.2. Змістовні теорії мотивації
- •14. Група і колектив як об’єкт вивчення у соціології праці
- •16.Формальні/неформальні групи та відносини у сфері праці
- •17.Соціальний контроль у трудовому колективі, дисципліна праці та її підтримка
- •18 Процес розвитку трудового колективу та його етапи
- •19. Працівник і колектив: взаємозв’язок і взаємовплив
- •20 Види, процес трудової адаптації та фактори впливу на нього
- •21 Трудове виховання у процесі соціалізації та у трудовому колективі
- •24. Ставлення до праці і задоволеність працею
- •25 Концепції відчуження від праці к. Маркса
- •26. Соціально-психологічний клімат у трудовому колективі
- •27. Сприятливий і несприятливий соціально-психологічний клімат
- •28 Стимулювання праці, матеріальне і моральне стимулювання
- •29. Керівництво трудовим колективом, функції керівника
- •30 Влада: типи, реалізація та баланс влади у трудовому колективі
- •31. Здібності та вміння, авторитет, культура поведінки керівника
- •32 Сутність та ознаки лідерства
- •33. Керівництво і лідерство у трудовому колективі
- •35. Неформальний лідер у трудовому колективі
- •37. Концепції керівництва (лідерства) р. Лайкерта, р. Блейка – Дж. Моутон
- •38. Ситуаційні концепції керівництва і лідерства: ф. Фідлер та ін
- •40.Управління конфліктом у трудовому колективі: запобігання, регулювання, вирішення
- •41 Поняття та визначення зайнятості населення
- •42.Економічна та соціальна функція зайнятості
- •43.Наукові класифікацій зайнятості, категорії зайнятого та незайнятого населення
- •44. Якісні характеристики зайнятості: повна, продуктивна, раціональна та ін.
- •45. Зміни та зрушення у сфері зайнятості в світі наприкінці XX – на поч. XXI ст.
- •46. Законодавство України про зайнятість населення та її аспекти
- •47. Зайнятість в Україні та проблема ефективності управління нею у пострадянську добу
- •48. Ринок праці та сутність ринкових відносин в сфері зайнятості.
- •49.Структура ринку праці: компоненти та механізм
- •50.Попит і пропозиція, кон’юнктура на ринку праці
- •51. Класифікації та сегментація ринку праці
- •52. Неокласична концепція ринку праці
- •53. Кейнсіанська концепція ринку праці, зайнятості та соціально-економічної політики
- •54. Марксистська концепція експлуатації праці та безробіття
- •56.Соціально-економічні проблеми нестандартної та неповної зайнятості
- •58. Механізм управління зайнятістю та політика зайнятості
- •59. Етапи розвитку політики зайнятості в країнах з ринковою економікою
- •61. Активна й пасивна політика на ринку праці: сутність та інструментарій
- •62 Механізми економічного стимулювання роботодавців в контексті політики зайнятості
- •63 Світовий досвід проведення активної політики зайнятості
- •64.Освіта і професійна підготовка в контексті політики зайнятості
- •65. Управління освітою та профпідготовкою в контексті політики зайнятості
- •66. Професійне навчання на виробництві та професійне навчання безробітних
- •67. Профорієнтація як складова управління зайнятістю
- •68. Молодь у сфері праці та проблеми молодіжної зайнятості
- •69. Соціальна підтримка молодих спеціалістів (випускників), освіта й працевлаштування молоді в Україні
- •70.Основні напрями та механізми молодіжної політики зайнятості
- •71. Підтримка жінок на ринку праці та в сфері зайнятості
- •72 Поняття та сутність безробіття, класифікації безробіття
- •73. Економічні та соціальні наслідки безробіття
- •74 Громадські роботи в контексті протидії безробіттю.
- •75. Стимулювання самозайнятості безробітних
- •77. Зарубіжний досвід соціального страхування та підтримки безробітних
- •79. Сутність, суб’єкти, параметри та види соціально-трудових відносин
- •80.Форми регулювання соціально-трудових відносин
- •82. Сутність та моделі соціального партнерства
- •83 Механізм колективних договорів та угод
- •84 Заробітна плата, доходи та рівень життя працюючого населення
- •85. Соціальний захист працюючого населення
- •86 Правове регулювання умов та оплати праці в Україні
- •87. Трудові ресурси і трудовий потенціал країни
- •88. Механізм та процес управління трудовими ресурсами.
- •89. Демографічна політика в контексті управління трудовими ресурсами
25 Концепції відчуження від праці к. Маркса
Концепція відчуження, викладена Марксом головним чином у ранніх працях, надто важлива для його соціологічного аналізу, надає останньому виразного філософського звучання. На думку вченого, відчуження – це руйнування людської природи, яке зумовлюється капіталістичним ладом, структурою буржуазного суспільства. Свідомість індивіда відображує становище, у якому він знаходить себе, своє місце в процесі виробництва. Поряд із зростаючою владою людини над природою водночас зростає її відчуження. Сили, витворені самою людиною, обертаються проти неї, – зробив висновок мислитель.
К. Маркс описав і запропонував пояснення феномена ворожості рукотворного світу, втрати людьми контролю над продуктами своєї діяльності. Він показав, що буржуазна людина відчужена від плодів своєї праці, від процесу виробництва, від себе і своєї спільноти. К. Маркс вважав, що предмет, створений працею, обертається проти людини як ворожа сутність, як сила, незалежна від виробника. Чим більше робітник вкладає сил у працю, тим більше він залежить від предметів, які створює, тим біднішим він є внутрішньо, тим менше належить собі [13, 34].
Концепція відчуження стала одним із найсуворіших звинувачень капіталізму і привернула до марксизму багатьох інтелектуалів кінця ХІХ – Упочатку XX ст. У соціологічному плані вона була моральною та філософською критикою вад існуючого суспільного ладу: особа втрачала саму себе у створюваних нею самою спільнотах, насамперед виробничих колективах, найбільшим джерелом відчуження поставало економічне відчуження, що виростало з приватної власності на засоби виробництва та ринкової стихії. Тобто відчуження виявлялось результатом певного способу виробництва – капіталістичного, наслідком відсторонення особи від людської спільноти в атмосфері позірних свобод індивідуалізму.
Отже, Марксове обґрунтування відчуження слугувало опорою для гуманістичної критики капіталізму, а також захистові особистості від згубного впливу на неї нелюдського суспільного середовища. При цьому К. Маркс підкреслював першозначущість соціально-економічних, а не соціопсихологічних аспектів проблеми. Феномен відчуження висвітлювався головним чином у таких аспектах.
По-перше, робітники за капіталізму відчужуються від своєї виробничої діяльності, бо вони працюють не на себе, а на свого хазяїна, котрий вирішує, як розпорядитися їхньою працею.
По-друге, робітники відчужуються від результатів своєї діяльності – продуктів праці, оскільки останні не належать їм. Вони – власність капіталіста, який використовує продукти для власної вигоди. Робітники, як правило, не мають уяви, що саме вони виробляють, тому що пов'язані лише із якимось проміжним виробом, відіграють роль придатку до конвеєра.
По-третє, робітники за капіталізму відчужуються один від одного, від своїх товаришів по праці, бо капіталізм не тільки руйнує природну співпрацю людей у боротьбі за існування, а й протиставляє їх у конкуренції. Соціальні обставини не лише ізолюють робітників один від одного, а й змушують їх вступати у боротьбу, змагатися задля чужих інтересів.
Врешті-решт, робітники за капіталізму відчужуються від власної людської природи, бо функціонують як робочі одиниці, живі механізми. У них пригнічуються суто людські якості, відчуття, зв'язки.
Відчуження, на переконання К. Маркса, нав'язане людині, руйнівне для неї. Воно розриває природні взаємини, унеможливлює творчу діяльність індивідів. Саме творчість вбивається конвеєризованою працею, зводить її до механічної роботи, де особа не може самоствердитися, виявити свої кращі якості, не розвиває свій розум і силу, а навпаки, умертвляє їх.
Одним з найбільш сильних засобів відчуження, інструментом дегуманізації особи виступають гроші. Вони стають замінником власних якостей особистості, спотворюють її справжні риси і можливості: потворний, але багатий перетворюється у красеня, дурень – у мудрого, малоздатний – у всесильного. Чужа праця закумульована у грошах, надає їхньому власникові доброчинностей, якими він ніколи не володів, владу, якою він користується для використання інших у своїх інтересах. Але хоча за гроші в буржуазному суспільстві можна придбати майже все, вони не замінюють справжніх людських відносин і почуттів, того світу, де, за словами К. Маркса, любов вимінюють тільки на любов.
Відчуження за капіталізму має різноманітне виявлення. Воно спостерігається у функціонуванні суспільних інститутів, ролі релігії, держави, економіки, явищах масової свідомості, морально-психологічній атмосфері громадського життя тощо.
І врешті-решт К. Маркс доходить висновку, що людство мусить раціонально конструювати майбутнє, в якому має бути подоланим відчуження, де все те, що було розірване, має бути возз'єднаним, а індивіди знову можуть стати цілісними і віднайти своє місце у гармонійно організованому суспільстві. Тобто Марксова спрямованість на критичне розвінчання капіталістичного ладу, дегуманізуючого тиску на людину невіддільна від політичної програми, що має на меті переробити соціальну систему задля визволення людини.