- •2. Внесок к. Маркса, ф. Енгельса, е. Мейо у соціологію праці
- •3. Роль праці у антропо- та соціогенезі
- •4.Праця як соціальний інститут, її суспільні функції
- •5. Поділ суспільної праці та його соціальне значення
- •6. Зміст, характер і умови праці, структура типового трудового процесу
- •7 Зміст і змістовність праці, концепція збагачення праці
- •8. Соціальні проблеми розвитку праці та працівників у епоху нтр
- •9./ Определение понятия трудовой среды
- •10. Трудова діяльність і трудова поведінка
- •11. Зміст та структура трудової поведінки, фактори впливу на неї
- •12. Мотивація трудової поведінки, основні теорії мотивації у сфері праці
- •9.2.2. Змістовні теорії мотивації
- •14. Група і колектив як об’єкт вивчення у соціології праці
- •16.Формальні/неформальні групи та відносини у сфері праці
- •17.Соціальний контроль у трудовому колективі, дисципліна праці та її підтримка
- •18 Процес розвитку трудового колективу та його етапи
- •19. Працівник і колектив: взаємозв’язок і взаємовплив
- •20 Види, процес трудової адаптації та фактори впливу на нього
- •21 Трудове виховання у процесі соціалізації та у трудовому колективі
- •24. Ставлення до праці і задоволеність працею
- •25 Концепції відчуження від праці к. Маркса
- •26. Соціально-психологічний клімат у трудовому колективі
- •27. Сприятливий і несприятливий соціально-психологічний клімат
- •28 Стимулювання праці, матеріальне і моральне стимулювання
- •29. Керівництво трудовим колективом, функції керівника
- •30 Влада: типи, реалізація та баланс влади у трудовому колективі
- •31. Здібності та вміння, авторитет, культура поведінки керівника
- •32 Сутність та ознаки лідерства
- •33. Керівництво і лідерство у трудовому колективі
- •35. Неформальний лідер у трудовому колективі
- •37. Концепції керівництва (лідерства) р. Лайкерта, р. Блейка – Дж. Моутон
- •38. Ситуаційні концепції керівництва і лідерства: ф. Фідлер та ін
- •40.Управління конфліктом у трудовому колективі: запобігання, регулювання, вирішення
- •41 Поняття та визначення зайнятості населення
- •42.Економічна та соціальна функція зайнятості
- •43.Наукові класифікацій зайнятості, категорії зайнятого та незайнятого населення
- •44. Якісні характеристики зайнятості: повна, продуктивна, раціональна та ін.
- •45. Зміни та зрушення у сфері зайнятості в світі наприкінці XX – на поч. XXI ст.
- •46. Законодавство України про зайнятість населення та її аспекти
- •47. Зайнятість в Україні та проблема ефективності управління нею у пострадянську добу
- •48. Ринок праці та сутність ринкових відносин в сфері зайнятості.
- •49.Структура ринку праці: компоненти та механізм
- •50.Попит і пропозиція, кон’юнктура на ринку праці
- •51. Класифікації та сегментація ринку праці
- •52. Неокласична концепція ринку праці
- •53. Кейнсіанська концепція ринку праці, зайнятості та соціально-економічної політики
- •54. Марксистська концепція експлуатації праці та безробіття
- •56.Соціально-економічні проблеми нестандартної та неповної зайнятості
- •58. Механізм управління зайнятістю та політика зайнятості
- •59. Етапи розвитку політики зайнятості в країнах з ринковою економікою
- •61. Активна й пасивна політика на ринку праці: сутність та інструментарій
- •62 Механізми економічного стимулювання роботодавців в контексті політики зайнятості
- •63 Світовий досвід проведення активної політики зайнятості
- •64.Освіта і професійна підготовка в контексті політики зайнятості
- •65. Управління освітою та профпідготовкою в контексті політики зайнятості
- •66. Професійне навчання на виробництві та професійне навчання безробітних
- •67. Профорієнтація як складова управління зайнятістю
- •68. Молодь у сфері праці та проблеми молодіжної зайнятості
- •69. Соціальна підтримка молодих спеціалістів (випускників), освіта й працевлаштування молоді в Україні
- •70.Основні напрями та механізми молодіжної політики зайнятості
- •71. Підтримка жінок на ринку праці та в сфері зайнятості
- •72 Поняття та сутність безробіття, класифікації безробіття
- •73. Економічні та соціальні наслідки безробіття
- •74 Громадські роботи в контексті протидії безробіттю.
- •75. Стимулювання самозайнятості безробітних
- •77. Зарубіжний досвід соціального страхування та підтримки безробітних
- •79. Сутність, суб’єкти, параметри та види соціально-трудових відносин
- •80.Форми регулювання соціально-трудових відносин
- •82. Сутність та моделі соціального партнерства
- •83 Механізм колективних договорів та угод
- •84 Заробітна плата, доходи та рівень життя працюючого населення
- •85. Соціальний захист працюючого населення
- •86 Правове регулювання умов та оплати праці в Україні
- •87. Трудові ресурси і трудовий потенціал країни
- •88. Механізм та процес управління трудовими ресурсами.
- •89. Демографічна політика в контексті управління трудовими ресурсами
19. Працівник і колектив: взаємозв’язок і взаємовплив
Трудовий колектив - це сукупність працівників якого-небудь підприємства. У менеджменті - це соціальна група, якій притаманні два компоненти - матеріальний та духовний. Право називатися колективом соціальна група набуває за умови, якщо вона володіє рядом ознак: суспільно-корисною метою діяльності, організаційною та психологічною єдністю, наявністю органів управління і керівництва. Організація діяльності трудового колективу полягає у вирішенні тих завдань та цілей, які стоять перед господарськими підрозділами підприємства. Успішність її значною мірою визначається не лише професіоналізмом колективу, а й його цін-нісно-орієнтаційною єдністю, міжособовими відносинами. Якщо люди, залучені до вирішення групових завдань, всі свої внутрішні проблеми відсувають на задній план, то організація може мати успіх.
Працівник Головним структурним компонентом організації є працівник, який виступає як людина, індивід, індивідуальність та особистість. Людина розглядається як особа, яка володіє мовою, розумом і здатна створювати засоби праці та користуватися ними. Індивід - це конкретна людина як представник певної групи. Індивідуальність характеризує неповторність суттєвих ознак індивіда. Особистість визначає єдність рис та якостей, вихованих у взаємодії з людьми. Необхідність обліку індивідуально-психологічних особливостей працівників диктується також специфікою притаманних їм здібностей. Здібності - це психофізіологічні властивості особистості, від яких залежить динаміка набуття нею знань, умінь, навичок, успішність виконання певної діяльності. Усе це повинно братися до уваги при організації роботи співробітника.
20 Види, процес трудової адаптації та фактори впливу на нього
Поняття «адаптація» (від лат. «Adapto» - пристосовуватися) запозичено з біології та означає пристосування, пристосованим до навколишнього середовища. Трудова адаптація - це соціальний процес освоєння особистістю нової трудової ситуації, в якому, на відміну від біологічної, і особистість, і трудова середу чинять активний вплив один на одного і є адаптивно - пристосовують системами. У даній ситуації можливі 3 шляхи розвитку подій:
* Особистість більшою мірою вплине на трудову середу, а впливу трудового середовища виявляться незначними, * Середу надасть більший вплив на особистість, при цьому можливе зміна поведінки особистості, * Порівнянне взаємний вплив особистості і середовища один на одного. Адаптованість людини в конкретній трудової середовищі проявляється: * В його поведінці, * У показниках трудової діяльності, ефективності праці (його кількість, якість), * У засвоєнні соціальної інформації та її практичної реалізації, * У зростанні всіх видів активності (трудової, суспільно - політичної, пізнавальної), * Задоволеності різними сторонами трудової діяльності (Змістом праці, заробітною платою, організацією праці, умовами праці, морально-психологічним кліматом в організації, можливістю загальноосвітнього і професійного зростання і т.д.)
1. Професійна адаптація виявляється у певному рівні оволодіння професійними навичками та вміннями, у формуванні деяких професійно необхідних якостей особистості, у розвитку стійкого позитивного ставлення працівника до своєї професії. Професійна адаптація в чому виражається в ознайомленні з професійною роботою, придбанні навичок професійної майстерності, вправності, необхідних для якісного виконання трудових обов'язків.
2. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні людиною соціально-психологічних особливостей трудової організації, входження в ситуацію в ній систему взаємовідносин, позитивному взаємодії з членами організації. Це включення працівника в систему взаємин трудової організації з її традиціями, нормами життя, ціннісними орієнтаціями.
3. Суспільно-організаційна адаптація - означає освоєння новими членами трудового колективу структури організаційної системи, системи управління та обслуговування виробничого процесу, режиму праці і відпочинку і т.д.
4. Культурно-побутова адаптація - це участь нових членів колективу в традиційних для даного підприємства культурних заходах поза робочим часом. Характер цього виду адаптації визначається рівнем культури виробництва, розвитком його інфраструктури, загальним рівнем розвитку членів організації, члени якої пов'язані не тільки відносинами по роботі, але і спільним дозвіллям.
5. Психофізіологічна адаптація - це процес освоєння людиною сукупності умов праці. У процесі трудової адаптації працівник проходить такі стадії: 1. Стадія ознайомлення, на якій працівник отримує інформацію про нову ситуації в цілому, про критерії оцінки різних дій, про норми поведінки в колективі.
2. Стадія пристосування - на цьому етапі працівник переорієнтовується, визнаючи головні елементи нової системи цінностей, але поки продовжує зберігати багато свої установки.
3. Стадія асиміляції, коли здійснюється повне пристосвання працівника до середовища, ідентифікація з новою групою.
4. Ідентифікація, коли особисті цілі працівника ототожнюються з цілями трудової організації, підприємства, фірми, акціонерного товариства, кооперативу і т.д.