14. Група і колектив як об’єкт вивчення у соціології праці

Соціологія праці — це галузь соціології, яка вивчає соціальні групи та індивідів, що включені до процесу праці, а також їхні професійні та соціальні ролі й статуси, умови й форми їхньої трудової діяльності. Як видно, сама назва навчальної дисципліни і галузі знань "соціологія праці" орієнтує на дослідження саме людської праці.

Соціологія праці та зайнятості — галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері праці й пов´язані з ними процеси та явища.

В основі соц. груп лежать зв'язку типу взаємодії, тобто відбуваються обмін сполученими скоординованими діями (кількість членів 2 і більше -- сім'я, студентська група, коло друзів). Можливо поділ груп за деякими ознаками, за допомогою яких члени груп відрізняють себе від інших. Малі групи - ті, де відбувається прямий контакт, тобто безпосередню взаємодію. Великі групи - чисельно більше, крім безпосередньо особистого взаємодії існує опосередковане солідарне взаємодія (класові спільності, територіальні спільності). Формальні групи - традиційно організовані (КПРФ). Неформальні - з нетрадиційними, некласичні вимогами (партія любителів пива). Цільові групи - створюються для реалізації деяких цілей, присутній досить жорстке розділення прав і обов'язків, контроль над виконанням завдань.

Процес праці — включає в себе:

• доцільну діяльність людини (сама праця),

• предмет праці, тобто те, на що спрямована діяльність.

• знаряддя виробництва, якими людина впливає на предмет праці. Організація праці — форми, способи і порядок поєднання живої і предметної праці.

Умови праці — сукупність соціально-економічних, санітарно-гігієнічних організаційних та соціально-побутових чинників, які впливають на працездатність і здоров'я працівника. Умови праці можуть бути нормальні і шкідливі. За нормальних умов праця не шкодить здоров'ю людини. Шкідливі умови праці небезпечні для здоров'я людини і нерідко ставлять під загрозу саме людське життя.

Зміст праці — узагальнена характеристика процесу праці. Основними елементами змістовності праці, якщо її розуміти як соціально-психологічну структуру трудової діяльності, є: мета, стимули до праці, ставлення до праці, мотиви праці, цінності і ціннісні орієнтації.

Трудовий колектив — це добровільне соціально-політичне і економічне об'єднання людей для спільних дій заради досягнення особистісно-цінних і суспільно-корисних цілей, які пов'язані єдністю інтересів, оформлені структурно і мають органи управління, дисципліни і відповідності. Трудовий колектив — найважливіша характеристика суспільної праці, його слід розглядати як соціальну організацію і як соціальну спільноту.

Аналіз внутрішніх зв'язків у групі

1. У індивіда, що входить в ту чи іншу групу, виникає особистий зв'язок зі своїми партнерами. Індивід оцінює важливість, значимість зв'язків з точки зору вирішення своїх особистих проблем.

2. Внутрішні зв'язки в групі можуть оцінюватися з точки зору

зміцнення престижу в цілому, безпосередньо на особистих цілях

індивіда це не позначається.

3. Реакція індивіда на взаємовідносини між іншими членами

групи.

4. Відношення колег по групі з т. зору досягнень колективу,

тобто кожен член спільноти не повинен підводити весь колектив.

5. Відношення з членами інших конкуруючих або

співпрацюють спільнот з т. зору особистих інтересів

індивіда.

6. Відношення з членами інших груп, але вже з т. зору інтересів

всієї групи, до якої належить індивід.

7. Відносини індивіда з членами свого колективу перед

представниками інших конкуруючих груп.

Неможливо недооцінити роль праці в житті людини, суспільства, оскільки все, що необхідно для життя і розвитку людей, функціонування суспільства, створюється працею. Вона є рушієм соціального прогресу, без якого неможливе саме людське життя. У процесі та в результаті трудової діяльності змінюється становище різних груп працівників, їхні соціальні якості, зміст їхніх соціальних ролей. У цьому власне й полягає сутність праці як базового соціального процесу.

15. Колектив - поняття латинського походження, що означає «собирательность», тобто цілісність, єдність. Поняття групи тотожне за змістом старому російському слову - гурток. В основі і того й іншого - зв'язок, що з'єднує людей. Звичність слова «колектив» спочатку не дає нам можливість правильно зрозуміти, що він являє собою на практиці, оскільки, насправді, колектив - досить складний «суб'єкт», що має свою особливу структуру, ієрархію, дух якого модно виразити словами «товариство», «трудова сім'я»

Колектив - мала група, члени якої об'єднані духовними (психологічними) зв'язками ділового (службового), морального і безпосередньо міжособистісного змісту і загальними зусиллями забезпечують одержання соціально ціннісного результату своєї діяльності.

В якості основних соціально-психологічних ознак трудового колективу виділяють:

• Загальна професійна діяльність;

• Відповідність діяльності соціально значимим цілям;

• Посередництво при міжособистісних відносин цілями, цінностями й змістом спільної праці;

• Свідоме, стійке єдність і згуртованість;

• Наявність певної організаційної форми об'єднання працівників;

• Узгодженість і облік основних інтересів всіх членів трудового колективу;

Стійкість і гармонійність відносин, заснованих на взаємній контактності й відповідальності, самоврядності, а також визнанні не тільки соціально значущих пріоритетів, але й індивідуальних потреб кожного члена колективу. До основних функцій трудового колективу належать:

• виробничо-економічна, яка полягає у створенні матеріальних і духовних благ, виробництві товарів, послуг та інших суспільно корисних цінностей;

• виховна функція полягає у формуванні в працівників високої відповідальності до праці, почуття колективізму і свідомого ставлення до підприємства, готовності виконувати норми трудової моралі;

• організаційно-управлінська функція припускає залучення трудящих до системи громадського самоврядування, прищеплювання навичок, досвіду та інтересу до організаторської роботи;

• функція соціального контролю реалізується шляхом оцінки поведінки членів колективу, виходячи із соціальних норм, заохочення нормативної поведінки та покарання за проти нормативну;

• функція задоволення потреб працівників як у виробничій, так і в позавиробничій сфері;

• функція створення умов для самореалізації і розвитку особистості працівників;

• функція здійснення і відтворення колективістського, демократичного способу життя.