2. Основні напрямки відносин "Україна-єс" на сучасному етапі: законодавчий аспект

Угода про партнерство та співробітництво 

Чинною правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Укладення УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалогу між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у пріоритетних секторах української економіки. Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. У рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

УПС є важливим інструментом для залучення України до правових рамок єдиного європейського ринку та системи СОТ. Вона також несе ряд еволюційних положень, включаючи перспективу створення зони вільної торгівлі. В рамках УПС запроваджується ряд інституцій двостороннього співробітництва, що забезпечують базу для прийняття подальших відповідних рішень. Такими інституціями є:

• Рада із Співробітництва на міністерському рівні (до неї входять представники: Головуючий в ЄС, Європейська Комісія, Верховний Представник ЄС, Уряд України);

• Комітет із Співробітництва (рівень вищих державних службовців, під головуванням по черзі Європейської Комісії та Української сторони);

• Підкомітети (рівень експертів, підтримуючих роботу Комітету із Співробітництва).

На основі УПС розвивається політичний діалог Україна-ЄС у формах щорічних зустрічей на найвищому рівні: Саміт Україна-ЄС (за участю Президента України, Президента Європейської Ради та Президента Європейської Комісії); засідань Ради з питань співробітництва (за участю Прем’єр-міністра України, Високого Представника ЄС із закордонних справ та безпекової політики, міністра закордонних справ головуючої в ЄС країни); Комітету та галузевих підкомітетів з питань співробітництва Україна-ЄС; Комітету парламентського співробітництва; зустрічей політичного діалогу на рівні міністрів закордонних справ; засідань в рамках секторальних діалогів; регулярних консультацій на рівні робочих груп. Щороку здійснюється обмін візитами на високому та найвищому рівнях.

План дій Україна-ЄС

З метою надання двостороннім відносинам нового імпульсу і для врахування нових умов співробітництва, зокрема в контексті розширення ЄС 2004 року, сторони розробили та 21 лютого 2005 року під час засідання Ради з питань співробітництва схвалили План дій Україна-ЄС – двосторонній політичний документ, який дав змогу суттєво розширити двостороннє співробітництво України до ЄС без внесення змін до чинної договірно-правової бази. За своїм змістом План дій містив перелік конкретизованих зобов'язань України у сфері зміцнення демократичних інституцій, боротьби з корупцією, структурних економічних реформ та заходів по розвитку співпраці з ЄС в секторальних сферах. Серед ключових здобутків у розвитку відносин протягом терміну Плану дій: надання Україні статусу країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС, надання Україні права приєднуватися до зовнішньополітичних заяв і позицій ЄС, укладення Угоди про спрощення оформлення віз та Угоди про реадмісію осіб, поширення на Україну фінансування Європейського інвестиційного банку (Рамкова угода між Україною та Європейським інвестиційним банком), поглиблення секторальної співпраці, започаткування переговорів щодо укладення нового базового договору на заміну УПС.

З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди між Україною та ЄС. На період до укладення нової угоди чинність УПС щороку автоматично продовжується за взаємною згодою сторін. Після завершення вступу України до Світової організації торгівлі 18 лютого 2008 року були започатковані переговори в частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що відкриває шлях до лібералізації руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання. 9 вересня 2008 року на Паризькому саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої угоди в форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. 

Угода про асоціацію, включаючи створення Зони вільної торгівлі

Виконання політичних пріоритетів Плану дій Україна-ЄС дозволило розпочати у березні 2007 р. переговори щодо укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво.

Під час проведення паризького Саміту Україна–ЄС (вересень 2008 р.) було прийняте рішення щодо назви нової посиленої угоди як Угоди про асоціацію. Ця Угода визначила якісно новий формат відносин між Україною та ЄС на принципах «політичної асоціації та економічної інтеграції» та стала стратегічним орієнтиром системних соціально-економічних реформ в Україні.

18 лютого 2008 р. відбулося офіційне відкриття переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі як складової частини Угоди про асоціацію визначило правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

Створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (ЗВТ) належить до стратегічних цілей двостороннього торговельно-економічного співробітництва між сторонами та є логічним продовженням позитивних тенденцій у двосторонньому товарообігу України та ЄС в останні роки.

Переговорний процес між Україною та ЄС щодо створення ЗВТ було започатковано у лютому 2008 року. 22 грудня 2011 р. було підписано верифікаційний документ про завершення переговорів.

Реалізація положень щодо ЗВТ, які є інтегрованою складовою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, створила необхідні умови для поступової інтеграції ринку України у Спільний ринок ЄС. Положення ЗВТ є юридичнозобов’язуючими. Майбутня всеохоплююча та поглиблена зона вільної торгівлі ґрунтуватиметься на таких принципах:

• Відповідність вимогам СОТ.

• Поступове досягання чотирьох свобод (рух товарів, послуг, капіталу, частково – робочої сили).

• Чітке визначення перехідних періодів.

• Асиметрія, або відносна взаємність.

• Мораторій на введення нових торговельних обмежень.

Переговорний процес щодо створення ЗВТ проводився за 15 основними напрямами співпраці: тарифна пропозиція; торгівля товарами, в т. ч. технічні бар’єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; адміністративне співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні аспекти енергетичного співробітництва; послуги, заснування компаній, інвестиції, рух капіталу та поточні платежі; права інтелектуальної власності, включаючи географічні зазначення; конкурентна політика: антимонопольні заходи та державна допомога; державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; урегулювання суперечок; транспарентність.

Протягом 2007-2012 рр. відбулися 21 раунд переговорів щодо Угоди про асоціацію та 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі.

19 грудня 2011 р. на Саміті Україна – ЄС оголошено про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ця Угода є більш масштабною у порівнянні з аналогічними угодами, укладеними ЄС з країнами Центральної та Східної Європи.

30 березня 2012 р. на рівні глав переговорних делегацій відбулося парафування Угоди про асоціацію. Вживаються заходи з підготовки Угоди до підписання та подальшої імплементації, зокрема підвищується ефективність внутрішньодержавної системи координації співробітництва з ЄС та готується Програма з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Прагнення України до повноцінного членства в ЄС

Україна є учасницею ініціативи ЄС «Східне партнерство», установчий саміт якої відбувся 7 травня 2009 у м. Прага. Ініціатива «Східне партнерство», започаткована у травні 2009 р., стала східноєвропейським виміром політики сусідства ЄС по відношенню до шести країн (Україна, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова). У порівнянні з ЄПС «Східне партнерство» має позитивні моменти, які надають додаткові можливості Україні у двосторонніх відносинах з Євросоюзом.

По-перше, поява «Східного партнерства» оформила чітке розмежування між європейськими сусідами ЄС та сусідами Європи (Північна Африка та Близький Схід), які навіть з формальної точки зору не мають права на подання заявки про членство в ЄС (учасники Союзу для Середземномор’я). По-друге, установчі документи «Східного партнерства» (зокрема, спільна заява Празького саміту від 7 травня 2009 р.) містять положення про доповнюючий характер Ініціативи до двосторонніх відносин між ЄС та країнами-партнерами.

Отримання статусу повноцінного члена ЄС, як стратегічна мета України була вперше задекларована президентом України Віктором Ющенко одразу після його обрання на початку 2005-го року.

Хоча в дискусіях українськими посадовцями і політологами називалися декілька конкретних дат можливого набуття членства, на цей час офіційно Україні від ЄС було запропоновано лише Європейську політику сусідства. Адміністрація президента поставилася критично до запропонованого статусу відносин у рамках сусідства.

У березні 2007-го року Україні було запропоновано укладення Договору про Зону вільної торгівлі з ЄС. Ця пропозиція хоча і викликала набагато схильнішу реакцію української держави, все ж не містить конкретних планів приєднання України до ЄС у найближчому часі. Деякі західноєвропейські політики говорять про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій. 

Президент України Віктор Янукович ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 березня 2013 року «Про невідкладні заходи щодо європейської інтеграції України». У рішенні РНБО наголошується, що невідкладні заходи щодо європейської інтеграції України ухвалюються з метою забезпечення подальшого розвитку стратегічного партнерства України з Європейським Союзом, його державами-членами на засадах політичної асоціації та економічної інтеграції, завершення у 2013 році процесу укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та її наступної імплементації, а також реалізації домовленостей, досягнутих у ході 16-го саміту «Україна - Європейський Союз».

У рішенні Кабінету міністрів України доручається здійснити заходи щодо забезпечення прийняття законодавчих та видання інших нормативно-правових актів, передбачених Планом дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, а також підготовки та направлення на розгляд Європейської Комісії третьої доповіді України про виконання Україною зазначеного Плану дій. Уряд також має забезпечувати щомісячне інформування Європейського Союзу про заходи, вжиті Україною з метою забезпечення необхідних умов для підписання у 2013 році Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, у тому числі з урахуванням Висновків Ради міністрів закордонних справ Європейського Союзу від 10 грудня 2012 року; здійснювати практичне сприяння діяльності в Україні моніторингової місії Європейського Парламенту; виконати в установлені строки та у повному обсязі плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Союзу на 2013 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету міністрів України від 13 лютого 2013 року №73-р, та плану першочергових заходів щодо удосконалення законодавства з питань проведення виборів, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року №103-р.

Уряд повинен супроводжувати у Верховній Раді України проекту Закону України про внесення змін до статті 98 Конституції України (щодо повноважень Рахункової палати) (реєстр. №2049); опрацювати у тримісячний строк зі стороною ЄС питання стосовно залучення допомоги Європейського Союзу, необхідної для забезпечення імплементації Україною Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом; вживати в установленому порядку заходів щодо забезпечення фінансування видатків Державного бюджету України, пов'язаних із виконанням Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», діяльністю національного превентивного механізму відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання.

Кабміну доручено сприяти разом із Київською, Миколаївською, Черкаською обласними та Київською міською державними адміністраціями у створенні належних умов для організації та проведення повторних виборів народних депутатів України в одномандатних округах; розробити з урахуванням Сьомого спільного звіту Україна - ЄС стосовно виконання Меморандуму між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, Протоколу за підсумками зустрічі міністра енергетики та вугільної промисловості України та Комісара ЄС з енергетичних питань від 21 лютого 2013 року та затвердити у місячний строк комплексний план заходів щодо активізації співробітництва між Україною та Європейським Союзом в енергетичній сфері на 2013 рік; розробити та подати в установленому порядку проект Закону України про ратифікацію меморандуму про взаєморозуміння між Україною та Європейським Союзом і кредитної угоди між Україною, Національним банком України та Європейським Союзом щодо надання Європейським Союзом Україні макрофінансової допомоги.

Міністерству закордонних справ України доручено забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Союзом про внесення змін до Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз (реєстр. №0015); підготувати та внести до 20 березня 2013 року в установленому порядку пропозиції щодо можливих форм участі України у тренувальній місії Європейського Союзу в Республіці Малі.

У рішенні міститься доручення й Міністерству юстиції України, зокрема, воно має вживати разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади заходів щодо забезпечення належного виконання в Україні рішень Європейського суду з прав людини, впровадження рекомендацій Ради Європи стосовно умов відбування покарання засудженими, надання їм медичної допомоги; активізувати роботу з підготовки за участю міжнародних експертів пропозицій щодо удосконалення законодавства України з питань проведення виборів; забезпечити підготовку за участю допоміжних органів, утворених Президентом України, до 1 жовтня 2013 року з урахуванням європейських стандартів законопроектів щодо реформування Вищої ради юстиції, статусу суддів, реформування прокуратури для направлення таких законопроектів до Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) з метою одержання відповідних висновків.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство закордонних справ України повинні здійснити заходи з підготовки та проведення у двомісячний строк установчого засідання у форматі започаткованого діалогу Україна - ЄС щодо бізнес-клімату.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України має забезпечити в рамках роботи Комітету з питань реформування правоохоронних органів підготовку до 1 жовтня 2013 року з урахуванням європейських стандартів законопроектів щодо реформування правоохоронних органів для направлення таких законопроектів до Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) з метою одержання відповідних висновків.