60. Процес розробки програми стимулювання збуту.

Алгоритм розроблення і реалізації програми стимулювання є наступним:

1) Планування програми стимулювання збуту

- інтенсивність стимулювання;

- об’єкти ст-ня;

- засоби ст.--ня;

- тривалість програми ст-ня;

- час здійснення заходів із ст-ня;

- витрати на виконання програми ст-ня;

- бажані результати виконання програми ст-ня.

2) Виконання програми стимулювання збуту:

- попереднє тестування програми;

- реалізація програми.

3) Контроль і оцінка результатів виконання програми.

61. Сутність та особливості прямого маркетингу.

Прямий маркетинг – це надання комерційно важливої інформації про товари чи послуги безпосередньо цільовим споживачам з метою здійснення продажу.

До засобів прямого маркетингу відносять: прямі поштові звернення, телемаркетинг, рекламу з прямим відгуком, маркетинг за каталогами, електронні засоби маркетингу.

Для реалізації програм прямого маркетингу необхідно створення на підприємстві баз даних споживачів та відповідне технічне забезпечення.

Особливості ПМ:

- індивідуальний характер спілкування зі споживачем;

- зручність вибору і придбання товарів;

- можливість на лагодження постійних ділових стосунків зі споживачем;

- висока оперативність створення інформаційних повідомлень та можливість їх коригування залежно від реакції споживачів;

- цілеспрямованість інформаційного впливу;

- широкі можливості надання споживачу необхідної інформації.

62. Фактори, що визначають структуру комплексу маркетингових комунікацій.

Факторами, що визначають структуру комплексу маркетингових комунікацій є:

1) група споживачів, на яку спрямовано маркетингову комунікацію: якщо це кінцеві споживачі, то доречною реклама, а якщо промислові підприємства чи посередники – персональний продаж;

2) етап життєвого циклу: на етапах розроблення і впровадження головним є інформування споживачів, а на етапі зрілості й насичення ринку – «утримання» споживачів, нагадування про свою продукцію;

3) характеристика продукту (*технічна складність: що вона вища, то більші зусилля і витрати на комунікації; *міра ризику споживача: що вона вища, то більшими мають бути зусилля з маркетингових комунікацій, ухил до використання пропаганди та стимулювання збуту);

4) стратегія каналу розподілу: стратегія проштовхування та «стратегія витягування»;

5) концентрація споживачів: що вона менша, то важливішими стають реклама та public relations;

6) процес прийняття рішень про купівлю: масово чи індивідуально.

63. Імідж фірми: роль, фактори впливу.

Імідж – узагальнене уявлення соціальної групи про функціональне місце суб'єкта в суспільних відносинах. Через імідж суб'єкт отримує свою об'єктивну представленість, кожна дія суб'єкта розглядається через це узагальнене уявлення про нього.

На формування позитивного іміджу підприємства впливають її зв’язки з громадськістю.

Зв'язки з громадськістю – налагодження відносин між компанією й різними контактними аудиторіями за допомогою створення вигідної для компанії репутації, позитивного "корпоративного іміджу", з одного боку, і усуненням чи попередженням небажаних слухів, пліток і дій – з іншого. Це спрямовані дії, що створюють атмосферу розуміння й взаємної довіри між фірмою та різними аудиторіями. Мета комунікації в цьому випадку – забезпечити моральну підтримку дій фірми.