31.Кредитування як форма фінансового посередництва

Посередницька діяльність комерційних банків на фінансових ринках, яка складається з виявлення тимчасово вільних коштів вкладників, залучення в банк і надання їх у вигляді кредитів особам, що мають потребу в позикових коштах, приносить реальну користь усьому суспільству. Пунктом 10 Положення НБУ «Про кредитування» передбачено, що основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, до запитання та строкові міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Здійснюючи цілеспрямований вибір майбутніх позичальників і надаючи кредити лише тим, хто може заплатити найбільшу процентну ставку за виданим кредитом, узгоджуючись із загальними умовами ринкової кон’юнктури, банкіри направляють потік грошових коштів у русло інвестицій у реальний капітал, який забезпечує високу віддачу. Кредитування має дві різновидності: кредитування діяльності господарчого суб’єкта у формі прямої видачі грошових сум (фінансовий кредит) i кредитування як різновидність розрахунків із розстрочкою платежів. Видача кредитів відноситься до найбільш великої групи статей банківських активів кредитних операцій. В основу їх класифікації можуть бути покладені різні критерії: види позичальників, цілі, характер та строк кредиту, наявність забезпечення позички та ін.

32. Розкрийте поняття «позабалансові операції банків з цінними паперами»

К внебалансовым операциям банков с ценными бумагами относятся комиссионные и посреднические операции. ^ Комиссионные операции с векселями банки проводят наряду с учетными. При этом векселя предъявляются держателем в банк не с целью получения денежных средств до наступления срока платежа (как при учете векселей), а из соображений удобства совершения платежа по векселю в срок и по месту выдачи. Роль банка в данном случае сводится лишь к осуществлению функции комиссионера, исполняющего поручения клиента провести платеж по векселю. Такие операции, как правило, являются внебалансовыми, так как учитывается не само движение ценных бумаг, а лишь комиссионное вознаграждение банка за их осуществление Банки также выполняют брокерские операции по вложениям средств клиентов в корпоративные ценные бумаги, осуществляют депозитарную деятельность. Депозитарий ведет внебалансовые счета, называемые счетами депо. В “клиентском депо” посредством бухгалтерских проводок учитываются операции с ценными бумагами: купля-продажа, дарение, наследование, перепоручение прав, залог. При наличии соответствующего договора депозитарий перечисляет проценты и дивиденды владельцам ценных бумаг. Перспективой развития хранилищ финансовых активов является создание сети технологически взаимосвязанных депозитариев, использующих компьютерные каналы для обмена информацией и осуществления взаимных расчетов

33.Кредитний портфель банку як сукупність виданих кредитів

КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ (credit portfolio) – сукупність усіх банківських позик, що структуровані за певними параметрами відповідно до завдань визначеної банком кредитної політики.

Обсяг К.п. оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, в т.ч. прострочених, пролонгованих і сумнівних. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, яка має свій рівень дохідності та відповідний рівень ризику.

Обсяг і структура К. п. банку визначаються такими чинниками: розмір банку (капіталу); правила регулювання банківської діяльності; офіційна кредитна політика банку; досвід і кваліфікація менеджерів; рівень дохідності різних напрямів розміщення коштів.

Структура К. п. банку залежить від суб’єктів кредитування (юридичні та фізичні особи); стану обслуговування боргу (високий, добрий, задовільний, слабкий, незадовільний); класу боржника (клас боржника – юридичної особи (від 1 до 9) визначається в залежності від отриманого значення інтегрального показника фінансового стану боржника з урахуванням величини підприємства); категорії якості кредиту (від І до V, з урахуванням стану обслуговування боргу та класу боржника – юридичної особи); показника ризику кредиту, який залежить від фактичних значень інтегрального показника фінансового стану боржника-юридичної особи, коефіцієнта покриття боргу, якості менеджменту боржника – юридичної особи, ринків збуту продукції, наявності бізнес-планів, рейтингів боржника – юридичної особи та інших подій та обставин, що можуть вплинути на своєчасність та повноту погашення боргу; видів економічної діяльності; валюти кредитування; строків кредитування тощо.

На конкурентноспроможність К. п. банку впливають такі чинники: ризиковість, ліквідність, дохідність, швидкість відновлення та ступінь оновлення К.п.