Тема 24 особливості роботи соціального педагога з різними типами сімей

1. Типологія сімей, які потребують соціальної допомоги

2. Зміст соціально-педагогічної роботи з багатодітною сім’єю

3. Соціально-педагогічна робота із сім’ї, в яких діти страждають від різних видів насильств з боку батьків або родичів

4. Соціально-педагогічна робота із сім’ями, які мають дітей-інвалідів.

5. Соціально-педагогічна діяльність з асоціальними сім’ями

6. Соціальна підтримка одиноких матерів.

7. Соціально-педагогічна робота із сім’ями, що перебувають на грані розлучення.

8. Ведення обліку різних категорій сімей.

9. Загальна схема діагностичного процесу в роботі з сім’єю

1. Типологія сімей, які потребують соціальної допомоги

Різні типи сімей, які мають проблеми у взаємостосунках, вихованні дітей, організації своєї життєдіяльності, потребують соціальної допомоги, підтримки, у тому числі матеріального забезпечення, організації побуту, вирішення проблем репродуктивного здоров’я, вільного часу. Визначимо типи сімей, які потребують від соціальних служб тих чи інших видів соціальної допомоги:

• Соціально-демографічної: сім’ї багатодітні, бездітні, які розлучаються, сім’ї з неповнолітніми батьками.

• Матеріально-житлової: малозабезпечені сім’ї, які перебувають у поганих житлових умовах; вагітні жінки, матері, на утриманні яких є неповнолітні діти, або які втратили роботу, потребують роботи зі скороченим днем чи вдома тощо.

• Медико-соціальної: сім’ї з дітьми, батьками-інвалідами з фізичними та психічними захворюваннями, які зловживають спиртними напоями, застосовують наркотичні речовини, мають прояви суїциду.

• Психологічної та соціально-педагогічної:

  1. неблагополучні сім’ї  неповні, які ведуть аморальний спосіб життя, зі стійкими конфліктами між батьками та дітьми, сім’ї "нових" українців, зовні благополучні, але такі, що систематично припускають серйозні педагогічні прорахунки внаслідок педагогічної неосвіченості, безграмотності (надмірна батьківська любов, застосування фізичних покарань, формальне ставлення до дитини, неврахування індивідуально-психологічних особливостей дитини в процесі сімейного виховання);

  2. діти і підлітки, які знаходяться у несприятливих сімейних умовах; у конфліктних взаємостосунках з батьками, вчителями, однолітками, сусідами; які залишилися без опіки батьків;

  3. вихованці дитячих будинків та шкіл-інтернатів; важковиховувані підлітки, які припускають антигромадські вчинки, хуліганські дії; бродяжать, жебрують, ізольовані в колективі однолітків, мають аморальну, протиправну, агресивну поведінку, вживають алкоголь, наркотики, психотропні речовини, мають суїцидні спроби;

4) підлітки, які зазнають насильства, негативного впливу за місцем проживання, навчання (жорстоке ставлення, приниження, образи, домагання, яких дорослі залучають до вживання алкоголю, наркотиків), мають внутріособистісні проблеми, роздратованість, невпевненість у собі, боязкість, сором’язливість тощо.

• Соціально-правової: батьки перебувають у суперечності із законами суспільства, криміногенна обстановка в сім’ї, одного з батьків засуджено; молоді люди, які повернулися з місць позбавлення волі (ВТК, спецшколи, спецПТУ).

Кожна із зазначених категорій вимагає адекватної соціально-психологічної допомоги соціальної служби у підтримці та подоланні конфліктних ситуацій. Завдання полягає в тому, щоб захистити дітей, які зазнають різного роду насильства, від несприятливого впливу середовища, а також допомогти батькам у розв’язуванні складних питань у сімейному вихованні, налагодити взаємостосунки цих батьків зі школою. Тобто допомогти батькам і дітям адаптуватися в оточуючому середовищі, налагодити систему взаємостосунків з державними органами та громадськими організаціями, безконфліктно розв’язувати проблеми.

Відомо, що одним з найбільш значущих і масових базових майданчиків для соціально-педагогічної роботи є школа, що часто допускає прорахунки в роботі з неблагополучними сім’ями, дітьми з таких сімей, важковиховуваними учнями внаслідок професійної непідготовленості до такої роботи, і тому вона потребує підтримки, допомоги у проведенні соціально-педагогічної, психолого-педагогічної та медико-психологічної роботи. Взаємодія соціальних служб зі школою сприяє раціональному розв’язанню складних шкільно-сімейних проблем, які школа не спроможна розв’язати самостійно.

Практика свідчить, що діти, які прийшли до школи, не завжди достатньо підготовлені до навчання і перебування в шкільному колективі. В основному це стосується дітей, які не відвідували дитячих садків, часто хворіли, дітей із затримками психічного розвитку, сором’язливих, боязких. Тому завданням соціального педагога є зниження емоційної напруги таких дітей, навчаючи вчителів використовувати прийоми захисту від психологічних та соціальних стресів, контролю за способом життя дітей у неблагополучних сім’ях, допомогати в поліпшенні сімейного мікроклімату, оцінювати індивідуально-психологічні особливості і можливості дитини, створювати програми оптимізації її розвитку.