1848 Р. Першого з’їзду діячів української культури і науки (Собор

руських вчених). Згідно з рішенням з’їзду було засновано «Галиць

коруську матицю» – культурноосвітнє товариство, завданням яко

го було піднесення освіти народу, розвиток літератури й мистецтва,

видання популярних книг для народу. В роботі «матиці» активну

участь брав Я.Головацький. Він друкує в 1849 р. «Три вступительнії

преподаванія о русской словесности» і «Граматику руского язика»,

все в москвофільському дусі.

Визначними подіями стали відкриття в 1848 р. першої в Гали

чині української читальні в Коломиї та заснування в 1849 р. з ініціа

тиви Головної руської ради на народні кошти просвітнього інститу

ту – Народного дому у Львові. Друкованим органом Головної руської

ради стала «Зоря Галицька». Це – перша в Галичині українська газе

та, яка виходила у Львові протягом 1848–1857 рр. Органом Головної

руської ради газета була до 1851 р., а пізніше вона перейшла до рук

«москвофілів». Правлячі кола Австрії погодились на запровадження

Лекція 16. Культура України в XIX – на початку XX ст.

навчання українською мовою в народних школах та викладання цієї

мови як обов’язкового предмета в гімназіях. Одночасно на українсь

ку мову було переведено викладання деяких предметів у Львівсько

му університеті.

Чільне місце в роботі Головної руської ради займало грекокато

лицьке духовенство, яке в умовах відсутності національної інтеліген

ції фактично очолило національне відродження в Галичині в кінці

XVIII – першій половині XIX ст. Це духовенство у своєму середо

вищі зберігало кращі культурні традиції українського народу, націо

нальну самобутність, плекало мову, займалось просвітницькою діяль

ністю. Так, єпископ грекокатолицької церкви у Перемишлі Іван

Могильницький (1777–1831) у 1816 р. разом з митрополитом Михай

лом Левицьким заснував «Товариство грекокатолицьких священиків

для поширення письма, просвіти і культури серед вірних на основі

християнської релігії». І.Могильницький був автором першої в Гали

чині граматики української мови «Відомості о руском язиці», яка вий

шла у світ у 1829 р. Отже, із засобу полонізації й покатоличення ук

раїнців, як Українська грекокатолицька церква була задумана

західними ініціаторами Берестейської церковної унії, вона у ХVIII–

ХІХ ст. поступово перетворилася в українську національну церкву.

На Закарпатті процес українського культурнонаціонального

відродження започаткували так звані народні будителі – культурно

політичні діячі кінця XVIII – першої половини XIX ст. – І.Базило

вич, О.Духнович, М.Лучкай, А.Добрянський. Вони ставили за мету

збуджувати в масах українську національну свідомість шляхом впро

вадження української мови в усі ланки освітньої мережі, пресу, літе

ратуру, сприяли розширенню зв’язків краю з Галичиною та Над

дніпрянською Україною.

Серед закарпатських будителів найпомітніше місце займав куль

турний діяч із Пряшівщини, педагог, письменник, публіцист, канонік

Пряшівської єпархії Олександр Духнович (1803–1865). У буда

пештській, віденській, галицькій, київській пресі він публікував праці

з етнографії та фольклористики закарпатських українців, створив для

них шкільні підручники з граматики, географії, народної педагогіки,

а також три випуски відомого альманаху «Поздравление русинов»

(1850–1852).

На Закарпатті були дуже популярними пісні О.Духновича – «Я

русин був, єсьм і буду», що співалася замість гімну, та «Подкарпатськії

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

русини» – гімн закарпатоукраїнців в 1919–1938 рр. У 1850 р. О.Дух

нович заснував культурноосвітнє товариство «Литературное заве

деніе Пряшовское», видав катехізис, молитовник, написав драму

народною мовою «Добродітель перевищає богатство».

Визначною подією в культурному житті Закарпаття став вихід у

світ букваря – підручника для народних шкіл «Книжица читальная

для начинающих». Це була перша на Закарпатті книга, написана для

народу народною мовою. Вона здобула велику популярність у краї,

витримала кілька видань і була важливим засобом протидії політиці

мадяризації щодо закарпатських українців.

В другій половині XIX ст. національно свідома частина українсь

кої інтелігенції почала об’єднуватись в громади, які займались націо

нальнокультурницькою і громадськополітичною діяльністю. Перша

громада виникла в Петербурзі. До її складу входили Микола Костома

ров, П.Куліш, Т.Шевченко, Василь Білозерський (1825–1899). Їй су

дилося стати зачинателькою так званого громадівського руху, який в

Україні під владою Російської імперії майже до кінця XIX ст. стано

вив основу розвитку українського національного відродження.

На зламі 50–60х років XIX ст. Петербурзька громада, поповнив

шись студентською молоддю, зросла майже до 60 осіб. За підтримки

поміщиківукраїнофілів Василя Тарновського (Старшого) й Григо

рія Ґалаґана було організоване видання творів українських письмен

ників. У Петербурзі вийшли у світ «Записки о Южной Руси» і «Чор

на рада» П.Куліша, «Народні оповідання» Марка Вовчка, «Кобзар»

Т.Шевченка, альманах «Хата». За ініціативою Петербурзької грома

ди було створено спеціальний фонд з добровільних пожертвувань для

видання українських навчальних посібників та науковопопулярної

літератури.

П.Куліш, М.Костомаров, В.Білозерський, Олександр Кістяківсь

кий (1833–1885) стали засновниками і провідними діячами гро

мадськополітичного та художньолітературного журналу «Основа» –

першого щомісячника українською мовою, хоча частина матеріалів

друкувалася й російською мовою. «Основа» виходила у Петербурзі з

січня 1861 р. до жовтня 1862 р. Безпосередню участь у підготовці

цього видання брав Т.Шевченко. Журнал відстоював розвиток ук

раїнської національної культури, в тому числі мови й літератури,

історії, етнографії, фольклору, друкував твори українських письмен

ників, історичні праці та документи, літературну критику й публіци

Лекція 16. Культура України в XIX – на початку XX ст.

стику, праці на педагогічні, мовні, музикознавчі, суспільні теми, спо

гади, щоденники. В «Основі» було надруковано понад 70 творів

Т.Шевченка. Серед авторів журналу були П.Куліш, Марко Вовчок,

С.Руданський, Л.Глібов, А.Свидницький та інші українські пись

менники. На його сторінках друкували свої твори М.Костомаров,

Володимир Антонович (1834–1908), Тадей Рильський (2.01.1841–

1902), Павло Житецький (1836–1911), Павло Чубинський (1839–

1884). Не одержавши від властей офіційного дозволу на продовження

свого існування, журнал «Основа» – цей перший друкований орган

українського національнокультурного руху – перестав виходити у

світ, але в історії українського національного відродження він

залишив помітний слід.

Крім «Основи», петербурзька громада видавала так звані «мете

лики» – маленькі книжечки з творами найбільших тодішніх та дото

гочасннх українських письменників. У цій справі найбільше зробив

П.Куліш. Він протягом трьох років видав 40 книжечок«метеликів»

під загальною назвою «Сільська бібліотека». В них були надруко

вані твори Шевченка, Куліша, Марка Вовчка, КвіткиОснов’яненка,

Мордовця, Ганни Барвінок, Стороженка та ін.

В 1861 р. виникла громада в Києві. Вона складалася із студентів

українців. Серед них – П.Чубинський, П.Житецький, В.Антонович,

Т.Рильський – батько видатного українського поета. Громадівці ви

давали підручники і твори українських письменників, організовували

українські концерти і вистави, поширювали освіту, засновували і

працювали в недільних школах.

Одну з перших в Росії недільних шкіл було відкрито 11 жовтня