5. Рівні організації живого
Живій матерії властиві різні рівні організації її структур, між якими існує складна супідрядність. Виділяють такі основні структурні рівні життя:
1)
молекулярний.
Я кою б складною не була жива система,
в кінцевому підсумку до її складу входять
біологічні макромолекули. Саме тут
проходить межа між живим і неживим. Із
цього рівня починаються процеси
життєдіяльності: обмін речовин і
перетворення енергії, передавання й
реалізація спадкової інформації й ін.;
2)
клітинний.
Клітина є структурною і функціональною
одиницею всіх живих організмів, а також
одиницею їхнього розвитку. На цьому
рівні поєднуються процеси перетворення
речовин та енергії, а також процеси
передавання й реалізації спадкової
інформації;
3)
тканинний.
Цього рівня досягають тільки багатоклітинні
організми, у яких клітини й утворені з
них частини організму досягають високого
ступеня структурної спеціалізації,
формуючи різноманітні типи тканин,
специфічні для рослинного й тваринного
організмів. Кожна тканина відрізняється
своєю структурою і виконуваною функцією;
4)
на
рівні органів.
Тканини утворюють органи. Найчастіше
органи рослинного й тваринного організмів
формуються не з однієї, а з декількох
тканин. Будь-який орган рослини або
тварини характеризується певними
структурно-функціональними особливостями
як складова частина тієї чи іншої системи
органів;
5) на
рівні організму
(онтогенетичний). Це рівень цілісного
організму. Елементарною одиницею цього
рівня є особина. Тканини, органи й системи
органів існують не самі по собі. Виникаючи
й формуючись у процесі онтогенезу, вони
спеціалізуються на виконанні певних
функцій, що спільно забезпечують
існування організму як єдиного цілого.
У такий спосіб онтогенетичний рівень
забезпечує існування особини в процесі
індивідуального розвитку, тобто від
моменту з
ародження
до припинення існування;
6)
популяційно-видовий.
Об'єднання особин у популяції, а популяцій
— у види приводить до появи нових
властивостей, відмінних від властивостей
попередніх рівнів організації. Популяції
і види як надіндивідуальні утворення
можуть існувати протягом тривалого
часу, а також здатні до самостійного
історичного розвитку. На цьому структурному
рівні організації живої матерії
безпосередньо відбувається процес
еволюції органічного світу;
7) біогеоценотичний. Популяції різних видів завжди співіснують у певному середовищі, яке включає як біотичні, так і абіотичні компоненти. Таке поєднання організмів різних видів і різної складності організації з факторами середовища їх існування являє собою біогеоценоз (екосистему), яка є ареною еволюційних перетворень;
8)
біосферний.
Біогеоценози, поєднуючись, утворюють
біосферу — систему, яка охоплює всі
явища життя на Землі. На цьому рівні
відбувається кругообіг речовин і
перетворення енергії, що пов'язано із
життєдіяльністю всіх живих організмів"
Кожний з перерахованих рівнів має свої закономірності й методи дослідження, отже, є досить специфічним. Те, що можна виділити певні рівні організації живої матерії, свідчить про її дискретність. У той же час усі ці рівні тісно пов'язані між собою, що свідчить про цілісність живої природи.