11.5. Складання маршрутів руху транспорту
Складання кільцевих маршрутів у першому наближенні може здійснюватися методом, відомим як алгоритм Свіра чи алгоритм двірника-склоочисника (рис. 11.4). Задамо положення споживача матеріального потоку в полярній системі координат. Полюс системи - точу 0, розмістимо в місці дислокації розподільного складу. Виберемо первісне, нульове, положення полярної осі = 0. Положення споживача визначається відстанню від центра і кутом , що утворений полярною віссю, тобто променем, що виходить із точки 0 і направлений на споживача.
Цифрами на рисунку зображені споживачі матеріального потоку
Рис. 11.4. Декомпозиція транспортної мережі при складанні маршрутів розвезення (метод Свіра)
Суть алгоритму Свіра полягає в тому, що полярна вісь, подібно щітці двірника-склоочисника, починає поступово обертатися проти (чи за) годинною стрілкою, "стираючи" при цьому з координатного полю зображені на ньому магазини — споживачі матеріального потоку. Як тільки сума замовлень "стертих" магазинів досягне місткості транспортного засобу, фіксується сектор, що обслуговується одним кільцевим маршрутом, і намічається шлях об’їзду споживачів.
Слід зазначити, що даний метод дає хороші результати на евклідовій транспортній мережі, тобто в тому випадку, коли відстань між вузлами транспортної мережі по існуючих дорогах прямо пропорційна відстані по прямій.
На кільцеві маршрути крім обмежень з місткості можуть накладатися додаткові вимоги, наприклад, обмеження за часом. Якщо виявиться, що час руху по визначеному кільцевому маршруті більший припустимого, необхідно цей сектор зменшити, збільшивши відповідно сусідній сектор. Необхідні зменшення сектора виконуються й при наявності інших обмежень.
Побудова наступного сектора починається лише після того, як у дійсному секторі буде отриманий допустимий кільцевий маршрут. Формування кільцевих маршрутів завершується при повному обороті стираючого променя. Алгоритм Свіра дозволяє розділити всю зону, що обслуговується, на кілька секторів. У межах кожного сектора складання кільцевого маршруту може здійснюватись за допомогою рішення задачі різних оптимізаційних задач, у тому числі і задачі комівояжера.
11.4. Транспортні тарифи та правила їх застосування
Розрахунки за послуги, що надаються транспортними організаціями, здійснюються за допомогою транспортних тарифів. Тарифи містять у собі:
• плати, стягувані за перевезення вантажів;
• збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів;
• правила нарахунків виплат і зборів.
Як економічна категорія транспортні тарифи є формою ціни на продукцію транспорту. Їх побудова повинна забезпечувати:
• транспортному підприємству — відшкодування експлуатаційних витрат і можливість одержання прибутку;
• покупцю транспортних послуг — можливість покриття транспортних витрат.
Одним з істотних факторів, що впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Боротьба за клієнтів, неминуча в умовах конкуренції, також може вносити корективи в транспортні тарифи. Наприклад, залізниці відчувають на собі сьогодні серйозну конкуренцію автомобільного транспорту в області перевезень невеликих партій вантажів так званих дрібних і малотоннажних відправлень. Це впливає на ріст відповідних залізничних тарифів.
Умілим регулюванням рівня тарифних ставок різних зборів можна стимулювати також попит на додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів. Наприклад, відносне зниження в лютому 1994 р. рівня ставок збору за охорону і супровід вантажів підрозділами воєнізованої охорони Міністерства шляхів сполучення Російської Федерації дозволило збільшити попит на цю послугу і підвищити збереження перевезених вантажів.
Системи тарифів на різних видах транспорту мають свої особливості.
На залізничному транспорті для визначення вартості перевезення вантажів використовують загальні, виняткові, пільгові та місцеві тарифи.
Загальні тарифи — це основний вид тарифів. З їх допомогою визначається вартість перевезення основної маси вантажів.
Винятковими тарифами називаються тарифи, що встановлюються з відхиленням від загальних тарифів у вигляді спеціальних надбавок чи знижок. Ці тарифи можуть бути підвищеними чи заниженими. Вони поширюються, як правило, лише на конкретні вантажі. Виняткові тарифи дозволяють впливати на розміщення промисловості, тому що з їх допомогою можна регулювати вартість перевезення окремих видів сировини, наприклад, кам'яного вугілля, кварцитів, руди тощо. Підвищуючи чи знижуючи за допомогою виняткових тарифів вартість перевезень у різні періоди року, домагаються зниження рівня нерівномірності перевезень на залізних дорогах. Для цієї ж мети служать виняткові знижені тарифи на перевезення вантажів у стійких напрямках руху порожніх вагонів і контейнерів.
Пільгові тарифи застосовуються під час перевезення вантажів для визначених цілей, а також вантажів для самих залізниць.
Місцеві тарифи встановлюють начальники окремих залізниць. Ці тарифи, що включають у себе розміри плат за перевезення вантажів і ставки різних зборів, діють у межах даної залізниці.
Крім провізної плати залізниця стягує з вантажоодержувачів і відправників вантажу плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів. Ці плати називаються зборами й стягуються за виконання силами залізниці наступних операцій: за збереження, зважування чи перевірку ваги вантажу, за подачу чи прибирання вагонів, їхню дезинфекцію, за експедитування вантажів, навантажувально-розвантажувальні роботи, а також за ряд інших операцій.
Основні фактори, від яких залежить розмір плати під час перевезення вантажів залізницею.
Вид відправлення. Залізницею вантаж може бути відправлений повагонною, контейнерною, малотоннажною — вагою до 25 т і обсягом до піввагона, і дрібною відправкою — вагою до 10 т і обсягом до 1/3 місткості вагона.
Швидкість перевезення. Залізницею вантаж може перевозитися вантажною, великою чи пасажирською швидкістю. Вид швидкості визначає, скільки кілометрів за добу повинен проходити вантаж.
Відстань перевезення. Провізна плата може стягуватися за відстань по найкоротшому напрямку, так звана тарифна відстань при перевезеннях вантажів вантажною чи великою швидкістю або за дійсно пройдену відстань — у випадку перевезення негабаритних вантажів чи перевезення вантажів пасажирською швидкістю.
Тип вагону, у якому здійснюється перевезення вантажу. Залізницею вантаж може перевозитися в універсальних, спеціалізованих чи ізотермічних вагонах, у цистернах чи на платформах. Розмір провізної плати в кожному випадку буде різним.
Власність вагона чи контейнера. Вагон, платформа чи контейнер можуть належати залізниці, бути власністю вантажоодержувача чи відправника вантажу.
Кількість перевезеного вантажу - фактор, що також здійснює істотний вплив на вартість перевезення.
На автомобільному транспорті для визначення вартості перевезення вантажів використовують наступні види тарифів:
• відрядні тарифи на перевезення вантажів;
• тарифи на перевезення вантажів на умовах платних автотонно-годин;
• тарифи за погодинне користування вантажними автомобілями;
• тарифи з покілометрового розрахунку;
• тарифи за перегін рухомого складу;
• договірні тарифи.
На розмір тарифної плати впливають наступні фактори:
• відстань перевезення;
• маса вантажу;
• об'ємна вага вантажу, що характеризує можливість використання вантажопідйомності автомобіля. За цим показником всі перевезені автомобільним транспортом вантажі поділяють на чотири класи;
• вантажопідйомність автомобіля;
• загальний пробіг;
• час використання автомобіля;
• тип автомобіля;
• район, у якому здійснюється перевезення, а також ряд інших факторів.
Кожний з тарифів на перевезення вантажів автомобільним транспортом враховує не всю сукупність факторів, а лише деякі з них, найбільш істотні в умовах конкретного перевезення. Наприклад, для розрахунку вартості перевезення за відрядним тарифом необхідно прийняти до уваги відстань перевезення, масу вантажу і його клас, що характеризує ступінь використання вантажопідйомності автомобіля. При розрахунках за тарифом за погодинне користування вантажними автомобілями враховують вантажопідйомність автомобіля, час його використання і загальний пробіг.
В усіх випадках на розмір оплати за використання автомобіля впливає район, у якому здійснюється перевезення. Це пояснюється стійкими розходженнями в рівні собівартості перевезень вантажів по районах. Корективи в тарифну вартість вносяться за допомогою так званих поясних поправочних коефіцієнтів.
На річковому транспорті тарифи на перевезення вантажів, збори за перевантажувальні роботи й інші пов'язані з перевезеннями послуги визначаються пароплавствами5 самостійно з урахуванням кон'юнктури ринку. В основу розрахунку розміру тарифу закладається собівартість послуг, прогнозована на період введення тарифів і зборів у дію, а також граничний рівень рентабельності, встановлений чинним законодавством. Споживачі транспортних послуг вправі запросити від пароплавств і портів економічне обґрунтування пропонованих ними тарифів.
На морському транспорті оплата за перевезення вантажів здійснюється або за тарифом, або за фрахтовою ставкою. Якщо вантаж рухається в напрямку стійкого вантажного потоку, то перевезення здійснюється системою лінійного судноплавства. При цьому вантаж рухається за розкладом і оплачується по оголошеному тарифу.
У тому випадку, коли при виконанні перевезення робота вантажних судів не пов'язана з постійними районами плавання, з постійними портами навантаження і вивантаження, не обмежена визначеним видом вантажу, то перевезення оплачується за фрахтовою ставкою. Фрахтова ставка встановлюється в залежності від кон'юнктури фрахтового ринку6 і як правило залежить від виду і транспортних характеристик вантажу, умов рейса і зв'язаних з ним витрат.