Р Склад роздрібної торгівлі ис. 10.4. Варіанти каналів розподілу виробів народного споживання
Можливість вибору логістичного каналу є істотним резервом підвищення ефективності логістичних процесів.
Розглянемо канали розподілу, за якими товари з кінцевого виробництва через систему розподільчих центрів попадають у кінцеве споживання (рис.10.5.).
На даній схемі зображені два виробництва, А и В, що випускають однакові товари. Це означає, що кожний з розподільних центрів може вибирати постачальника з більш вигідними для себе умовами постачання. У свою чергу, виробництво може вибирати різні канали розподілу. Наприклад, з виробництва А товар може потрапити до кінцевого споживача по одному з наступних чотирьох маршрутів: 8; 1—6; 1—7—5; 2—5. Очевидно, що якщо виробництво А вийде на ринок і самостійно зв'яжеться з кінцевим споживачем (маршрут 8), те первісна вартість товару зросте лише на суму витрат, зв'язаних з доставкою, тому що посередники (розподільні центри) будуть виключені з ланцюга. Однак у цьому випадку споживач змушений буде купувати в одного постачальника велика кількість однакового товару, що швидше за все для нього неприйнятно.
Рис. 10.5. Структурна схема каналів розподілу товарів народного споживання (ТНС)
Другий маршрут 1—6 незручний з тих же причин. Розподільчий центр № 1 розташований у місці зосередження виробництва і, як правило, закуповує й продає великі партії однорідного товару. Ця категорія посередників також не формує різноманітного асортименту. Різноманітний торговий асортимент формує гуртовик (розподільний центр № 2), розташований у місці зосередження споживання. Цей посередник спеціалізується на наданні максимального сервісу кінцевому споживачу. Таким чином, канал 1 – 7 - 5 забезпечує найбільший сервіс споживачу, але при цьому включає двох посередників, тобто вартість товару буде найбільш високою.
10.4. Розвиток інфраструктури товарних ринків
Необхідною умовою можливості вибору каналу розподілу, а також оптимізації всього логістичного процесу на макрорівні є наявність на ринку великої кількості посередників.
В даний час у термін “посередник” іноді вкладається негативне значення: зайва, а то й кримінальна ланка в ланцюзі товароруху. У рамках логістики розглядається проблема цивілізованого, економічно виправданого посередництва.
Уявимо собі два варіанти переправи через річку: по мосту, за плату, і безкоштовно вбрід. Можна не витрачати гроші на міст і переправлятися вбрід. Але чи буде від цього процес, що включає в себе переправу, дешевшим? Відповідь очевидна - у більшості випадків ні. Посередник - той же міст, що забезпечує більш зручну переправу товару виробника до споживача. Правда, за цю переправу треба платити. Звідси виникають дві задачі. Перша - для виробника, якому необхідно вирішити задачу типу "Маkе-оn-Вuy", тобто вирішити, чи перебиратися зі своїм товаром на ринок самостійно, тобто "убрід", чи скористатися за плату послугами посередника. Друга - для самого посередника, який повинен знайти такі місця в “річці господарської діяльності”, що очевидно мають потребу в “мостах”, тобто запропонувати свої послуги там, де в результаті їх застосування процес товароруху стане істотно дешевшим.
Послуги посередника є затребуваними, якщо їхня вартість нижче власних витрат на виконання яких-небудь робіт. У формалізованому вигляді це співвідношення можна представити в наступному вигляді:
П С (10.1)
де П — розмір оплати послуг посередника;
С — обсяг витрат клієнта по самостійній організації закупівель і розміщенню замовлення.
Доцільність користування послугами посередника визначиться різницею власних витрат і вартості послуг посередника:
Ц = З – П (10.2)
Оптимізація каналу розподілу, а потім і логістичного ланцюга можлива лише при наявності на товарному ринку великої кількості підприємств, що здійснюють гуртові функції. У табл. 10.1 наведені дані за чисельністю гуртових підприємств на 1000 чол. населення в деяких країнах.
Таблиця 10.1.