10.2. Задачі розподільчої логістики
Розподільча логістика охоплює весь комплекс задач по управлінню матеріальним потоком на ділянці постачальник — споживач, починаючи від моменту постановки задачі реалізації та закінчуючи моментом виходу поставленого продукту зі сфери уваги постачальника. При цьому основну питому вагу займають задачі управління матеріальними потоками, що розв'язуються в процесі просування вже готової продукції до споживача.
У процесі розв’язку задач розподільчої логістики необхідно знайти відповіді на наступні питання:
• по якому каналі довести продукцію до споживача;
• як упакувати продукцію;
• по якому маршруті відправити;
• чи потрібна логістиці мережа складів, якщо так, те яка, де і скільки;
• який рівень обслуговування забезпечити, а також на ряд інших питань.
Склад задач розподільчої логістики на мікро- і на макрорівні різний. На рівні підприємства, тобто на мікрорівні, логістика ставить і вирішує наступні задачі:
• планування процесу реалізації;
• організація отримання й обробки замовлення;
• вибір виду упаковки, ухвалення рішення про комплектацію, а також організація виконання інших операцій, що безпосередньо передують відвантаженню;
• організація відвантаження продукції;
• організація доставки та контроль за транспортуванням;
• організація післяреалізаційного обслуговування.
На макрорівні до задач розподільчої логістики відносять:
• вибір схеми розподілу матеріального потоку;
• визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, що обслуговується;
• визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, що обслуговується, а також ряд інших задач, пов'язаних з управлінням процесом проходження матеріального потоку по території району, області, країни, чи материка всієї земної кулі.
10.3. Логістичні канали та логістичні ланцюги
Матеріальний потік виходить або з джерела сировини, або з виробництва, або з розподільчого центра. Надходить або на виробництво, або в розподільчий центр, або кінцевому споживачу (рис. 10.2).
Рис. 10.2. Варіанти надходження матеріального потоку в систему споживання
В усіх випадках матеріальний потік надходить у споживання, яке може бути виробничим чи невиробничим.
Споживання виробниче - це поточне використання суспільного продукту на виробничі потреби в якості засобів праці та предметів праці.
Споживання невиробниче — це поточне використання суспільного продукту на особисте споживання та споживання населення в установах і підприємствах невиробничої сфери.
На всіх етапах руху матеріального потоку в межах логістики відбувається його виробниче споживання. Лише на кінцевому етапі, що завершує логістичний ланцюг, матеріальний потік попадає в сферу невиробничого споживання.
Логістичний ланцюг може завершуватися й виробничим споживанням. Наприклад, рух енергоносіїв. Потік вугілля, що направляється з вугільного розрізу, завершується при надходженні у виробниче споживання на ТЕЦ чи промисловому підприємстві.
Виробничим споживанням може закінчуватися потік знарядь праці, наприклад, виготовлених на машинобудівному заводі верстатів.
До виробничого споживання відноситься також процес перетворення матеріального потоку в розподільчому центрі. Тут здійснюються такі операції, як підсортування, упакування, формування партій вантажу, збереження, комплектування. Комплекс цих операцій складає процес виробництва в сфері обертання.
На всіх етапах руху матеріальний потік є предметом праці учасників логістичного процесу. На стадії руху продукції виробничо-технічного призначення це можуть бути неопрацьовані сировинні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо. На стадії товароруху матеріальний потік являє собою рух готових товарів народного споживання.
Постачальник і споживач матеріального потоку в загальному випадку являють собою дві мікрологістичні системи, зв'язані так званим логістичним каналом, чи інакше — каналом розподілу.
Логістичний канал — це частково упорядкована безліч різних посередників, що здійснюють доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживачів.
Множина є частково упорядкованою доти, поки не зроблено вибір конкретних учасників процесу просування матеріального потоку від постачальника до споживача. Після цього логістичний канал перетворюється в логістичний ланцюг (рис. 10.3).
Рис. 10.3. Перетворення логістичного каналу в логістичний ланцюг:
а) при реалізації продукції через мережу посередників;
б) при реалізації продукції через агентську фірму
Наприклад, ухвалення принципового рішення про реалізацію продукції через агентську фірму і, таким чином, відмова від безпосередньої роботи зі споживачем, є вибором каналу розподілу. Вибір же конкретної агентської фірми, конкретного перевізника, конкретного страховика і т.д. - це вибір логістичного ланцюга.
Логістичний ланцюг - це лінійно упорядкована безліч учасників логістичного процесу, що здійснюють логістичні операції по доведенню зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої.
На рівні макрологістики логістичні канали та логістичні ланцюги є зв'язками між підсистемами макрологістичних систем. У залежності від виду макрологістичної системи канали розподілу мають різноманітну будову.
У логістичних системах із прямими зв’язками канали розподілу не містять яких-небудь гуртово-посередницьких фірм. Такі посередники є в гнучких і ешелонованих системах.
При виборі каналу розподілу відбувається вибір форми товароруху - транзитної чи складської. При виборі логістичного ланцюга - вибір конкретного дистрибютора, перевізника, страховика, експедитора, банкіра тощо. При цьому можуть використовуватися різні методb експертних оцінок, методи дослідження операцій тощо.
Варіанти каналів розподілу товарів народного споживання наведені на рис. 10.4.
