9.4. Системи управління матеріальними потоками у виробничій логістиці “ті, що штовхають”
Управління матеріальними потоками в рамках внутрівиробничих логістичних систем може здійснюватись різними способами, з яких виділяють два основних: такий, що штовхає і такий, що тягне, які принципово відрізняються один від одного.
Перший варіант називається "система, що штовхає"1 і являє собою систему організації виробництва, у якій предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік "виштовхується" отримувачу за командою, що надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом (рис. 9.3).
Моделі управління потоками, “що штовхають” характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з'явилася в зв'язку з масовим поширенням обчислювальної техніки. Ці системи, перші розробки яких відносять до 60-х рр., дозволили погоджувати й оперативно коректувати плани та дії всіх підрозділів підприємства, постачальницьких, виробничих і збутових, з урахуванням постійних змін у реальному масштабі часу. Результати впровадження даних систем образно характеризуються однією фразою: “Тепер ми можемо розробити план виробництва, на який нам були потрібні тижні, за кілька годин”.
Системи, “що штовхають” здатні за допомогою мікроелектроніки ув’язати складний виробничий механізм у єдине ціле, проте мають природні границі своїх можливостей. Параметри матеріального потоку, “що виштовхується” на ділянку, оптимальна настільки, наскільки керуюча система в стані врахувати й оцінити усі фактори, що впливають на виробничу ситуацію на цій ділянці. Однак чим більше факторів по кожному з численних ділянок підприємства повинна враховувати керуюча система, тим досконаліше і дорожче повинне бути її програмне, інформаційне і технічне забезпечення.
Рис. 9.3. Принципова схема системи управління матеріальним потоком "що штовхає” у рамках внутрівиробничої логістичної системи
На практиці реалізовані різні варіанти систем, “що штовхають”, відомі за назвою “системи МРП” (МРП-1 і МРП-2). Можливість їхнього створення обумовлена початком масового використання обчислювальної техніки. Системи МРП характеризуються високим рівнем автоматизації управління, що дозволяє реалізовувати наступні основні функції:
- забезпечувати поточне регулювання та контроль виробничих запасів;
- у реальному масштабі часу погоджувати й оперативно коректувати плани та дії різних служб підприємства - постачальницьких, виробничих, збутових.
У сучасних, розвинутих варіантах систем МРП розв’язуються також різні задачі прогнозування. Як метод рішення задач широко застосовується імітаційне моделювання й інші методи дослідження операцій.
9.5. Системи управління матеріальними потоками у виробничій логістиці ті, “що тягнуть”
Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві заснований на принципово іншому способові управління матеріальним потоком. Він називається “система, щотягне”2 і являє собою систему організації виробництва, у якій деталі та напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.
Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступного ланки. Центральна система управління ставить задачу лише перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.
Для того щоб зрозуміти механізм функціонування системи, що тягне, розглянемо приклад (рис. 9.4).
Рис. 9.4. Система управління матеріальним потоком, що тягне, у рамках внутрівиробничої логістичної системи
Припустимо, підприємство отримало замовлення на виготовлення 10 од. продукції. Це замовлення система управління передає в цех зборки. Цех зборки для виконання замовлення запитує 10 деталей з цеху № 1. Передавши зі свого запасу 10 деталей, цех № 1 з метою заповнення запасу замовляє в цеху № 2 десять заготовок. У свою чергу, цех № 2, передавши 10 заготовок, замовляє на складі сировини матеріали для виготовлення переданої кількості також з метою відновлення запасу. Таким чином, матеріальний потік "витягається" кожною наступною ланкою. Причому персонал окремого цеху в стані врахувати набагато більше специфічних факторів, що визначають розмір оптимального замовлення, чим це змогла б зробити центральна система управління.
На практиці до внутрівиробничих логістичних систем, “що тягнуть” відносять систему "Канбан" (у перекладі з японського - картка), розроблену й реалізовану фірмою "Тойота" (Японія).
Система "Канбан" не вимагає тотальної комп'ютеризації виробництва, однак вона припускає високу дисципліну постачань, а також високу відповідальність персоналу, тому що централізоване регулювання внутрівиробничого логістичного процесу обмежено. Система "Канбан" дозволяє істотно знизити виробничі запаси. Наприклад, запаси деталей у розрахунку на один автомобіль, що випускається, у фірми "Тойота" складає 77 дол., у той час як на автомобільних фірмах США цей показник дорівнює приблизно 500 дол. Система "Канбан" дозволяє також прискорити оборотність оборотних коштів, поліпшити якість продукції, що випускається.