9.2. Традиційна і логістична концепції організації виробництва.

Логістична концепція організації виробництва містить у собі наступні основні положення:

• відмову від надлишкових запасів;

• відмову від завищеного часу на виконання основних і транспортно-складських операцій;

• відмову від виготовлення серій деталей, на які немає замовлення покупців;

• усунення простоїв обладнання;

• обов'язкове усунення браку;

• усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень;

• перетворення постачальників з конфронтуючої сторони в доброзичливих партнерів.

На відміну від логістичної традиційна концепція організації виробництва припускає:

• ніколи не зупиняти основне устаткування підтримувати будь-що-буде високий коефіцієнт його використання;

• виготовляти продукцію як можна більш крупнішими партіями;

• мати максимально великий запас матеріальних ресурсів "про усякий випадок".

Зміст концептуальних положень свідчить про те, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятних для умов "ринку продавця", у той час як логістична концепція - для умов "ринку покупця".

Коли попит перевищує пропозицію, можна з достатньою впевненістю передбачити, що виготовлена з урахуванням кон'юнктури ринку партія виробів буде реалізована. Тому пріоритет одержує мета максимального завантаження устаткування. Причому, чим крупнішою буде виготовлена партія, тим нижче виявиться собівартість одиниці виробу. Задача реалізації на першому плані не стоїть.

Ситуація міняється з приходом на ринок "диктату" покупця. Задача реалізації виробленого продукту в умовах конкуренції виходить на перше місце. Мінливість і непередбачуваність ринкового попиту роблять недоцільним створення та утримання великих запасів. У той же час виробничник уже не має права упустити жодного замовлення. Звідси необхідність в гнучких виробничих потужностях, здатних швидко відреагувати виробництвом на виниклий попит.

9.3. Якісна і кількісна гнучкість виробничих систем.

Виробництво в умовах ринку може вижити лише в тому випадку, якщо воно може швидко змінювати асортимент і кількість продукції, що випускається. До 70-х рр. увесь світ вирішував цю задачу за рахунок наявності на складах запасів готової продукції. Сьогодні логістика пропонує адаптуватися до змін попиту за рахунок запасу виробничої потужності.

Запас виробничої потужності виникає при наявності якісної та кількісної гнучкості виробничих систем. Якісна гнучкість забезпечується за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу і гнучкого виробництва. Кількісна гнучкість може забезпечуватись різними способами. Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал складає не більше 20% від максимальної чисельності працюючих. Інші 80% - тимчасові працівники. Таким чином при чисельності персоналу в 200 чоловік підприємство в будь-який момент може поставити на виконання замовлення до 1000 чоловік. Резерв робочої сили повинен доповнюватися відповідним резервом засобів праці (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Гнучкість виробничої потужності