Лекція № 8.

Тема лекції: Закупівельна логістика План

8.1. Сутність закупівельної логістики.

8.2. Задачі закупівельної логістики.

8.3. Служба закупівель на підприємстві.

8.4. Задача “зробити чи купити” у закупівельній логістиці.

8.5. Задача вибору постачальника.

8.6. Система постачань “точно в термін” (система ТВС) у закупівельній логістиці

(3 години)

8.1. Сутність закупівельної логістики

Закупівельна логістика — це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами

Значимим елементом мікрологістичної системи є підсистема закупівель, що організовує вхід матеріального потоку в логістичну систему. Управління матеріальними потоками на даному етапі має відому специфіку, що пояснює необхідність виділення закупівельної логістики в окремий розділ логістики.

Будь-яке підприємство, як виробниче, так і торгове, у якому обробляються матеріальні потоки, має у своєму складі службу, що здійснює закупівлю, доставку та тимчасове збереження предметів праці (служба постачання): сировини, напівфабрикатів, виробів народного споживання. Діяльність цієї служби може бути розглянута на трьох рівнях, тому що служба постачання одночасно є:

• елементом, що забезпечує зв'язки і реалізацію цілей макрологістичної системи, в яку входить підприємство;

• елементом мікрологістичної системи, тобто одним з підрозділів підприємства, що забезпечує реалізацію цілей цього підприємства,

• самостійною системою, що має елементи, структуру та самостійні цілі.

Мета функціонування служби постачання на кожнім з виділених рівнів:

А. Як елемент макрологістичної системи служба постачання встановлює господарські зв'язки з постачальниками, погоджуючи техніко-технологічні, економічні і методологічні питання, зв'язані з постачанням товарів. Працюючи в контакті зі службами збуту постачальника та з транспортними організаціями, служба постачання забезпечує "встрявання" підприємства в макрологістична систему. Ідея логістики - одержання додаткового прибутку від погодженості дій всіх учасників, вимагає, щоб персонал служби постачання домагався реалізації цілей власного підприємства не як ізольованого об'єкта, а як ланки всієї логістичної системи. Це означає, що служба постачання, працюючи на власне підприємство, у той же час повинна мати на меті підвищення ефективності функціонування всієї макрологістичної системи. Власне підприємство при такому підході розглядається як елемент усієї макрологістичної системи: поліпшується положення всієї системи - поліпшується положення підприємства як її елемента.¹

Логістична інтеграція з постачальниками досягається за рахунок комплексу мір економічного, технологічного, технічного та методологічного характеру.² В основі інтеграції повинна лежати орієнтація на хороші партнерські відносини, орієнтація на готовність зробити зустрічний крок навіть тоді, коли це не приносить ніякого прибутку. Носій філософії "моя хата скраю..." сьогодні, швидше за все, не буде почувати себе комфортно у світі бізнесу.

У логістиці відносини з постачальниками повинні будуватися на наступних принципах:

1. Звертатися з постачальниками так само, як і з клієнтами фірми.

2. Не забувати на ділі демонструвати спільність інтересів.

3. Знайомити постачальника зі своїми задачами і бути в курсі його ділових операцій.

4. Виявляти готовність допомогти у випадку виникнення проблем у постачальника.

5. Дотримувати прийняті на себе зобов'язання.

6. Враховувати в діловій практиці інтереси постачальника. Служба постачання підприємства починає вирішувати задачі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами вже на стадії розробки нової продукції. У логістично організованих системах програма розробки нової продукції може реалізовуватися за участю постачальників.

Б. Служба постачання, будучи елементом підприємства, що її організувало, повинна органічно вписуватися в мікрологістичну систему, що забезпечує проходження матеріального потоку в ланцюзі постачання-виробництво -збут. Забезпечення високого ступеня погодженості дій по управлінню матеріальними потоками між службою постачання та службами виробництва й збуту є задачею логістичної організації підприємства в цілому. Сучасні системи організації виробництва й матеріально-технічного забезпечення (наприклад, система МРП) забезпечують можливість узгодження й оперативного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих і збутових ланок у масштабі підприємства з урахуванням постійних змін у реальному масштабі часу³.

Ланцюг постачання-виробництво-збут повинен будуватися на основі сучасної концепції маркетингу тобто на початку повинна розроблятися стратегія збуту, потім, виходячи з її, стратегія розвитку виробництва і вже потім - стратегія постачання виробництва. Слід зазначити, що маркетинг намічає дану задачу лише в концептуальному плані. Науковий інструмент маркетингу, націлений на всебічне дослідження ринку збуту, не виробив методів, які дозволяли б вирішувати задачі техніко-технологічної погодженості з постачальниками в залежності від відповідних вимог, виявлених при вивченні ринку збуту. Маркетинг не пропонує також і методів системної організації всіх учасників процесу просування матеріалів від первинного джерела сировини аж до кінцевого споживача. У цьому плані логістика розвиває маркетинговий підхід до підприємницької діяльності, напрацьовує методи, що дозволяють реалізовувати концепцію маркетингу, істотно розширює та доповнює саму концепцію.

В. Ефективність функціонування служби постачання, можливість реалізації перерахованих цілей, як на рівні підприємства, так і на рівні макрологістики, в великій мірі залежить від системної організації самої служби постачання.