Збір за забруднення навколишнього природного середовища.

При перевірці збору за забруднення навколишнього природного середовища слід враховувати, що він справляється за:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів.

Територіальні органи Мінекоресурсів подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.

Подання до податкової інспекції розрахунку збору і його сплата здійснюються платниками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному кварталу.

Нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів.

Суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, визначених за місцем знаходження цих джерел.

Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду і коригуючих коефіцієнтів, визначених за місцем реєстрації платників.

За понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі. У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється як за понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

При перевірці треба упевнитися, що збір, який справляється за скиди та розміщення відходів у межах лімітів, віднесено на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів - сплачено за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні юридичних осіб. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності включають збір до складу витрат виробництва (обігу).

Збір на розвиток виногра­дарства, садівництва та хмелярства. Платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.

При документальній перевірці встановлюється достовірність об’єкта нарахування збору, тобто суми виручки з урахуванням ПДВ та акцизного збору. Слід зазначити, що сума збору включається до валових витрат платника. А це озна­чає, що зайво нарахована сума зменшить оподатковуваний при­буток і призведе до заниження податку на прибуток.

Місцеві податки та збори.

Податок на рекламу. Платниками податку на рекламу є рек­ламодавці, але фактично перераховують цей податок до бюджету виготовлювачі реклами. При перевірці слід встановити правиль­ність визначення об’єкта оподаткування. При цьому слід пам’я­тати, що об’єктом оподаткування є вартість послуг з виготовлення реклами. Найвірогідніша помилка з цього приводу — нарахування податку з собівартості рекламних послуг. Увага звертаєть­ся також на правильність застосування ставок податку: 0,1% - за розміщення одноразової реклами всіх видів; 0,5% - за розмі­щення реклами на триваліший час; 0,3% - за розміщення реклами на майні, товарах народного споживання та одязі. Важливою складовою перевірки є встановлення обґрунтованості пільг. Так, від податку звільняється реклама благодійних заходів, інформа­ційні табло, які розміщуються в приміщеннях, що використовую­ться для реалізації товарів, оголошення про зміни місцезнахо­дження підприємств або зміни номерів телефонів, факсів, оголо­шення органів державної влади, які містять інформацію, пов’я­зану з виконанням покладених на них функцій.

У деяких випадках рекламні роботи можуть виконувати без­посередньо самі рекламодавці. В такому разі об'єктом для нара­хування податку є обсяг виконаних робіт, виходячи з фактичних витрат на виготовлення реклами.

Комунальний податок. Комунальний податок визначається за формулою:

Кп = Чср х Нмiн х 10/100,

де: Кп — сума комунального податку;

Чсп — середньоспискова чисельність постійних працівників;

Нмін — неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При перевірці необхідно звернути увагу на правильність визначення середньоспискової чисельності працівників, що приймається для розрахунку. До цього показника не повинні входити працівники, прийняті на роботу за сумісництвом. Основними формами первинної документації, що підтверджують правильність включення працівників у середньоспискову кількість, є: наказ про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, про закінчення трудового договору; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості; довідки з основного місця роботи тих осіб, які працюють за сумісництвом.

Перевіряючи правильність арифметичних підрахунків, слід мати на увазі, що зайво нарахована сума комунального податку збільшує валові витрати, а значить зменшує оподатковуваний при­буток. У такому разі особі, яка здійснює перевірку, необхідно скоригувати суму податку на прибуток і нарахувати штрафні санкції.

Звільняються від сплати комуналь­ного податку бюджетні установи, сільськогосподарські підпри­ємства, метробуд і метрополітен, державні підприємства кому­нального господарства, які отримують дотації з бюджету, а також підприємства, що у відповідності з чинним законодавством зві­льнені від сплати податку на прибуток.

Збір за використання місцевої символіки. Під час перевірки необхідно встановити:

- наявність дозволу Комітету охорони і реставрації пам'яток історії, культури та історичного середовища на виготовлення продукції з використанням місцевої символіки;

- достовірність обсягів виготовленої продукції з використанням місцевої символіки за період, що перевіряється;

- ставку (1% від об’єкта, вказаного у попередньому пункті) та результати розрахунків.

Аудит амортизаційних відрахувань. Аудит нарахування амортизації у податковому обліку передбачає перевірку:

- правильності визначення об’єктів амортизації та можливого встановлення фактів нарахування амортизації на об’єкти невиробничого призначення;

- правильності визначення балансової вартості груп основ­них фондів, до яких застосовуються норми амортизації; правильності застосування норм амортизаційних відрахувань; під час аудиту слід зважати на те, що всі основні фонди для нарахування амортизації поділяються на групи, до кожної з яких застосовується відповідна норма амортизаційних відрахувань, а саме:

- перша група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти, передавальні пристрої – 1,25% на квартал у 2003 році, 2% - з 01.01.2004 р.;

- друга група - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них – 6,25% на квартал у 2003 р., 10% - з 01.01.2004 р.;

- третя група - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4 – 3,75% на квартал у 2003 році, 6% - з 01.01.2004 р.;

- четверта група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, засоби зчитування або друку інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, придбані з 2003 р. – 15% за квартал.

Неправильний розподіл основних фондів по групах може призвести до помилкового нарахування амортизації і оподат­ковуваного прибутку;

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду роз­раховується за такою формулою:

Бз = Бп + Пп - Вп - Ап,

де: Бз - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Бп - балансова вартість групи на початок попереднього періоду;

Пп - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модер­нізації та інших поліпшень основних фондів протягом попереднього звітного періоду у межах норм;

Вп - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього періоду;

Ап - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому періоді.

Приклад. Вартість 4–ї групи основних фондів на початок другого кварталу складає 40 тис. грн. Протягом другого кварталу введені основні фонди на суму 8 тис. грн. та виведені основні фонди на суму 12 тис. грн. Розрахувати суму амортизаційних відрахувань по 4–й групі основних фондів за другий та третій квартали.

Сума амортизаційних відрахувань за другий квартал:

40 000 * 0,15 = 6 000 грн.

Балансова вартість основних фондів на початок третього кварталу:

40 000 + 8 000 – 12 000 – 6 000 = 30 000 грн.

Сума амортизаційних відрахувань за третій квартал:

30 000 * 0,15 = 4 500 грн.

Особливу увагу при перевірці цього питання слід приділяти правильності збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів. Так, у разі продажу об’єктів 1–ї групи основних фондів та нематеріальних активів сума перевищення виручки над їх балансовою вартістю включається до складу валових витрат. Навпаки, сума перевищення балансової вартості над виручкою зараховується до валових витрат. Це правило не розповсюджується на продаж основних фондів груп 2, 3 і 4: у разі продажу об’єктів зменшується вартість групи на суму вартості продажу таких основних фондів.

Слід також зважати на правильність податкового обліку витрат на поліпшення основних фондів. Так, амортизації не підлягають та відносяться до складу валових витрати підприємства на придбання, ремонт, реконструкцію, модерніза­цію чи інші поліпшення виробничих фондів у розмірі 10% від сукупної вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують таку суму, збільшують балансову вартість основних фондів та розподіляються пропорційно фактичним витратам на ремонт груп основних фондів (і об’єктів 1 – ї групи основних фондів) на початок звітного кварталу.

Приклад. Розподілити вартість витрат, здійснених на ремонт основних фондів. Вартість основних фондів на початок звітного періоду складає 10000 грн. Витрати на ремонт у звітному періоді – 4000 грн., у т.ч. по групах:

1 група – 0 грн.;

2 група – 1000 грн.;

3 група – 1800 грн.;

4 група – 1200 грн.

До складу валових будуть включені витрати у розмірі 10% від суми 10000 грн.:

10000 * 0,1 = 1000 грн.

На збільшення балансової вартості основних фондів буде віднесено:

4000 – 1000 = 3000 грн., у т.ч. по групах:

1 група: -

2 група : 3000 / 4000 * 1000 = 750 грн.;

3 група: 3000 / 4000 * 1800 = 1350 грн.;

4 група: 3000 / 4000 * 1200 = 900 грн.

Оподаткування дивідендів. При проведенні аудиту оподаткування прибутку підприємства треба знати, що виплати дивідендів власникам корпоративних прав здійснюються пропорційно їх частці у статутному фонді, незалежно від наявності оподатковуваного прибутку. Джерелом їх сплати є власні кошти підприємства. Одночасно з виплатою дивідендів до бюджету вноситься авансовий внесок податку на прибуток у розмірі діючої ставки від суми дивідендів без зменшення такої виплати.

Нарахована далі сума податку на прибуток за звітний період зменшується на суму авансового внеску, сплаченого при виплаті дивідендів. У разі збиткового результату авансовий внесок збільшує від’ємне значення податкових зобов’язань.

Ці норми оподаткування дивідендів не розповсюджується на платників єдиного податку – емітентів корпоративних прав.

Сума дивідендів, що отримують юридичні особи, не включається до складу валового доходу. Дивіденди фізичних осіб–оподатковуються згідно з нормами законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб.

Приклад. Перевірка нарахування податку на прибуток за 1 квартал (грн.)

№ за/п	Зміст господарської операції	Сума з ПДВ	Валовий дохід	Валові витрати	Прим.
1	2	3	4	5	6
1.	Отримано кредит банку	100000	—	—	п.7.9.1
2.	Нараховані дивіденди	7167	—	—
3.	Авансовий внесок податку на прибуток (30 %)	2150	—	—	п.7.8
4.	Отримані матеріали від постачальника "А" Податковий кредит з ПДВ	24000 4000	—	20000	п.11.2.1 Закону
5.	Підписано акт про виконання (отримання) робіт Податковий кредит з ПДВ	3000 500	—	2500	п.11.2.1
6.	Отримано товар від виробника (5000 од. * 2 грн.) Податковий кредит з ПДВ	12000 2000	— —	10000 —	п.11.2.1
7.	Отримана попередня оплата за продукцію на експорт ($4150 х 5,3012)	22 000	22000		п.7.3.3
1	2	3	4	5	6
8.	Перераховані кошти постачальнику "А"	24 000	—	—	2 подія
9.	Продано об’єкт основних фондів 1-ї групи (балансова вартість 11 000 грн.) Податкове зобов’язання з ПДВ	10800 1800	— —	2000 —	п.8.4.3
10.	Підписано акт виконання (отримання) робіт 1-го етапу згідно бартерному договору. Податковий кредит з ПДВ	60000 10000	— —	50000 — —	п.11.2.1
11.	Відвантажена продукція згідно з бартерним договором (перевищення вартості зустрічного поста­чання над вартістю отриманих робіт) Податкове зобов’язання з ПДВ	90000 15000	75000 —	— —	п.11.3.1
12.	Нарахована заробітна плата	8000	—	8000	п.5.6.
13.	Здійснені нарахування на заробітну плату	3000	—	3000	п.5.7
14.	Утримано прибутковий податок	1600	—	—	у з/пл.
15.	Утримані внески до цільових фондів	400	—	—	у з/пл.
16.	Відвантажено товари покупцеві (2000 од.* 3 грн.) Податкове зобов’язання з ПДВ	7200 1200	6000 —	—	п.11.3.1
17.	Отримана безповоротна фінансова допомога	10000	10000	—	п.4.1.6.
18.	Нараховані відсотки за використання кредиту	8000	—	8000	п.5.5.1
19.	Повернена основна сума кредиту банку	100000	—	—	п. 7.9.2
20.	Нарахована амортизація	2500	—	—	ст. 8
21.	Перераховано аванс платнику єдиного податку	1800	—	—	п.11.2.3
22.	Списано матеріали на виробництво	20000*	—	—	—
23.	Здійснено коригування суми валового доходу по придбаних товарах**	6000	6000	—	п.5.9
24.	Продано об’єкт основних фондів 2-ї групи Податкове зобов’язання з ПДВ	12600 2100	—	—	п.8.4.4
	Всього		119 000	103 500

*) приросту (убутку) придбаних матеріалів за звітний період не відбулося

**) 10 000 грн.(операція 6) - 2 000 грн. *2 (операція 16) = 6 000 грн.

Об’єкт оподаткування податком на прибуток:

119 000 - 103 500 - 2500 = 13 000 (грн.)

Податок на прибуток: 13 000 х 0,3 = 3 900 (грн.).

Зменшено на суму авансового платежу податку на прибуток:

3 900 - 2 150 = 1750 (грн.).

Припустимо, що платник помилково включив суму 1500 грн. (операція 21) до складу валових витрат, що було виявлено під час перевірки у грудні, тобто кількість податкових періодів дорівнює 3.

Сума донарахованого податку складе: 1500 * 30/100 = 450 (грн.)

Сума фінансових санкцій: 450 * 10/100 * 3 = 135 (грн.), що менш, ніж 10 НМДГ. Отже, буде застосована фінансова санкція у сумі 170 грн.