Договори перестрахування та їх види.

Класифікація договорів перестрахування.

Існує багато видів перестраховочних договорів. В кожному окремому випадку перестраховочний договір має свої особливості, по долям участі, по ставкам премії, власному утриманню, комісійним виплатам.

В процесі розвитку перестраховочних відносин сформувались певні типи перестраховочних договорів, які використовуються на національному ( всередині країни ) та міжнародних рівнях.

За формою взаємно взятих зобовязань цедента та перестраховика договори перестрахування діляться на :

• факультативного перестрахування;

• облігаторного перестрахування

• факультативно – облігаторного перестрахування.

Відповідно сам процес перестрахування називаєть: факультативним, облігаторним, факультативно – облігаторним.

Договір факультативного перестрахування – індивідуальна операція, що стосується тільки одного ризику. Договір факультативного перестрахування надає повну свободу задіяним сторонам:

• цеденту - в вирішенні питання, скільки залишити на власний ризик ( власне утримання);

• перестраховику – в рішенні питання прийняття ризику в тому чи іншому обсязі.

При заключенні кожного договору перестрахування перестраховочні платежі взимаються індивідуально, незалежно від суми страхових платежів, отриманих цедентом. Розмір платежів за надані гарантій в порядку факультативного перестрахування надаються з врахуванням ситуації, що складується на перестраховочному ринку.

Відмінна риса факультативного перестрахування : як цеденту, так і перестраховику надана можливість індивідуальної оцінки ризику і в залежності від того, прийняття певного рішення: цеденту – о передачі ризику, перестраховику - о прийнятті ризику.

Відємна сторона факультативного перестрахування: цедент повинен передати частину ризику до початку настання відповідальності за цей ризик. Перестраховик звичайно має невеликий проміжок часу для аналізу ризику, що надходить в перестрахування.

Договір облігаторного перестрахування зобовязує цедента передавати певну частину в усіх ризиках, прийнятих на страхування. Передача цих долів ризиків перестраховику відбувається тільки в тому випадку, коли їх страхова сума перевищує

певну, раніш обумовлену власну участь страховика. Договір облігаторного перестрахування накладає зобовязання на перестраховика прийняти запропоновані йому в перестрахування долі цих ризиків.

Перестрахувальні платежі за договором облігаторного страхування завжди визначаються в % від суми страхових платежів , отриманих страховиком при заключенні первинного договру страхування.

Договір облігаторного перестрахування укладається на невизначенний термін з правом взаємного розірвання. Договір облігаторного страхування найбільш сприятлив для цедента, так як всі раніш визначені ризики отримують покриття у перестраховика.

Основні відмінності облігаторного страхування від факультативного:

• облігаторне перестрахування охоплює всю або значну частину страхового портфеля страховика;

• обслуговування договору облігаторного страхування обходиться дешевше для сторін.

Факультативно-облігаторна форма перестрахування дає цеденту свободу прйняття рішень : в відношенні яких ризиків та в якому розмірі треба їх передати перестраховику. Перестраховик при цьому зобовязаний прийняти цедовані долі ризиків на раніш обумовлених умовах.

Перестраховочні платежі по договорам відкритого покриття визначаються на індивідуальній основі за погодженням сторін або пропорційно страховим платежам, отриманих при заключенні первинних договорів страхування.

Договір відкритого покриття може бути недоцільним та небезпечним для перестраховика, так як цедент, зробивши аналіз ризиків в страхуому портфелі, передає в перестрахування тільки найбільш небезпечні ризики. Тому договори відкритого покриття заключаються перестраховиками тільки з такими цедентами, які користуються повною довірою на підставі баготорічної практики та співробітництва.

Пропорційне перестрахування.

Поняття пропорційного перестрахування.

Договори називаються пропорційними тому, що премія та збитки по ним розподіляються пропорційно участі страховиків в угоді.

Договір пропорційого перестрахування передбачає , що доля перестраховика в кожному переданому йому для покриття ризику визначається по раніш обумовленому співвідношенню власної участі цедента. Участь перестраховика в платежах та відшкодування збитків відбувається за таким же співвідношенням, що його участь в покритті ризиків. В загальній формі пропорційне перестрахування діє за принципом : “Перестраховик поділяє ризик цедента “

В практиці страхової роботи сформувались наступні види договорів пропорційного перестрахування:

• квотний

• єксцедентний

• квотно – єксцедентний, або змішаний

В договорі квотного перестрахування цедент зобов”язується передати перестраховику долю в усіх ризиках даного вида, а перестраховик зобов”язується прийняти ці долі. Доля участі в перестрахуванні виражається в проценті від страхової суми.

Іноді участь перестраховика може бути оговорено конкретною сумою (квотою). Також в договорах цього типа по бажанню перестраховика встановлюється для різних класів ризиків верхні межі (ліміти) відповідальності перестраховика.

Приклад:

Портфель страховика (цедента ) складається з трьох однорідних груп страхових ризиків, що мають наступну оціну відповідно 300, 500, 700 тис. Грн. Допустимо, що цедент визначив на підставі актуарних розрахунків максимальний рівень власної участі (власне утримання) в покритті ризиків - 400 тис.грн. Квота 20 % стархового портфеля передана в перестрахування .

Відповідно, по трьом групам ризику перестраховик отримав 60 (20% від 300), 100(20% від 500) та 140 ( 20% від 700) тис.грн.

Власна участь цедента в покритті ризику складає 240 (300-60), 400 (500-100) та 560 (700 – 140) тис.грн.

Видно, що в першій групі ризик є занадто перестрахованим, так як початкова страхова сума в цій групі 300 тис.грн. була нижче встановленого ліміта власної участі цедента ( 400 тис.грн.). Разом з тим, страхова сума за третьою групою навіть після укладання договору перестархування перевищує ліміт власної участі цедента на 160 тис.грн. (560-400), або на 40 %. Тільки по відношенню до другої групи ризику квотне перестрахування при нормі 20% забезпечило зниження страхової суми до 400 тис.грн. ін.сл. до прийнятого норматива.

Ексцедентне перестрахування може привести до повного зрівняння тієї частини страхового портфеля, яка залишилась в якості власної участі цедента в покритті ризику. При заключенні договору ексцедентного страхування сторони визначають розмір максимальної власної участі в покритті визначених груп ризиків. Для цього застосовують аналіз статистичних даних та проведення актуарних розрахунків. Максимум власної участі страховика назавають ексцедентом.

Договір змішаного перестрахування (квотно – ексцедентний) застосовують на практиці досить рідко. Він представлеяє собою поєднання двух названих вище договорів . Портфель даного виду страхування перестраховується квотно, а перевищення сум страхування ризиків понад встановленої квоти (норми), в свою чергу, підлягає перестрахуванню на принципах ексцедентного договору.

Непропорційне страхування.

Поняття та основні відмінності непропорційного страхування.

Непропорційне перестрахування частіше всього застосовується за договорами страхування цивільної відповідальності власників автотранспортих засобів за збитки, що спричиненні третім особам в резельтаті ДТП. Непропорційне перестрахування застосовується також в усіх видах страхування, де нема верхньої границі (обмежень) відповідальності страховика.

В практиці непропорційного перестрахування не застосовується принцип участі перестраховика в платежах та виплатах страхового відшкодування виходячи з % перестрахування.

Якщо при пропорціональному перестрахуванні інтереси інтереси цедента і перестраховика в цілому співподають, то при непропорціональному перестрахуванні вони, напротив, можуть носити конфліктний характер. Зміст конфлікту: досягнення дотаткових фінансових результатів цедентом не супроводжуюється анологічними результатами у перестраховика. Більш того він може понести збитки.

Мотив до розвитку непропорційного перестрахування з боку цедента – створити певні гарантії своєї фінансової стабільності при відшкодуванні малої кількості виключно великих збитків або або великої клкліькості виключно дрібних збитків.

Існує два типа непропорційного перестрахування :

• Перестрахування перевищення збитків

• Перестрахування перевищення збитковості по ризикам певного виду.

Обслуговування договорів непропорційного перестрахування достатньо просте, дешевше чим обслуговування договорів пропорційного страхування.

Перестрахування перевищення збитків використовується тоді, коли страховик прямує не до вирівнюванню окремих ризиків даного вида, а безпосередньо до забезпечення фінансової рівноваги страхових операцій в цілому.

Договори даного типу перестрахування як правило укладаються в облігаторній формі. В умовах перестраховочного договору послідовно перераховані ризики, що підлягають перестрахуванню, а також ті, які не входять у цей договір.

Виходячи з умов договору , перестраховик приймає зобовязання покриття тієї частини збитків, як а перевищує встанолену суму власної участі цедента, но нтижче встановленої в догорі сум, що складає верхню межу відпоовідальності перестраховика. Ці зобовязання відносться до всіх збитків , які були викликані одним стихійним лихом, що складає страховий ризик. Якщо в резельтаті даного страхового випадку спричинена шкода баготьом страхувальникам, тоці збитки розглядаються виключно як групові збиткі. Зобовязання страховика встановлюються у співвідношенні до групових збитків.

Власну участь цедента в покритті збитків називають пріоритетом, або франшизой, а верхня максимальна межа відповідальності перестраховика за наслідки одного стихійного лиха, що спричинило збитки ,- лімітом перестрховочної події.

Догоір перестраухвання перевищення зитківс в настоящій час широко застосовується в нсотупних видах страхування: цивільної відповідальності, від нещасних випадках, від вогню, в транспортном, авіаційном - там де є ризик групових катострофічних збитків.

Перестрахування перевищення збитковості стосується всього страхового портфеля та ставить за мету захист фінансових інтересів страховика від наслідків надзвичайно великої збитковості (яка визначається як процентне співвіндношення виплаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових платежів ) Причиной надзвичайно великих збитків може бути виникнення малого числа великих збитків або виникнення значної кількості малих.

Договори престрахування перевищення зитковості можуть оформлятится самостійно відокремленими контрактами або виступати в якості додатків до ексцедентного перестрахування.

Ретроцесія. Перестраховочний договір.

Активне та пасивне перестрахування.

В залежності від ролі, як грає цедент та перестраховик в укладеному договорі, перестрахування поділяється на активне та пасивне.

Активне перестрахування заключається в передачі ризику, а пасивне перестрахування – в прийомі ризику.

Наступна передача ризику від перестраховика третій стороні носить назву ретроцесії. Мета ретроцесії – подальше перерозподілення ризику, а також часткове задовільнення партнера в отриманні конралімента.

Переданий перестраховочний інтерес носить назву алімента, а отриманий перестраховочний інтерес – контралімента. Принцип взаємного обміну інтересами в перестрахувальних відносинах означає що алімент, переданий даним перестраховиком іншим контрагентам, повинен бути приблизно рівним отриманому контраліменту.

На практиці часто зустрічаються стандартизовані договори перестрахування , що містять найбільш загальні умови операції. Типові умови та оговорки, що є характерними для даного виду страхування та системи перестрахування, включаються в укладаємий договір перестрахування та складають його інтегральну частину.

Стандартний договір перестрахування містить :

• Визначення сторін договору (цедента та перестраховика)

• зобовязання сторін, що випливають з цедування та прийняття ризику

• обсяг дольової участі перестраховика в покритті збитків цедента

• дозвіл цеденту використовувати послуги інших перестраховиків для виконання взятих на себе зобовязань

Крім того стандартний договір може встановлювати ряд формально-правових норм відносно порядку взаєморозрахунків під час перестраховочної угоди, право перестраховика здійснювати контроль документів цедента по питанням, повязаним з реалізацією договору перестархування, порядок вирішення суперечок між цедентом та перестраховиком, термін дії договору і т.д.

Додаток до стандартного договору перестархування містить:

• перелік видів страхування та ризиків, що охоплюються даним договором

• методи їх перестрахування

• способи розподілу ризиків

• максимальну відповідальність перестраховика в абсолютному та процентному виразі

• розмір та спосіб винагороди підрахунку комісійної винагороди перестраховика

• долю участі цедента в прибутках перестраховика

• суму депозита (залишається у цедента до остаточного розрахунку з перестраховиком)

• лиміт збитковості, який перестраховик зобовязан безвідкладно погасити готівкою

Процедура заключення договорів пасивного перестрахування в цілому виглядає більш простою в порівнянні з заключенням договорів активного перестрахування. Одним з розділів пасивного перестрахування є ретроцесія. Перерозподіл ризику в формі ретроцесії вібувається тим же шляхом , що і раніше при перестрахуванні , ін.сл. ретроцедент отримує комісійну винагороду та право на участь в прибутках.

Основний принцип , що використовується в пасивному перестрахуванні , - передача відносно маленьких долей ризику більший кількості перестраховиків в різних країнах. Тим самим досягається більша стабільність перестраховочних оборотів та встановлюються широкі контакти на ринку страхування.

Активне перестрахування заключається в прийнятті на перестрахування договорів, укладених прямими страховиками .

Проведення активного перестрахування вимагає широких знань в області міжнародного страхового ринка, попита на послуги страхування та перестрахування, аналізу цінового фактора цих послуг і тенгденцій їх розуитку.