Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.

Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів є одним із основних видів страхування відповідальності. В Україні цей вид страхування проводиться згідно із Законом України “ Про страхування”.

Страхування цивільної відповідальності власників автортранспортних засобів передбачає страхування цивільної відповідальності, яку несе власник автотранспортного засобу перед третіми особами ( фізичними та юридичними) за шкоду, що заподіяна їм при експлауатації траспортного засобу. Автомобіль - джерело підвищенної небезпеки, тому його власник зобов”язан відшкодувати нанесені потерпілому збитки, за виключенням випадків, коли нанесені збитки є наслідками дій обставин непереборної сили або дій потерпілого.

Страхувальник та потеріпилий зацікавлені в наявності фінансових джерел виплат для відшкодування збитків. Тому мета даного виду страхування – надання фінансових гарантій відшодування збитків страхувальника, що виникли внаслідок зобов”язань відшкодувати шкоду третій особі. В багатьох країнах світу введено обов”язкове страхування відповідальності автовласників.

Об”єкт страхування – майнові інтереси власника автотранспортного заособу пов”язані з його обов”язком відшкодувати збитки, спричинені третім особам при експлуатації автотранстпорнтного засобу. Види збитків, що підлягають страхуванню, наступні:

1. шкода, спричинена життю та здоров”ю фіізичних осіб

2. шкода, що спричиненна майну фізичних та юридичних осіб в наслідок його знищення або пошкодження, а також спричиненні цим збитки

Компенсація збитків потерпілим відбуваєится в повному обсязі (з врахувнням можливих вімітів сум відшкодування), но договорм страхування може бути встановлено, що страхуванням покривається тільки збиток, що спричиненний життю та здоров”ю, а також майну фізичних осіб. Тому об”єкти страхування та обсяг зобов”язань уточнюються при заключенню договору, в т.ч. описується предмет страхування – автомобіль (марка та номер, технічні характеристики і т.д.), а також перелік осіб, що мають право на водіння автотранспортного засобу ( в основному для страхувальників – юридичних осіб), встановлюється термін дії договору та строк страхової виплати по страховому випадку.

Страховий випадок – факт виникнення зобов”язань страхувальника компенсувати шкоду потерпілому, но тільки шкоду , яка підлягає компенсації страховиком по договору страхування, наприклад:

• втрату працездатності, каліцтво або смерть потерпілого

• знищення або пошкодження майна, що належить третім особам

Страхову суму можна трактувати як максимальний розмір виплати страхової компенсації по договору в зв”язку з настанням відповідальності в обсязі договірних зобов”язань, но договором страхування поняття страхової суми повинно чітко визначено. Як правило це максимальний розмір страхових виплат по договору страхування, при здійсненні яких в повному обсязі договор припиняє свою дію. Страхова сума визначається за погодженням сторін.

При заключенні договору страховик та страхуватель повинні визначити перелік страхових випадків , при настанні яких страховик повинен провести виплату страхової компенсації. Страхова сума виплачується на підставі заяви страхувателя, рішення третейського, арбітражного або цивільного суда, документв відповідних органів, що підтверджують страховий випадок ( довідка з ДАІ, міліції тощо ), а також складеного страхового акта. Розмір страхової компенсації визначається на підставі відповідниз донументів (лікарсько-трудових експертних комісій, органів соціального забезпечення , рішення суду тощо) про факт нанесення збитків та їх наслідків, а також з врахуванням довідок , рахунків та інших документів, що підтверджують разходи.

В суму страхової компенсації в країнах бувшого СРСР включаються:

• заробіток, який втратив потерпілий внаслідок втрати працездатності або ії зменшення в результаті отриманого каліцтва або іншого пошкодження здоров”я

• додаткові витрати, необхідні для відновлення здоров”я ( санаторно – курортне лікування, протезування, витрати на транспорт і т.д.)

• доля заробітка, яка приходилась на осіб, що знаходились на утриманні потерпілого

• витрати на поховання

• збиткі, що нанесені майну.

Розмір страхової премії визначається на основі страхових тарифів

Для страхування відповідальності власників автотранспортних засобів при поїздках за кордон використовується система “Зелена карта” – як обов”язкове страхування цивільної відповідальності. Міжнародні договори про обо”язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів заключаються на підставі угоди про “Зелену карту”, яка отримала свою назву по кольору та формі страхового полісу. Міжнародний договір про “Зелену карту” (МДЗК) був підписаний 13 странами учасниками в 1949р., але в теперешній час коло учасників включає в себе 31 країну, які признають на своїй территорії такі страхові поліси, виписані в інших країнах.

Україна, де немає обов”язкового страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, не входить в систему Зеленої карти. Для отримання Зеленої карти необхідна заява страховика, посвідчення водія та документи на транспортний засіб.

Основним елементом системи Зелена карта є національні бюро країн – учасниць. Через ці бюро організується контроль за наявністю страхування ціивільної відповідальності власників автотранспортних засобів в міжнародному автомобільному русі. Як правило, цей контроль здійснюється на обладнанних прикордонних переходах. Національні бюро спільно з страховими компаніями всередині країни та за її межами вирішують питання врегулювання заявлених претензій третіх осіб по фактам страхових випадків. Національні бюро об”єднанні в Міжнародне бюро Зеленої карти ( з штаб-квартирою в Лондоні ), яке координує їх діяльність.

Власники інших видів транспорту ( авіаційного, морського, залізничного ) також мають можливість застрахувати свою відповідальність. В Україні набуває розвитку страхування:

• відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодувння збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

• відповідальноті експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

• відповідальності власників водного транспорту ( включаючи відповідальність перевізника );

• відповідальності залізничного перевізника.

Закон України “Про страхування” передбачає обов”язкове страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника). Страхування відповідальності власників інших видів транспорту здійснюється в добровільній формі.