Особисте страхування - це форма захисту від ризиків, що погрожують життю людини , його працездатності та здоровю.

Життя та смерть як форма існування не можуть бути обєктивно оцінені в грошовому виразі. Застрахований може лише спробувати запобігти тим матеріальним складностям, з якими він зіткнеться в випадку інвалідності або смерті.

Договір особистого страхування - цивільно правова угода, за якою страховик зобовязується за допомогою отримання їм страхових внесків та у випадку настання страхового випадку відшкодувати в вказані строки нанесені збитки або провести виплату страхового платежу, ренти або інших передбачених виплат.

Так само як і в майновому страхуванні, договір с особистого страхування може бути обовязковим або добровільним, та довгостроковим або короткостроковим.

Класифікація особистого страхування.

По обсягу ризику:

• страхування на випадок дожиття або смерті.

• страхування на випадок інвалідності або непрацездатності;

• страхування медичних витрат.

По виду особистого страхування:

• страхування життя;

• страхування від нещасних випадків.

По кількості осіб, що вказані в договорі:

• індивідуальне страхування ( страхувальником виступає окремо взята фізична особа);

• колективне страхування ( страхувальниками або застрахованими виступає група фізичних осіб).

По тривалості страхового забезпечення:

• короткострокове ( менше одного року );

• середньострокове ( 1-5 років );

• довгострокове ( 6 – 15 років ).

По формі виплати страхового забезпечення:

• з одночасною виплатою страхової суми;

• з виплатою страхової суми в формі ренти.

По формі сплати страхових премій:

• страхування з сплатою одноразової премії;

• страхування з річною сплатою премій;

• страхування з помісячною сплатою премій.

Страхування життя – надання страховиком в обмін на сплату страхових премій гарантій виплатити визначену суму грошей (страхову суму) страхувальнику або вказаним їм третім особам у випадку смерті застрахованого або його дожиття до визначеного строку.

Страхуємий ризик при страхуванні життя – тривалість людського життя. Ризиком є не сама смерть, а час ії настання.

Страхуємий ризик має три аспекту:

ймовірність померти в молодому віці або раніш середньої тривалості життя;

ймовірність померти або вижити на протязі певного періоду часу;

ймовірність жити в старості, маючи більшу тривалість життя, що вимагає отримання регулярних доходів без продовження трудової діяльності.

Цілі соціального характеру:

1. захист сімї у випадку втрати годувальника та доходу померлого члена сімї;

2. забезпечення у випадку тимчасової або постійної втрати працездатності (інвалідності);

3. забезпечення пенсії в старості

4. накопичення коштів для здійснення матеріальної підтримки дітей при досягненні їх повноліття, наприклад для оплати їх освіти;

5. оплата ритуальних послуг.

Цілі фінансового характеру:

1. накопичувальні, повязані з отриманням інвестиційного доходу та вкладенням капіталу;

2. захист приватного бізнесу, забезпечення виживання підприємства у випадку смерті партнера по бізнесу, смерті керівника підприємства або смерті “ключового” персоналу;

3. захист спадщини. Наприклад: оплата податку на спадщину за рахунок страхової суми, отриманої по полісу страхування життя.

4. збільшення особистих доходів за рахунок пільг по оподаткуванню страхових премій та виплат по страхуванню життя.

Класифікація форм страхування життя.

За обєктом страхування:

• договори у відношенні до власного життя, коли застрахований та страхувальник одна особа;

• договори у відношенню до життя іншої особи, коли застрахований та страхувальник – різні особи;

• договори сумісного страхування життя на основі принципу першої або другої смерті. Як правило, такі договори укладаються подружніми парами. Згідно принципу першої смерті страхова сума виплачується супругові, що залишився живим. Згідно принципу другої смерті виплачується спадкоємцям.

За предметом страхування:

• страхування на випадок смерті (виплата наступає при смерті застрахованого);

• страхування на дожиття (страхова сума виплачується застрахованому у випадку, якщо він дожив до вказаного строку);

• змішане страхування (виплата здійснюється і у випадку смерті, і у випадку дожиття застрахованого, але суми, що виплачуються як правило різні ).

За порядком сплати страхових премій:

• з однократною премією;

• з періодичними преміями;

• що сплачуються на протязі строку договору;

• що сплачуються на обмеженому протязі часу, меншого чим строк договору;

• що сплачуються на протязі всього життя.

За періодом дії:

• пожиттєве страхування ( на все життя);

• страхування життя на певний період часу.

За формою страхового покриття:

• страхування на твердо визначену страхову суму;

• страхування з страховою сумою, що зменшується;

• страхування з страховою сумою, що збільшується;

• збільшення страхової суми у відповідності до росту індексу роздрібних цін (інфляції);

• збільшення страхової суми за рахунок участі в прибутках страховщика;

• збільшення страхової суми за рахунок прямого інвестування страхових премій в спеціалізовані інвестиційні фонди.

За видами страхових виплат:

• страхування життя з одночасною виплатою страхової суми;

• страхування життя з виплатою ренти (ануютета);

• страхування життя з виплатою пенсії.

За способом заключення договорів:

• індивідуальні;

• колективні.

Свою назву актуарні розрахунки отримали від слова “АКТУАРІЙ” ( англ. Actuary, лат. Actuarmus - рахівник) – спеціаліст по страхуванню , що займається розробкою науково обгрунтованих методів підрахунку тарифних ставок по довгостроковому страхуванню життя: розрахунків, повязаних з утворенням резервів страхових внесків, викупних сум та редуцированих страхових сум.

Редуцирування – зменшення розміру початкової суми по договору довгострокового страхування життя або пенсії. Воно повязано з достроковим припиненням сплати внесків, коли страхувальник має право на викупну суму.

Викупна сума – частина створених за договором довгострокового страхування життя резервів внесків на день припинення сплати, що підлягають сплаті страхувальнику. Якщо страхувальник в період дії договору зупинив сплату внесків, то договір страхування втрачає свою силу. При цьому страхувальник має право на отримання частини резерва внесків, що і є викупною сумою.

Розмір викупною суми залежить від тривалості строку страхування та терміну на який укладений договір.

Актурні розрахунки відображають механізм утворення та використання страхового фонду в довгострокових страхових операціях, повязаних з тривалістю життя населення ( страхуванні життя та пенсій).

На підставі актуарних розрахунків визначається доля участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, проводиться перерахунок страхових внесків при зміненні умов договору страхування життя.

Актуарні розрахунки проводяться з врахуванням особливостей страхування. До них відносяться:

• содії, що підлягають оцінці, мають ймовірносний характер. Це відображається на розмірі представлених до оплати страхових внесків;

• визначення собівартості послуги, що надається страховщиком страхувальнику, проводиться по відношенню до всієї страхової сукупності;

• необхідність виділення та визначення оптимальних розмірів страхових резервів страховика;

• прогнозування сторнування договорів страхування і експертна оцінка їх величини;

• дослідження норми процентної ставки і тенденцій ії змін в часі;

• наявність повних або часткових збитків, повязаних з страховим випадком, що визначає необхідність зміни величини йог розподілу в часі та просторі за допомогою спеціальних таблиць;

• збереження принципу рівноваги між страховими внесками страхувальника та страховим забезпеченням, що надається страховою компанією внаслідок отриманих страхових внесків;

• виділення групи ризику в рамках даної страхової сукупності.

Основними завданнями актуарних розрахунків є:

• вивчення та класифікація ризиків по визначеним групам (ознакам) в рамках страхової діяльності;

• підрахунок математичної ймовірності настання страхового випадку, визначення частоти та степені важкості наслідків спричинення збитків як в окремих ризикових групах, так і в цілому по страховій діяльності;

• математичне обгрунтування необхідних витрат на організацію процесу страхування;

• математичне обгрунтування необхідних резервних фондів страховщика та джерел їх формування;

• дослідження норми вкладення капіталу (процентної ставки) при використанні страховиком зібраних страхових внесків в якості інвестицій та тенденції іх змін в конкретному часовому інтервалі, визначення залежності між процентною ставкою та величиною тарифної ставки.

Визначення ймовірності стосовно страхового випадку характеризується двома особливостями:

1. Ймовірність встановлюється шляхом підрахунку числа несприятливих подій для страхувальника і страховщика (пожари, повені тощо);

2. при страхуванні існує певна кількість обєктів з яких окремі підвержені страховому випадку, ін.сл. реалізується страховий випадок.

Диференціація тарифних ставок по віку застрахованого в страхванні життя та пенсій проводиться з використанням відомостей та прийомів демографії. Так, на підставі статистичних спостережень на смертністю населення (демографічна статистика) вираховоються ймовірність життя та смерті для осіб різного віку, на підставі якої будується таблиця смертності.

Таблиця смертності вміщає розрахункові показники, що характеризують смертність населення в окремих вікових категоріях та дожиття при переході від одного віку до наступного. Вона показує, як покоління одночасно народившихся (умовно прийняте за 100 000) з збільшенням віку поступово зменшується (табл. 7.3).

Ймовірність померти в віці Х років, не дожив до віку Х+1 рік, є відношення числа померлих до числа доживших до даного віку:

g _{x =} d _x / L _x

Для g ₂₀ = 0.00149 означає, що з 100 000 чол. 20 –и літнього віку до 21 року не доживає 149 чол. Має показники ймовірності померти , страховик з достатньою степеню впевненості може допустити, що на протязі найближчого року з числа застрахованих в віці 20 років може померти 0.15 % , а ймовірність дожити до 21 року ( Р ₂₀ ) складає :

Р₂₀ = 1 – g ₂₀ = 1 – 0,00149 =0,99851.

Розрахунок тарифної ставки ( актуарна калькуляція ) включає в себе визначення нетто – ставки, розмір розходів на ведення справи, надбавки за ризик в майновому страхуванні і в страхуванні відповідальності, скидки на проценту ставку в страхуванні життя та пенсій.

В розрахунках по особистому страхуванню надбавка за ризик можлива, але як правило не застосовується. Це повязано з тим, що обсяг страхової сукупності достатньо великий, а страхові суми порівняльно незначні.

Актуарні розрахунки можна класифікувати по галузям страхування, по часовому признаку, по ієрархічному признаку. (табл.7.4) .

По галузям – розрахунки по особистому, майновому страхуванню, страхуванню відповідальності.

По часовій ознаці – звітні та планові. Звітні – проводять по здійсненним операціям. Ці розрахунки орієнтовані на діяльність страховика в майбутньому періоді часу при проведенні даного виду страхування. Тому звітні розрахунки ще називають наступними.

Планові актуарні розрахунки проводяться при введенні нового виду страхування, по якому відсутні будь-які достовірні спостереження ризику. В цьому випадку використовують результати актуарних розрахунків по однотипним або близьким по змісту видам страхування , які вже проводяться страховою компанією. По закінченню певного строку (не менше 3 років) аналізуються отримані статистичні результати по даному виду ризику та в планові актуарні розрахунки вносяться відповідні корективи.

Таким чином, планові актуарні розрахунки перетворюються в звітні.

При актуарних розрахунках використовують показники статистики. Страхова статистика є систематичне вивчення найбільш масових та типових страхових операцій на підставі використання методів обробки узагальнених стогових показників страхового справи.

Основними показниками страхової статистики є наступні:

• n - число обєктів страхування;

• L - число страхових подій;

• m - число потерпілих обєктів в результаті страхової події (при

• настанні страхового випадка);

• P - сума зібраних страхових внесків;

• B - cума виплаченого страхового відшкодування;

• C - страхова сума всіх обєктів страхування;

• C _m - страхова сума, що приходиться на пошкоджений обєкт страхової сукупності.

Частота страхових випадків ( Ч _с ) характеризується кількістю страхових подій в розрахунку на один обєкт страхування:

Ч _с = L / n

де Ч _с - частота страхових подій;

L - число страхових подій, од.;

n - число обєктів страхування.

Якщо, частота страхових подій менше одиниці, то це означає що, одна страхова подія потягнула за собою декілька страхових випадків. Наприклад, Ч = ½ = 0,5, це означає що на одну подію приходиться два випадку

Звідси витікає термінологічна відмінність між поняттями “страховий випадок” та “страхова подія”.

Наприклад, страховою подією може бути, град , що охопив своїм впливом багато обєктів страхування, ін. сл. страхові випадки.

Коефіцієнт кумуляції ( лат. Cumulatio – збільшення, накопичення) ризику, або спустошливість страхової події ( К _к ), уявляє собою відношення числа потерпілих обєктів до числа страхових подій:

К _к = m / L ,

де К _к - коефіцієнт кумуляції ризику;

m - число потерпілих обєктів в результаті страхового випадку, од.;

L - число страхових подій, од..

Кумуляція є скупчення застрахованих обєктів на обмеженому просторі, наприклад на одному складі, судні тощо.

Коефіцієнт кумуляції ризику показує середнє число обєктів, що постраждали від страхової події , або скільки застрахованих обєктів може бути їм охоплено. Мінімальне значення коефіцієнту кумуляції ризику рівне одиниці. Якщо коефіцієнт кумуляції буде дорівнювати числу більше чим одиниця та це буде означати , що зростанням спустошливості зростає число страхових випадків на одну страхову подію. Страховики з цією причини стараються уникати майнового страхування ризиків з великим коефіцієнтом кумуляції.

Коефіцієнт збитковості ( К _у ), або коефіцієнт збитків, є відношення суми виплаченої страхової компенсації до страхової суми всіх потерпілих обєктів страхування:

К _у = В / С _m ,

Де К у – коефіцієнт збитковості;

В – сума виплаченої страхової компенсації, грн.;

С _m – страхова сума, що приходиться на пошкоджений обєкт страхової

сукупності, грн.

Коефіцієнт збитковості може бути менше або рівним одиниці, але не більше, в іншому випадку, це означало би, що всі застраховані обєкти знищені більше одного разу.

Середня страхова сума на один обєкт ( договір ) страхування (С) є відношення загальної страхової суми всіх обєктів страхування до числа всіх обєктів страхування:

С ^сер = С / n ,

де С ^сер – середня страхова сума на один обєкт страхування, грн. ;

С – страхова сума для всіх обєктів страхування, грн. ;

n – число обєктів страхування.

В звязку з тим, що обєкти майнового страхування мають різні страхові суми, в актуарних розрахунках використовують різні методи підрахунку середніх величин.

Середня страхова сума на одни потерпілий обєкт (С) є відношення страхової суми всіх потерпілих обєктів до числа цих обєктів:

С ^сер = С _m / m ,

Де С ^сер – середня страхова сума на один потерпілий обєкт, грн. ;

С _m - страхова сума, що приходиться на пошкоджений обєкт страхової сукупності, грн. ;

m – число потерпілих обєктів в результаті страхового випадку, од..

Збитковість страхової суми, або ймовірність збитків ( У ) , є відношення виплаченої суми страхової компенсації до страхової суми всіх обєктів страхування:

У = В / С ,

Де У - збитковість страхової суми, грн.

В – сума виплаченої страхової компенсації, грн.;

С – страхова сума для всіх обєктів страхування, грн..

Показник збитковості страхової суми завжди менше одиниці. Інше не можливе, так як воно означало б недострахування. Збитковість страхової суми можна також розглядати як величину ризикового внеску.

Норма збитковості, або коефіцієнт виплат ( Н _у ), є процентне відношення суми виплаченої страхової компенсації до суми зібраних страхових внесків:

Н _у = В / Р  100 ,

Де Н _у - норма збитковості, %;

В – сума виплаченої страхової компенсації, грн.;

Р – сума отриманих страхових внесків, грн..

Для практичної мети вираховують нетто – норму збитковості та загальну норму збитковості. Норма збитковості може бути менше, рівна або більше 100%.

Частота збитків ( Ч _у ) вираховується шляхом множення частоти страхових подій на коефіцієнт кумуляції:

Ч _у = Ч _с  К _к = L/n  m/L = m / n

де Ч _у - частота збитків;

m – число потерпілих обєктів в результаті страхового випадку;

n – число обєктів страхування.

Даний показник виражає частоту настання страхового випадку . Частота збитків виражається як правило в процентах або проміле до числа обєктів страхування.

Проміле (лат. Promitle – на тисячу ) - тисячна доля числа. Позначається знаком ⁰ / ₀₀ або 1/ ₁₀ ^% .

Частота збитків завжди менша 100 % , так як частота збитків, що дорівнює 100% означає настання даною події не ймовірно , а достовірно для всіх обєктів.

Серйозність збитків ( Т _у ) , або розмір збитків , є добуток коефіцієнта збитковості і серйозності ризику:

Т _у = К _у  Т _р = В/С _m * (C _m * n)/ (C * m) = (B * n) / (C * m),

Де Т _у – серйозність збитків.

Таким чином, серйозність збитків показує середню арифметичну величну збитків по пошкодженими обєктам страхування по відношенню до середньої страхової сумі всіх обєктів.

Серйозність збитків вказує, яка частина страхової суми знищена. З росом страхової суми серйозність збитків знижається .

Показник серйозності збитків характеризує часткові збитки. У випадку, коли збитки рівні дійсній вартості застрахованого майна , такі збитки називають повними.

Тема 8