43 Завдання та зміст трудового виховання

Трудове виховання є процес залучення дітей до різноманітних педагогічно організовані види суспільно корисної праці з метою передачі їм мінімуму виробничого досвіду, трудових умінь і навичок, розвиток у них творчого практичного мислення, працьовитості.

Людською працею створюються всі матеріальні і духовні блага; в процесі праці вдосконалюється сама людина, формується його особистість. Тому мета шкільного трудового виховання спрямовується на виховання психологічної і практичної готовності школярів до праці. Сучасний етап суспільного та економічного розвитку пред'являє високі вимоги до особистості виробника: ставлення до праці як до найважливішого громадського обов'язку; сумлінне ставлення до будь-якої роботи, повагу до праці та її результатами ; колективізм; постійний прояв ініціативи, активного, творчого підходу до праці, внутрішня потреба працювати в повну міру своїх розумових і фізичних сил; прагнення будувати працю на принципах наукової організації; ставлення до праці як до усвідомленої необхідності і основною життєвою потреби людини.

Готовність до праці досягається системою виховних справ, в кожному з яких вирішуються завдання:

1) усвідомлення цілей і завдань праці;

2) виховання мотивів трудової діяльності;

3) формування трудових умінь і навичок [7, с. 103].

Зміна економічної, екологічної та соціальної ситуації в країні, впровадження різних форм власності, ухвалення багатьох важливих законів кардинально змінює зміст і спрямованість трудового виховання школярів, викликає до життя нові підходи та форми.

В основі нових технологій трудового виховання - принцип варіативності програм, методів і організаційних форм освіти. Програми трудового навчання мають типовий характер. У них закладено державний мінімум вимог до результатів виховання, освіти і навчання, за яким оцінюється діяльність школяра, вчителі і школи. Вчитель складає програму з урахуванням того чи іншого складу школярів, регіональних особливостей) суворо зберігаючи єдність базового компоненту трудової культури. Базовий компонент становить в середньому від 20 до 80% змісту даної, конкретної програми, інше відводиться для її варіативної частини [3, с. 118].

Придбані в процесі трудового виховання знання, вміння і навички не самоціль і не кінцевий продукт педагогічної діяльності, а засіб для розвитку головної людської здібності - здатності до праці. Це передбачає зменшення питомої ваги репродуктивних методів навчання і відкриває простір для використання активних дослідницьких методів пізнання, для засвоєння основ евристики та винахідництва.

44. Методи трудового виховання в початкових класах

) означает путь познания; теория, учение. Метод (від грец. Metodos) означає шлях пізнання; теорія, вчення. Методи навчання залежать від розуміння загальних закономірностей пізнання людиною навколишнього світу, тобто мають філософське методологічне обгрунтування і є наслідком правильного розуміння суперечливості процесу навчання, його сутності та принципів.

У процесі трудового виховання молодших школярів виділяють три групи методів виховання свідомої дисципліни:

Методи формування свідомості особистості.

Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.

Методи стимулювання поведінки і діяльності.

Перший етап правильно організованого виховання - знання (розуміння) вихованцем тих норм і правил поведінки, які повинні бути сформовані в процесі виховання. Важко виховати, виробити якесь якість, не домігшись насамперед ясного розуміння значення цієї якості. Для формування поглядів, понять, переконань використовуються методи, які отримали загальну назву методів формування свідомості особистості. Методи цієї групи дуже важливі і для успішного проходження наступного важливого етапу виховного процесу - формування почуттів, емоційного переживання необхідного поводження [6, с. 238].

У навчальних посібниках колишнього років методи цієї групи називалися коротше і виразніше - методами переконання, оскільки головне їхнє призначення - формування стійких переконань. Не знання, а переконання стимулюють учинки школярів, тому не стільки поняття і судження, скільки моральна впевненість у суспільної необхідності та особистої корисності певного типу поведінки повинна формуватися на етапі розвитку свідомості. Методи досягають мети, коли у вихованців, сформувалася готовність активно включатися в передбачену змістом виховання діяльність.

Переконання у виховному процесі досягається при використанні таких методів: розповідь, пояснення, роз'яснення, лекція, етична бесіда, умовляння, навіювання, інструктаж, диспут, доповідь, приклад.

Кожен з методів має свою специфіку і область застосування. Незважаючи на уявну простоту, усі без винятку методи цієї групи вимагають високої педагогічної кваліфікації. Застосовуються вони системно, в комплексі з іншими методами.

Виховання має формувати необхідний тип поведінки. Не поняття, переконання, а конкретні справи, вчинки характеризують вихованість особистості. У зв'язку з цим організація діяльності і формування досвіду суспільної поведінки розглядаються як серцевина виховного процесу.

Дуже важливим у трудовій діяльності учнів є практичний показ і навчання їх способам і прийомам роботи, дотримання правил техніки безпеки. Велике значення має керівництво самим процесом праці та надання допомоги учням в освоєнні раціональними способами його виконання [8, с. 4].

Для формування сумлінного ставлення до праці велике значення має стимулювання учнів.

Значну роль у формуванні позитивного ставлення учнів до праці відіграє громадське визнання. Це піднімає настрій учнів, виявляє у них свідоме ставлення до необхідності працювати на загальну користь.

Всі методи цієї групи засновані на практичній діяльності вихованців. Загальний метод формування необхідних якостей особистості - вправа. До цієї групи відносять: вправу, привчання, педагогічне вимога, громадська думка, доручення, виховують ситуації.

До третин групи методів стимулювання ставляться: заохочення, покарання, змагання.

Схвалення дорослих особливо важливо тоді, коли учень відчуває внутрішнє задоволення від усвідомлення, що він домігся успіху у виконанні трудового завдання. Настільки ж важливо - у разі необхідності - і осуду. У процесі педагогічно організованого праці виробляється правильна моральна і естетична оцінка кожної особистості [6, с. 240].

Навчання як провідний вид діяльності молодших школярів

Для успішного засвоєння знань учні повинні наполегливо вчитися з тим, щоб сприйняти, зрозуміти, засвоїти матеріал і потім спеціальними вправами закріпити його у пам'яті, виробити навички для застосування набутих знань на практиці.

Навчання в школі вимагає від учня організованості і дисципліни, щоденної систематичної роботи. Цим навчальна діяльність школяра відрізняється від ігрової діяльності дошкільника і наближається до трудової діяльності. Навчання є спільною діяльністю вчителя і учня. Успіх навчання залежить в першу чергу від роботи вчителя, від його знань та методики викладання певних предметів, а також залежить і від того, як він знає вікові та індивідуальні особливості дітей, уміє враховувати їх у своїй роботі.

Засвоєння учнями знань залежить від їх активності у навчанні: свідомого спрямовування своєї уваги на навчальні завдання, співдіяння з учителем на уроці, активного виконання завдань на уроці і дома. Завдання вчителя -- викликати активність учнів, підтримувати її, організовувати їх навчальну діяльність [13].

У навчальній роботі дітей, особливо молодшого шкільного віку, важливу роль відіграє унаочнення. Дитяча природа, за висловом К.Д. Ушинського, вимагає наочності. Мислення в дітей молодшого шкільного віку здебільшого має конкретний характер. Дитина цього віку, зазначає К.Д. Ушинський, мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі. Отже, унаочнюючи початкове навчання, організуючи сприймання навчального матеріалу кількома органами відчуттів, робимо наше навчання доступним дитині [15].

Однією з умов свідомого читання є правильне читання. Його основи закладаються ще під час навчання грамоти --у букварний період. Неправильне читання веде до перекручування слів у реченні, до зливання речень, а через те й до нерозуміння змісту прочитаного.

Щоб діти не робили помилок при читанні, учитель повинен прочитувати їм важкі слова, вправляти їх у вимовлянні цих слів і з'ясовувати зміст таких слів ще до того, як він перейде до читання їх у реченні. Виразне читання вчителя запобігає також помилкам дитини в читанні. Виправляти зроблені при читанні помилки треба так, щоб це не тільки не ображало дитини, а, навпаки, заохочувало до швидкого подолання помилок і вироблення вміння правильно читати. Прикладом того, як учитель неправильно підходить до виправлення помилок дитини при читанні, може бути оповідання Васильченка «Романко», герой якого розсердився на вчительку і залишив школу через те, що вчителька ображала його за неправильну вимову слова «перепелята» (Романко читав це слово по-українському «перепелинята») [7].

В міру того як дитина поступово навчається правильно читати і розуміти прочитане, читання її стає все швидшим і швидшим. Швидкість читання повинна розвиватись відповідно до швидкості розуміння тексту.

Швидкість читання зв'язана з плавністю цього процесу. Якщо дитина не навчиться плавно читати, то її читання буде речитативним, з непотрібними паузами між словами, а іноді і між складами слів. Щоб виробити плавність читання, не слід поспішати з швидким читанням дітей.

У початкових класах школи закладаються далі основи психологічної підготовки дітей до праці. Вона здійснюється на роках ручної праці і в результаті залучення учнів до інших, посильних для них видів суспільно корисної діяльності.

Як показує практика шкіл, ручна праця учнів дає найбільшій виховний ефект тоді, коли вона різноманітна за своїм змістом, а її продукти мають суспільне значення. Вона позитивно впливає також на піднесення якості засвоєння знань тим, що сприяє успішному формуванню умінь та навичок навчальної діяльності. На уроках ручної праці і формуються у дітей уміння аналізувати об'єкти та способи роботи з ними, контролювати свої дії (аналізуючи зразок і продукт праці), планувати свою роботу, виявляти в ній ініціативу і самостійність. Важливе значення в їх формуванні мають вказівки вчителя. Спочатку вони повинні бути розгорнуті, деталізовані, потім їх можна поступово скорочувати, а вже далі учнів треба привчати до дедалі більш самостійної постановки трудових завдань, самостійного їх планування й контролю за їх виконанням [7].

Праця вимагає відповідної підготовки. Знання, уміння і навички працювати набуваються в процесі навчання і попередньої праці. Складніші види праці потребують тривалого навчання. Щоб опанувати спеціальність лікаря, педагога, інженера, потрібно після закінчення середньої навчатись у вищій школі. Багато часу потрібно також для оволодіння виробничими спеціальностями високої кваліфікації.

У праці людини виявляється її уважність, спостережливість, її уява і мислення. Особливо важливі ці якості тоді, коли людина стає перед новим для неї трудовим завданням, коли вона шукає нових, досконаліших способів його виконання.

Праця потребує напруження фізичних і розумових сил, подолання труднощів, самовладання і інших вольових якостей.

Вчитель виховує в учнів високу культуру виконання ручних операцій, домагаючись, щоб матеріальні результати трудових зусиль були яскравим доказом сили людського розуму. Для цього використовуються не тільки уроки трудового навчання, а й різноманітні види суспільно корисної діяльності школярів. Суспільно корисна праця учнів -- це педагогічно доцільна, суспільно необхідна діяльність, яка за характером і змістом відповідає розумовим і фізичним можливостям дитини, спрямована на виховання позитивного ставлення до праці.

Прикладом суспільно корисної праці можуть бути: озеленення шкільної садиби; дворів, вулиць, площ, створення квітників, збирання насіння плодових і декоративних дерев для закладання шкілок і розсадників, вирощування саджанців для полезахисних лісосмуг, вирощування насінників, зернових, технічних, овочевих культур, посадка дерев на схилах ярів і балок з метою боротьби проти ерозії ґрунту, годівля птахів у холодні зимові дні, догляд за сільськогосподарськими тваринами, збирання брухту чорних і кольорових металів тощо. Якщо учні успішно виконали якусь одну роботу, вчитель мусить шукати шляхи для виконання інших суспільно важливих трудових завдань. При цьому треба дбати, щоб було достатнє напруження розумової і фізичної енергії. Почуття громадянської гідності глибше переживається тоді, коли успіх досягнуто нелегкою працею. Звичайно, труднощі мають бути посильними для дітей, перевантаження школярів -- неприпустиме.

Побутова праця свій початок бере в сім'ї, продовжується в школі, в навколишньому оточенні. Діти знайомляться з побутовою працею ще в наймолодшому віці. Участь дітей в побутовій праці формує в них почуття обов'язку перед колективом, виховує їх у дусі поваги до батьків, братів і сестер, товаришів.

45.ВИКОРИСТАННЯ В ПОЧАТКОВІ ШКОЛІ ТРУДОВИХ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ Необхідність та актуальність постановки проблеми використання українських народних традицій у вихованні молодших школярів цілком відповідає завданням оновленої школи. Через народні традиції найбільш доступно передаються від покоління до покоління норми моральної поведінки. У народних традиціях, не дивлячись на примітивну, з першого погляду, прямолінійність і первісну наївність, дуже часто вповні виразно виступають фактори виховання моральної культури: природа, слово, праця, побут, звичаї, мистецтво, релігія. Нині поширився звичай зустрічати Новий рік за старим стилем. Напередодні свята учні активно вивчають звичаї та обряди, яких додержувались наші предки. Урок доброти зазвичай проводяться в початкових класахів напередодні свята Нового року ("Зимові свята", "Українські народні звичаї". "Українські народні звичаї в народному побуті", "Природознавчі традиції"). Педколектив, учні активно готувались до проведення новорічного свята. Було відмічено прояв великого інтересу до питання постановки новорічного свята, прикрашання "дідуха". Наприклад, на Новий рік учні прикрашають "дідуха" (сніп пшениці) різнокольоровими стрічками, цукерками та іншими прикрасами. Важливо, що безпосередньо сніп - символ хліба, символ найбільшого багатства України був в центрі уваги. Відродження цієї традиції сприяє збагаченню нашої духовності, поглибленню любові до хліба, професії хлібороба. А потім фольклорна група провела свято "Щедрий вечір, добрий вечір". Значний виховний потенціал має народне свято прощання з зимою (Масляна). Основну роботу з підготовки та проведення свята взяли на себе учні старших класів, але допомогли їм і учні початкових класів. Масляна щедро просякнута розмаїттям українського гумору, змаганнями, життєстверджуючим оптимізмом. Прихід весни - це початок оновлення життя. Свято зустрічі весни відчувається життєстверджуючими традиціями. Під час проведення свята зустрічі весни зверталась увага на вплив старшого покоління на молодших, на передачу народного досвіду, яка проходила непомітно, ненав'язливо, як будь-що само собою зрозуміле. А сьогодні, коли народом досить багато втрачено, забуто в системі українського національного виховання, особливо необхідна така співпраця. Під керівництвом учителя - класовода учні вивчали прислів'я, скоромовки, побажання, а також придумували нові. Свято приходу весни і свято птахів відзначили одночасно. Передувала цьому робота з підготовки житла для птахів. У ході проведення свята зустрічі весни, учні водили хороводи, співали веснянки, гаївки, гралися в весняні ігри. В руках у дітей були жайворонки, голуби. Це свято нагадувало творчий спектакль, в якому прославлялась любов до Батьківщини, до рідної землі, праці хлібороба, краса життя, повага до всього живого. Торкнулися серцем і учні, і гості, і вчителі до витоків української землі, виховних традицій народного календаря. Вимагає відродження і така народна традиція, як день першої борозни. Завдяки весняним датам, святам народного календаря учні починають глибше розуміти явища природи. Літні дати свят народного календаря, їхня фольклорно-музична обрядовість установлюють, поетизують розквіт і красу природи, збирання врожаю, утверджують плідні результати праці, вільну трудову діяльність, добробут. Так, активна участь дітей у відзначенні «зеленого свята», Івана Купала виховує в них бережливе ставлення до природи, глибокий ліризм і життєвий оптимізм, відчуття гармонійності життя, бажання утверджувати ідеали добра, правди, краси. Осінні календарні звичаї, традиції, обряди знаменують собою завершення збирання врожаю, закінчення всіх видів сільськогосподарських робіт. Відзначаючи свято знань, день учителя, народ славить знання, радість і красу пізнання, утверджує любов і повагу до школи, педагогів, старих людей - носіїв мудрості. Велике виховне значення мають шкільні свята врожаю, осінніх квітів, дарів осені та ін. Залучаючи молодших школярів в різнопланову діяльність, пов'язану з відродженням святкування дат народного календаря, ми намагалися наповнити цю роботу моральним змістом. Проведенню свят завжди передувала пізнавальна робота учнів, в якій вони дізнавалися про історію виникнення різних свят і традицій, про їх людинолюбну сутність, про моральний характер обрядів і звичаїв. Так, проводи зими, масляна завжди супроводжувалися доброзичливим ставленням один до одного, участю і допомогою. Перед дітьми розкривався їх головний зміст: добро перемагає зло, а холод зими - прихід весни з надіями на щастя і благополуччя. На свято Миколая, Різдвяні свят ніколи не забували престарілих, провідували їх, дарували подарунки, допомагали. При цьому діти розучували колядки, веснянки, тексти яки* розкривали перед ними повагу до старших, турботу про молодших. Характерно, що ознайомлення і засвоєння дітьми традицій поваги | милосердя, на яких ми сконцентрували основну увагу, базувалося їм переконливих аргументах, які ми знаходили в художніх образах героїв казок, пісень, мудрих настановах старших. Це сприяло швидкому запам'ятовуванню, бралося дітьми на озброєння і поступово знаходило відображення у стосунках зі старшими і ровесниками. Ми намагались стимулювати учнів до активної участі у підготовці та проведенні свят, звичаїв, обрядів народного календаря. При цьому вони успішніше оволодівали організаційними, творчими, трудовими вміннями і навичками народної моралі. Отже, святкування дат народного календаря сприяє вихованню морально)' культури, формуванню в учнів любові до природи, бажання зберігати її багатство, тобто утверджувалося гуманне ставлення до природи - нашого «Зеленого дому». Під час проведення дат і свят народного календаря у дітей виникає піднятий настрій, позитивні емоції, психічний комфорт, а це важливі компоненти формування гуманних стосунків між ними. Ідеї та засоби народного календаря сприяють підвищенню ефективності морального виховання учнів, ріднять і об’єднують їх в колектив, забезпечують формування морально-естетичних почуттів. Практика підтвердила, що народні традиції, звичаї та обряди українського народу - це не додаток до життя, а саме життя, яскравий вияв його самобутнього національного характеру, світогляду, оригінальної творчості. Використання їх у навчально-виховному процесі початкової школи є доцільним. Про доцільність і ефективність проведення народних традицій свідчить активність і одностайне бажання учнів брати в них участь (92,3 відсотки). На запитання «Чому ти хочеш брати участь у народних святах?» були типові відповіді: цікаво, весело, хочу знати традиції своїх прадідів, хочу бути корисним людям.

47.Науково-педагогічні вимоги до організації трудового виховання учнів молодшого шкільного віку

В різноманітних дитячих трудових об'єднаннях праця носить колективний характер і його здійснення пов'язане з включенням школяра в широку і складну систему виробничих, моральних та міжособистісних відносин. Включення учня в колективну працю сприяє засвоєнню ним названих відносин, перетворенню їх із зовнішніх в внутрішні. Це діється під впливом панівних норм поведінки, суспільних поглядів, організації взаємодопомоги і взаємної вимогливості і дії таких соціально-психологічних феноменів, як внутрішньо групова навіюваність, змагання. Важливою похідною цих соціально-психологічних чинників є формування відповідальності за результати праці колективу.

Великі вимоги до людини пред'являють результати праці. Таким чином, вимоги предмету, знарядь, умов і результатів праці є найважливішою умовою розвитку психіки людини в процесі трудової діяльності.

Другою умовою розвитку психіки людини під впливом праці є доцільна діяльність самого суб'єкту. Перетворюючи предмет праці, створюючи суспільно цінні продукти, вона перетворює себе.

Для повного використання можливостей, що розвиває праця, вони повинні доповнюватись діяльністю старших - навчанням і вихованням.

Діяльність вихователя є третьою умовою розвитку психіки в процесі праці.

Праця має велике значення в розвитку здібностей учня. Здібності розвиваються головним чином в умовах провідної діяльності : в дошкільному віці в грі, в молодшому і середньому шкільних віці - в учінні, в юнацькому - в професійно-трудовій підготовці.

В процесі праці, наприклад, розподіл уваги стає надзвичайно широким, а її переключення швидким.

Велика роль праці в розвитку мислення. В міру оволодіння трудовими навичками розвиваються його нові форми : технічне, практичне, логічне. В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу відбувається розвиток почуттів. Включаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє уявлення про себе і про навколишній світ. Радикальним чином змінюється і самооцінка. В процесі спілкування і оволодінням новими знаннями формується світогляд школяра. Робота в колективі розвиває соціалiзацію особистості дитини Розвиток здібностей, почуттів і мислення робить особистість дитини гармонійно та всебічно розвиненою. Отже, праця є найважливішим чинником, що впливають на розвиток особистості дитини. Проте його використання пов'язане великими труднощами, по-перше, зміни в особистості відбуваються поступово, а дослідник не завжди має час. По-друге, зміни в особистості є функцією не одного, а багатьох чинників, діючих в умовах трудового виховання. Внаслідок проведеного експерименту було встановлено, що суспільна мотивація трудової діяльності посилює інтерес дітей до праці.

Трудове виховання молодшого школяра

Важливий момент в переході дитини з дошкільного в молодший шкільний вік - наступність в її трудовому вихованні. Найважливіше придбання цього віку - зміна соціального статусу дитини. Вана стає учнем, починає займатись новою, систематичною, обов'язковою працею. З вступом дитини до школи змінюється і її положення в сім'ї. У неї з'являються нові права і обов'язки - їй відводять місце для занять, час для виконання домашніх завдань, дістають безліч шкільних атрибутів - одяг, портфель, письмовий стіл… Дорослі тепер більше рахуються з новим життям маленького члена сім'ї. Часом першокласники починають вигідно використовувати своє положення, диктувати сім'ї такий спосіб життя, в центрі якого знаходяться вони самі.

При входженні в нове життя у вчорашнього дошкільника виробляються звички нового режиму, спілкування з однолітками (особливо це важливо для тих, хто не відвідував дитячий садок). Довільність, тобто навмисність дій молодшого школяра, - одне з новоутворень цього періоду дитинства. Дитина здатна вже сама без нагляду та стимуляції примусити себе сісти за уроки, відклавши в бік цікаву гру, відмовившись від запрошення погратись на вулиці.

Учбова діяльність вимагає вдосконалення контролю та самоконтролю. У дошкільника лише дорослий оцінював, чи гарно виконана та чи інша робота. Молодший школяр має сам контролювати та оцінювати свою діяльність - помічати власні помилки, виправляти їх. Добре для початку пропонувати учню самому оцінити, чи добре він виконав домашнє завдання, чи акуратно зробив аплікацію… Поступово у учня виробляється звичка контролювати хід будь-якої своєї роботи, вміння критично себе оцінювати. Наявність такого вміння - важливий показник правильного розвитку молодшого школяра. В ході учбової і трудової діяльності дітям часто доводиться вмотивовувати справедливість своїх висловлювань. Необхідність висловлювати власні роздуми передбачає вміння критично бачити і оцінювати власні дії, співвідносити їх з задумом.

Отже, молодший школяр - це дитина, що значну частину часу займається не стільки цікавою особисто для себе, скільки суспільно корисною працею - навчанням. Якщо дошкільник володів в основному конкретними уявленнями про оточуюче середовище, то молодший учень опановує систему наукових понять. Розширюється коло його інтересів, зростає пізнавальна активність. Діяльність дитини все частіше відбувається за раніше придуманим планом: на приклад, дитина планує спочатку приготувати уроки, потім допомогти мамі готувати вечерю.

Важливо, щоб діти 8-10 років вміли поважати людей праці, трудівників, бережно ставились до результатів їх діяльності.

Звичайно, доки дитині десять чи менше років рано говорити про дорослість. Але не можна вчити дитину праці лише в ігровій формі. Адже праця і гра - два абсолютно різні види діяльності. Праця передбачає наявність в завданні певної складності, обов'язковість досягнення кінцевої мети - трудова діяльність завершується матеріальним результатом. В грі ж дитину приваблює не кінцевий продукт (частіше всього його немає), а сам процес. Тому дитина повинна чітко розуміти, що трудова діяльність - це серйозне, а не розважальне заняття. Тому не варто в такий спосіб штучно підтримувати в дитині почуття дитячості. Краще підтримувати в ньому природне прагнення до праці. Дитина розуміє: вона росте, на очах у всіх стає сильнішою, розумнішою, близькі люди радіють цьому, пишаються тим, що тепер маленькому члену сім'ї можна довірити багато чого в домі. Праця завжди була і залишається своєрідним загартуванням дитини, в ній гартуються вольові якості особистості.

Як відомо, найбільш виховний вплив має не труд-робота, а труд-піклування. Ось чому важливо, щоб поряд з самообслуговуванням в життя дитини входило піклування про оточуючих людей - спочатку знайомих і рідних, а потім і чужих. Тут функцію вихователя виконує побутова праця. Її значення для дитини досить суттєве. З допомогою побутової праці дитина залучається до справжньої "дорослої" роботи, відволікається від власної особи і на ділі проявляє свою турботу про інших. Однак, незважаючи на це, батьки часто прагнуть відгородити дитину від роботи по дому, що характерно для більшості сімей. Цим в першу чергу і пояснюється те, що в багатьох сім'ях діти 9-10 років не приймають участі в систематичній побутовій праці. В них не формуються трудові навички, потреба в праці, почуття обов'язку перед сім'єю. Так поступово дитина перетворюється на ледаря.

Поважати домашній труд дитина навчиться лише в тому випадку, якщо цей труд поважатимуть батьки. Варто не лише включати дитину в домашню роботу, а й обгрунтовувати її необхідність, знаходити можливості зробити її більш привабливою, творчою, різноманітною. Корисно вносити домашню роботу елементи гри, але не варто замінювати труд грою. Нехай відчуття серйозності, важливості, обов'язковості праці залишається, але при цьому буде цікаво, а якщо можливо, то й весело. Існує чимало способів перетворення домашньої праці в задоволення. Відомо, на приклад, що стихія дітей молодшого шкільного віку - це рух. Одна й та ж сама робота може здатися їм нудною чи, навпаки, веселою, в залежності від способу її організації. Використайте будь-який годинник: наручний, настінний, пісочний і запропонуйте дитині за певний час прибрати з столу книги, пришити гудзик, пропилососити килим … Маленькому школяру корисно мати якесь постійне доручення, яке б він постійно виконував: це може бути догляд за квітами, домашніми тваринами, покупка хліба тощо.

Організовуючи домашній труд, слід мати на увазі, що постійна праця при відсутності інтелектуального змісту швидко набридає не лише дитині, а й дорослому. Тому потрібно знаходити можливість протягом фізичної праці не забувати про інтелектуальний розвиток дитини. Розвивати її розум, увагу, сприйняття, пам'ять. Це, по-перше, зробить домашній труд більш привабливим, а по-друге, буде сприяти загальному розвитку дітей. При виконанні побутової праці дитині потрібно надавати певну самостійність, адже не зробивши власних помилок, ще ніхто не навчився все робити правильно.

Праця вносить зміст і порядок в життя дитини. Існує прямий зв'язок між якісно виконаною роботою, в тому числі і домашньою, і дружним життя сім'ї. Саме в дружних сім'ях праця звична для всіх, для них характерна постійна творчість, в таких сім'ях кожен член родини вважає себе господарем. Помічено, що дитина краще засвоює навички домашньої праці, якщо вважає, що вона все робить добре, ніж навпаки. Тому дім і сім'я мають бути місцем, де зігріваються серця.