9. Обгрунтувати культове призначення антропоморфної пластики трипільців

В сучасних дослідженнях культове призначення пластики вже не є дискусійним питанням. Вважається безперечним той факт, що теракоти людей та тварин були в давніх культурах предметами сакральної практики. Аналіз семантики статуеток вимагає з’ясування образів, які вони відтворюють. Дослідники давньоземлеробської скульптури вважають, що різноманітні іконографічні типи теракот відображають різні образи та функції.

Образ жінки в різноманітних іконографічних типах домінує серед трипільської пластики. Вже на ранньому етапі трипільської культури фіксуються різноманітні іконографічні типи жіночих та антропоморфних (без ознак статі) зображень, які існують на протязі розвитку трипільської культури. Аналіз особливостей моделювання трипільської пластики дозволяє виділити серед неї різноманітні та багатогранні жіночі іконографічні типи та образи, втілені з більшою чи меншою ступеню стилізації та натуралізму, деяким з яких можна знайти відповідності серед персонажів античної міфолог її

Стояча випрямлена жіноча фігура з груддю у вигляді маленьких опуклих наліпів, з тонкою талією, широкими стегнами та стеатопігією на ранньому етапі і струнка на послідуючих фазах - це кора, гола (рис.19) , в прикрасах, або одягнена в ритуальний одяг із спідниці, «жилетки», чобіток, сандалій, то-що, з татуюванням або розфарбуванням на обличчі (рис.22; 6), зображена в позі, традиція якої пройде крізь тисячоліття , тому що статуетки саме в такій позі поширені в пластиці фінальної фази трипільської культури. На етапах Трипілля А – В І значна кількість фігурок нахилених вперед, на пізніх етапах, навпаки, поширюються теракоти з відкинутим назад корпусом, навіть з прогином в спині. В переважної більшості випадків руки не модельовано. На ранньому етапі зафіксовані випадки, коли руки складені на грудях –«жест Венери», або на животі, або одна рука на животі, а друга біля обличчя , на голові (рис.26). Досить рідко Виявлені пам'ятки антропоморфної пластики Трипілля дають змогу групувати матеріал за стилевими ознаками, визначити еволюцію його стилевого розвитку тощо.

Серед міфологічних вірувань і культів трипільців простежується віра в жіноче божество, богиню Праматір і божество у постаті бога Бика, постаті, аналогічні головним культовим персонажам культури Чатал-Гуюк та багатьом іншим культурам близькосхідного і середньоморського середовища. Це, зокрема, скульптурне зображення голови бика з накресленою на ньому оголеною жіночою фігурою у русі Оранти з Більче Золоте, статуетка сидячої оголеної жінки. Тут простежується сюжет пізнішого античного міфу про викрадення Європи.

Антропоморфну пластику Трипілля раннього періоду характеризує зв'язок з пластичними традиціями й формами виконуваних у техніці мамонтової кості фігурок "Венер" пізнього палеоліту. Це легко простежити на декількох статуетках із поселення Лука-Врублівецька і, зрештою, ще хронологічно раніших за них жіночих статуеток із місцевості Преку-кутені (Румунія, III—II тис). Вітальною експресією, виразом культу плодовитості вони досягли вершин мистецького виразу.

Керамічна пластика Трипілля збагачена орнаментальними графемами магічної символіки, винятково високого мистецького рівня. Така стильова єдність пластичного й графічного засобів досягнута суспільством високого рівня, художнього розвитку, вподобань і таланту. Деякі з символічних графем, наприклад, навхрест пересічені лініями ромби із точками в чотирьох утворених площинах, -— знак родючості, відомий у багатьох культурах Близького Сходу періоду античності. Водночас цей знак властивий народному мистецтву України.

Деякі графеми перекликаються з орнаментальними риштовинами на кам'яних антропоморфних стелах. Окремі елементи схематичних рішень людської фігурки у кам'яних стелах того періоду простежуються у статуетках із Бернашівки. Орнамент знизу на статуетці нагадує мотив орнаменту із бокової пластини Керносівського ідола і, мабуть, у цьому випадку є зображенням землі та відповідного божества.

Для середнього етапу (етапу В) Трипілля характерне зменшення кількості статуеток. Навіть усі розкопані житлові об'єкти чи поховання цього етапу мають збережену антропоморфну кераміку. За мистецьким рівнем пластика середнього етапу слабша від пластики етапу А вирішенням скульптурних об'ємів статуеток. Відсутнє внутрішнє тонке відчуття загальних пластичних образів. Графеми орнаментальних декорів уже не так органічно згармонізовані з об'ємами пластики. На кінцевій стадії другого етапу статуетки стають схематичнішими, є намагання творити їх з елементами шаржу.

Кошиловецьке поселення дало одну з найбільших колекцій трипільської пластики (пізній етап). Серед антропоморфних зображень кількісно переважають жіночі статуетки. Вони старанно вимодельовані, нерідко розмальовані фарбами. Розпис передає деталі одягу, взуття, прикрас. Жіночі статуетки різняться розмірами і типами, поділяються на більш реалістичні та схематизовані. Виявлено безліч антропоморфних зображень: бик, кінь, свиня, баран, собака, птах тощо. На зооморфній посудині у вигляді фігурки вола з двома головами збереглися сліди розпису, що, можливо, передає упряж. Певно, фігурка зображує пару волів у ярмі. Незначну кількість кошиловецьких статуеток становлять чоловічі зображення.

Мистецтво Трипілля високим художнім рівнем не поступається мистецтву найрозвинутіших культур Близького Сходу чи Середземномор'я. Практика свідчить, що мистецька культура може створюватися тільки у високорозвинутому суспільному й побутовому комплексі. Витончена естетика керамічних форм і орнаментика характеризують культуру Трипілля.

Сьогодні феномен Трипілля потребує ґрунтовного наукового вивчення, особливо святилищ — давніх компонентів цієї культури. Такі об'єкти у нас відомі ще з періоду пізнього палеоліту. Згадаймо хоча б Кам'яну Могилу, де в зображеннях знайшов відбиток період Трипілля (запрягання волів, вершники).

На пізньому етапі (етапі С) трипільські поселення розширюють регіони побутування. Вони з'являються на Волині, у Північно-Західному При-Чорномор'ї та лівобережжі Середнього Дніпра. Пластика дедалі стає схематич-нішою, майже зникають символічні графеми, що починають імітувати форми натурального одягу, прикрас.

На завершальному етапі трипільські племена інтегруються з індо-євро-пейськими племенами регіонів Північного Причорномор'я, зокрема з аріями. З'являються кубикоподібні форми статуеток, що можуть сприйматися антропоморфними лише як символи.

Стосовно сутності їх зображень думки вчених не збігаються. Особливо це стосується статуеток із поселення Усатове. Статуетки із Усатового становлять завершальну стадію пластики Трипілля, коли ускладнюється сама ідея зображення. Виявлені археологічні матеріали усатовського поселення цього періоду сприяють адекватнішо-му осмисленню стародавньої історії Східної Європи. Якраз на терені Усатового зіткнулись та інтегрувались культури Трипілля і Степової України, утворивши низку небачених досі мистецьких явищ.зустрічаються фігурки з піднятими руками – Оранти (рис.21). Всі ці жести, які ми вважаємо ритуальними, знаходять відповідності в мальованих антропоморфних зображеннях трипільської культури.

Вже на ранньому етапі Трипілля фіксується реалістичні риси моделювання обличчя фігурок, із запрокинутою назад головою, з відчиненими очима та ротом. Тип фігурок з реалістичними рисами в мо-делюванні голови та обличчя поширюється в Трипіллі В ІІ-С ІІ. Вони відображують різні образи – фігурки з відкритими очима та ротом, що ніби промовляють, заклинають, волають до вищих сил (рис.31,2; 12, 6; 16; табл.2, 1), та статуетки із заплющеними очима, або зовсім без очей (рис. 31,1; 34, 1; табл.3, 3) . Останні можна трактувати як ті, що медитують, або як символ мерця – предка, або сліпця. Кожна така теракота наділена індивідуальними рисами. Буквально портретне моделювання облич трипільської пластики з ре-алістичними рисами, жодна з яких не повторює інші, в тому числі і знайдені на одному поселенні, дозволяє припускати, що ці теракоти були образами духів – предків. Є.В.Антонова висловила думку, що певні стату-етки зображували реально існувавших людей, що були відправителями обрядів, та коли померли, мисли-лися як духи (Антонова, 1990, с.159). В хетській традиції зафіксовано обожествління після смерті цариць, які ставали богинями Сонця міста Арини (Ардзинба, 1982, с.25). Унікальною є фігурка з поселення Круту-ха-Жолоб, знайдена при розкопках Г.М.Бузян та О.О.Якубенко. Фарбування на обличчі вірогідно відтворює бороду, праве око заплющено, або незряче, а ліве відчинено. Остання особливість узгоджується з знач-ною кількістю фігурок чоловіків з одним оком, частіше відсутнє праве око (рис.23, 8), а на чоловічих фігурках з Майданецького (рис.34, 2, 3) та Кошилівців (рис.23, 4) очі не модельовані зовсім, але на диско-видній голові з одного боку відсутні отвори. В цілому стоячі жіночї статуетки з прямим, відхиленим назад торсом, із запрокинутим обличчям, Оранти, на нашу думку відтворюють образ істоти в ритуальній позі, вірогідно той, що молиться, або робить магічне заклинання, або медитує. Різноманітні варіанти в цілому подібної ритуальної пози, на наш погляд, пояснюються тим, що трипільська культура на всіх етапах роз-витку мала багатокомпонентний склад і в сакральні традиції її населення потрапляли певні елементи , властиві сакральним традиціям інших культур Балкано-Карпатського регіону та Середземномор’я.

Стоячи, нахилені вперед фігурки (рис.24, 5; 25) – найбільш архаїчний образ трипільської пласти-ки, який має прототипи в культурі Кріш (Parzinger, 1993, tef.201, 9-13). Найбільш пізня колекція пластики, де зустрічаються нахилені вперед стоячи фігурки походить з Луки-Врублівецької. Можливо, що з цим обра-зом пов’язані і струнки, трохи схилені вперед фігурки з Поливанового Яру етапу Трипілля ВІ-ВІІ (рис.5, 9). Постать статуеток цього іконографічного типу нагадує фігуру птахи.

Образ богині, ієрофанією якої є птаха, представлено в трипільській культурі антропоморфними та орнітоморфними фігурками. Деякі фігурки птиць - брязкальця (рис.24, 10; 40, 1), але вони не дитячі іграшки, як часто інтерпретують їх більшість дослідників, а ритуальні вироби, які, вірогідно, використовувалися як і інші шумлячі вотивні предмети, для відлякуваання нечистої сили, в тому числі, можливо, і від немовля. Інші орнітоморфні фігурки зображують, вірогідно, качку (рис.24, 4). Цікавим є відтворення образу птахи на черпаках з Луки-Врублівецької та Городниці-Городище (рис.24, 2,3,6,7). Особливо наочно демонструється перенесення такої риси черпачка з Луки-Врублівецької, як крила, відтворені у вигляді конічних виступив (рис.24, 2), на жіночі фігурки як виступи на стегнах (рис.24, 14). Всі ці артефакти фіксують існування в трипільській культурі образу Богині-птахи, причому, вірогідно, образу богині-птахи відповідає не птаха взагалі, а качка. Ранньотрипільські трони, спинки яких з букраніями, бувають оздоблені конічними наліпами, як на стегнах жіночих фігурок (рис.24, 9). На нашу думку, такі трони відтворюють синкретичний образ Великої Богині, в якому є риси і Богині-корови і Богині-птахи. Образ Богині-птахи фіксується пластикою та орнітоморфними посудинами культури Кьореш, однією з найдавніших культур з відтворюючою економікою в балкано-дунайському регіоні. Але образ жінки-птахи в Європі сягає ще більшої давнини, бо втілюється вже у фігурках з палеолітичної стоянки Мізин (Яковлева, 1989, с.45-45, до речі, автор відмічає синкретизм та двуєдиність образів мізинських фігурок, які відображують «жінку-фалос», «жінку-птаху», або людину взагалі). Образ богині-корови, як персонаж священної ієрогамії божеств-бовинів , та пари уранічного верховного бога-бика, характерний як для малоазійської, так і для індоєвропейської міфологічної традиції. В трипільських матеріалах простежується образ Великої Богині – корови, який може бути генетично пов’язаний з традиціями вінчанської культури, бо саме там поширені «рогаті» фігурки. В трипільській сакральній сфері з’єдналися уявлення про богиню-птаха та Велику Богиню-корову, про що свідчить синкретичність наведених вище матеріалів. Образ Богині-птахи відтворюють і орнітоморфні посудини. Значну увагу приділяла дослідженню образу Богині-птахи М.Гимбутас (M.Gimbytas, 1989), яка вважала, що його втілюють фігурки з “пташиною” голівкою (рис.24, 8) та антропоморфні трьохпалі зображення – з пташиними лапами.