4. Проаналізувати взаємозв’язок провідного виду господарської діяльності палеолітичної людини із мистецтвом цього періоду.

Первісне мистецтво було тісно пов'язане з магічними обрядами і господарською діяльністю людини,

На стінах були знайдені зображення тварин: бізонів, коней, оленів. Малюнки виконані фарбами: чорною із сажі та червоною з охри. Тварини виглядають цілком реалістично. В Україні найбільш досліджена є знаменита"Камяна могила" в Приазовї. А от печери Карпат та Дністровя ще дуже мало досліджені і є перспектива, що і в них буде знайдено артефакти первісної людини. Сама ж "Камяна Могила" - це курганоподібна височина природного походження із виходами скель, де багато карстових печер і гротів. До предметів первісного мистецтва належать "чуринги" - невеликі камені, вкриті зображеннями та магічними знаками, а також малюнки на стінах гротів. Один з них - Грот Мамонта, де є кілька групових композицій. На одній зображено тварину, яка нагадує слона з бивнями і хоботом, але з ногами та хвостом бика. Оточують його бики й інші тварини. Один з дослідників пам'яток Кам'яної Могили М. Чмихов підкреслює, що всі гроти розмальовані зображеннями тварин великих розмірів — турів, мамонтів. Ці настінні малюнки пофарбовані і займають великі площі. Більшість зображень тварин оточена рядами вертикальних насічок, округлими ямками, крапками, що імітують рани від списів. Отже, виходячи із сюжетів цих зображень, можна стверджувати, що вони пов'язані з мисливською діяльністю людини.

5. Розкрити характерні особливості палеолітичних Венер, обгрунтувати їх пластичне вирішення.

Характерними для палеоліту також є невеликі за розміром жіночі статуетки. Вони виконані завжди за одним загальним принципом: кінцівки ледве намічені, риси обличчя не позначені, проте різко підкреслені ознаки жінки-матері. Такі статуетки образно називають «палеолітичними Венерами». Очевидно, що основна ідея цих зображень — ідея родючості, продовження роду. Вчені зв'язують їх з культом жінки-праматері в родовій общині, де спорідненість велася по материнській лінії.

В Україні досліджено багато палеолітичних пам'яток. Одна з них — стоянка біля села Мізин на Десні, поблизу Чернігова. Там знайдені фігурки, які зображають птахів, цікавий кістковийбраслет, покритий складним геометричним орнаментом, жіночі статуетки.

«Палеолітичні Венери» - примітивні жіночі фігурки, дуже далекі від реального схожості з людським тілом. Усім їм властиві деякі загальні риси: збільшені стегна, живіт і груди, відсутність ступень ніг.

Первісних скульпторів не цікавили навіть риси обличчя. Вони не відтворювали конкретну натуру, а створювали якийсь узагальнений образ жінки - матері, символ родючості та берегині вогнища. У переважній більшості особи їх лише намічені, зате окремі частини тіла дуже конкретні і різко перебільшені. Чи не грацію, не стрункість і млість юного жіночого тіла хотів тут передати первісний художник з вразливою душею, а - сувора геометричність ліній та обсягів - силу, важку,животворящим силу родоначальниці й охоронницею вогнища. «палеолітичні венери»: вирізані з мамонтової кістки ,які втілюють образ Великої Матері-прародительки — найважливішої богині у родоплемінних віруваннях палеоліту. До таких артефактів належать «мізинські венери» — умовні жіночі статуетки з бивня мамонта По-перше, вона зазначає, що переважна

більшість жінок оголена; по-друге, констатує особливий реалістичний характер зображень з надмірно розвиненими сідницями, грудьми, живо-

тами; по-третє, звертає увагу на дуже конанізовану (а краще сказати — сковану) позу жінок: суворо фронтально з нахиленою наперед головою

та дуже скороченими ногами .Навіть з цих трьох наведених умовиводів вченої можна зробити наступні висновки. Якщо на людині немає одягу, він їй або не потрібен, або скульптор не може його відтворити.Утрирувані зображення сідниць, грудей та живота, напевне, слід пояснювати віком жінок, тобто йдеться про жінок, котрі народжувалидітей і в яких уже відбулися вікові зміни форми тіла. Канонізовану позу —

строго фронтальну з нахиленою головою та скороченими ногами — можна пояснити лише одним тлумаченням: перед нами жіноча фігура, що

лежить на спині. Лише в такому випадку, коли під голову щось підкладено, голова людини може перебувати в зображеному положенні. Рухатись

у вертикальній поставі з нахиленою головою майже неможливо. Щодо пропорцій ніг, то кожний художник знає, що візуально у людини, яка

лежить, ноги здаються коротшими, ніж у вертикальному її положенні.Руки майже у всіх фігурок знаходяться в положенні або на животі, або

на грудях, або опущені вздовж тіла. Дуже рідко руки підняті до обличчя. Вважаємо за доцільне нагадати спостереження, яке було зроблено нами

на прикладі палеолітичних скульптур зі стоянки Костьонки I на Дону (Росія). У зображень при наявності всіх вищезгаданих прикмет додатково

можна помітити суттєве сплощення сідниць, що буває під час довгого перебування людини у лежачому стані .Становить науковий інтерес і те, що у більшості фігурок відсутні риси обличчя. Можна припустити, що це було свідоме відмовлення зображувати обличчя людини, оскільки є немало зразків тогочасної скульптури з нанесеними рисами обличчя. У зв’язку з цим спадає на думку давній звичай накладання табу на можливість розглядати обличчя людини, яка пішла з життя. Можливо, в образах жінок доби пізнього палеоліту якраз і маємо образи людей, котрі пішли із життя.