18. Проаналізувати характерні особливості іконопису в Княжу добу.

Разом з будівництвом храмів розвивався і такий вид мистецтва, як культовий станковий живопис. Якщо мозаїки і фрески втілювали тріумф християнства, то ікони насамперед були по-клонними. До них молилися, у них сподівалися знайти зцілення і допомогу в житті. Ікона підносила святого, зображеного на ній, над повсякденністю, підкреслювала його харизматичність. За уявленням віруючих, освячена ікона не замінює святого, а свідчить про його присутність, має властивості благодаті, захищає і зцілює. Образи, втілені в іконах, вважалися взірцем моральної чистоти й одухотвореності.

Ікони, як специфічний вид релігійного малярства, виникли дуже давно, і найраніші уцілілі твори належать до УІ ст. Ікона як художній елемент займала головне місце в інтер'єрі церковної споруди. Культ ікони був офіційно прийнятий на сьомому Вселенському соборі 787 року у місті Нікеї. Ікони становлять органічне ціле з храмом і підпорядковані його архітектурі. У храмах ікони розташовувалися над передвівтарною перегорожею, що пізніше перетворилася на іконостас. Перші ікони були привезені на Русь з Візантії і Болгарії, а в кінці XI ст. з'явилися власні.

Ікони писалися на дошках. Дошку вкривали особливим ґрунтом, потім наносили малюнок, по якому писали фарбами, розтертими на яєчному жовтку. Теми, композиції, колірна гама зображень на іконах підкорялися суворим правилам — канону. У канонічних зображеннях немає реалізму, їх символіка дуже складна. Найбільші майстри вміли, не пориваючи з каноном, наділяти свої твори неповторними індивідуальними рисами, наповнювали свої вироби справжніми почуттями.

XII століття. У Києво-Печерському Патерику розповідається про перших руських іконописців - Григорія та Аліпія. Так, відомою в цей час, була Печерська іконописна майстерня, у якій писав іконописець Аліпій, що пройшов школу візантійських майстрів.

Першим твором іконопису другої половини XI ст. вважається ікона Дмитра Солунського. Вона написана на замовлення великого київського князя Ізяслава Ярославича., коли він відстоював своє право на великокнязівський стіл. Саме тому святий на іконі зображений з напівоголеним мечем, символом вручення влади.

Від XII ст. до нас дійшли чудові утвори новгородських живописців: ікона «Ангел Златые власы», де при усій візантійській умовності образ Ангела відчувається трепетна і гарна людська душа. Або ікона «Спас Нерукотворный» (також XII в.), на якій Христос із своїм виразним зламом брів предстає грізним, усерозуміючим суддею людського роду. На іконі «Успіння Богородиці» в обличчях апостолів відбита уся скорбота втрати. І таких шедеврів Новгородська земля дала чимало. Достатньо пригадати, наприклад, знамениті фрески церкви Спаса на Нередиці біля Новгорода (кінець XII в.).

На початку XIII ст. прославилася ярославська школа іконопису. У монастирях і церквах Ярославля було написано чимало чудових іконописних творів.

19. Назвати різні версії версії вчених щодо походження назви «Галич», обґрунтувати власну думку щодо цих суджень.

Питання походження назви Галич здавна привертає увагу дослідників. Вчені по-різному пояснюють топонім, але так і не прийшли до спільної думки.

1. Першим, хто цікавився виникненням міста, був невідомий автор Галицько-Волинського літопису, який дав обіцянку розповісти про Галичину могилу і про початок Галича. З невідомих причин літописець своєї обіцянки не виконав.

2. Один із перших дослідників давнього Галича археолог І. Шараневич намагався вивести назву Галич від першого володаря і засновника міста, який був похоронений у Галичиній могилі або могила була насипана в його честь.

3. Львівський історик Ф.Свистун вважав, що в давнину наші предки переймали верховну владу на могилі. Такий звичай був у каринтійських слов’ян та в поляків княжої доби. Князь, який розпочинав нову династію, виходив на якесь підвищення, як от могила, ведучи в руках бика й кобилу, сідав там “на столі” і урочисто обіцяв зібраним бути справедливим суддею та оборонцем слабких і безпомічних.

4. Відомий дослідник Галича Я. Пастернак у своїй монографії “Старий Галич” виклав дев’ять існуючих на той час гіпотез щодо походження назви міста.

Одна із гіпотез, яку він повторив за І.Шараневичем, – назва Галич походить від імені князя Галиці, який був похований у кургані Галичина могила. Цієї думки дотримувалися історики М.Грушевський та І. Крип’якевич. Сенсаційні археологічні матеріали, розкопані археологами В.Бараном і Б. Томенчуком у Галичиній могилі (1991–1993), підтверджують, що тут міг бути похований легендарний засновник Галича. Поховання датують X ст., коли місто на Крилоській горі вже існувало і мало свою назву. Друга гіпотеза, яку подає Я. Пастернак, – назва міста походить від гори Галич, що нею мала б бути Замкова гора в нинішньому Галичі. Цю гіпотезу висунув польський історик XV ст. Ян Длугош.

Наступну гіпотезу походження назви міста Я.Пастернак виводить від кельтського племені галатів. Дослідник вказує на те, що вживання термінів Галатія і галати в значенні Галичина й галичани можна знайти в істориків XIV–XVI ст. В.Абрагама, Тайнера, Длугоша та Люція.

Ще за однією гіпотезою назва Галич походить від племені галлійців (скордисків). У кельтській (давньоірландській) мові гал – “могутність”, “сила”, у гальській галія – “сила”. Назви народів гали, галати і похідна від них – галич та інші означають “могутні”, “войовничі”.

5. Деякі дослідники вважали, що топонім Галич походить від згадуваних Геродотом галізонів чи алазонів, що жили у верхів’ях Бугу та Дністра.

6. Ян Длугош, А.Петрушевич та ін. пов’язували назву Галич з чорною галкою, зображення якої було на гербі Галицької землі, а пізніше – Австрійського королівства Галичина.

7. під час походу зупинився в околицях сучасного Галича. Обравши зручну для оборони місцевість, його загін підійшов до місця, де тепер починається околиця Галича. Із землі хмарою піднялася зграя вороння (“галича”), тому місто, яке пізніше збудували, назвали Галичем.

8. Близькою до попередньої гіпотези є думка І. Шараневича, який виводив назву міста від слова гал – “чорний”. Дослідник В. Кентжинський виводить топонім Галич від польського слова hala – “гора”.

9.Австрійський історик кінця XVIII ст. Гакет вважав, що назва Галич походить від грецького слова гальс – “сіль”. До цих думок приєднався український дослідник середньовіччя Т. Коструба, котрий посилався на подібні назви таких центрів солеваріння, як Гальштат (Австрія) та Галле (Німеччина). До речі, центр солеваріння Північно-Східної Русі також мав назву Галич.

10. Мовознавець Фасмер пояснював назву Галич від слова галиця – “змія”. Цієї думки дотримується Івано-Франківський письменник С.Пушик. У дохристиянські часи міфологічну істоту галицю-змію вшановували наші предки. Вона була зображена на стіні Успенської церкви в Крилосі.

Отже, існує безліч гіпотез походження назви нашого міста. І кожна з них має право на життя. Але,на мою думку, найбільш достовірною гіпотезою про походження міста Галич є думка археолог І. Шараневич, який намагався вивести назву Галич від першого володаря і засновника міста, який був похоронений у Галичиній могилі або могила була насипана в його честь. А також я не можу не відзначити і погодитися з відомим дослідником Галича Я. Пастернак, який у своїй монографії “Старий Галич” виклав дев’ять існуючих на той час гіпотез щодо походження назви міста. Адже, кожна його гіпотеза несе в собі долю правди!