6.8 Графічна частина

Кількість графічного матеріалу визначається випускною кафедрою, а перелік — керівником дипломного проекту. При виконанні графічної частини слід дотримуватися таких рекомендацій. Усі креслення, а також специфікації, переліки елементів, різноманітні відомості (наприклад, комплектуючих виробів, запасних частин і т.п.) виконуються олівцем або за допомогою принтера. У туші допускається виконання тільки плакатів (схеми, які пояснюють фізичні процеси або принцип дії приладів, математичні і метрологічні моделі, таблиці, графіки і т.п.). Формат аркушів креслень і плакатів - стандартний А1 (розміри 594х841мм). Зображення повинні бути наочними і займати весь аркуш вибраного формату.

При розробці складального креслення необхідно подати одну або декілька проекцій чи перерізів вимірювального перетворювача у залежності від ступеня його складності. При потребі необхідно зобразити провідники, підведення електричних сигналів з пристроями під’єднання як до вторинного перетворювача (наприклад, за допомогою стандартного з’єднувача), так і до електричної обмотки котушки (наприклад, паянням чи пелюстками-з’єднувачами).

На складальному кресленні вказуються габаритні і під’єнувальні розміри розробленого пристрою, а також вказуються позиції усіх вузлів деталей, стандартних виробів і матеріалів. У правому нижньому куті над основним написом креслення записуються технічні умови для виготовлення цього пристрою або перетворювача. До креслення розробляється на окремих аркушах специфікація згідно ГОСТ 2.108, яка, у загальному випадку, повинна складатися з розділів, розташованих у наступній послідовності: документація, складальні одиниці, деталі, стандартні вироби, решта виробів, матеріали.

У розділ "Документація" дипломного проекту вноситься позначення і назва складального креслення, до якого оформляється специфікація.

У розділи "Складальні одиниці" і "Деталі" вносяться складальні одиниці і деталі, які безпосередньо входять у виріб. Запис вказаних виробів рекомендується робити в порядку зростання цифр, які входять у позначення.

У розділі "Стандартні вироби" специфікують вироби, передбачені: державними стандартами (ДСТУ), міждержавними стандартами (ГОСТ), галузевими стандартами (ГСТУ).

У границях кожної категорії стандартів запис рекомендується проводити за групами виробів (наприклад, гвинти, гайки, підшипники, електротехнічні вироби і т.ін.), у границях кожної групи - за абеткою назв виробів, у границях кожної назви - в порядку зростання позначень стандартів, а в границях кожного позначення стандарту — в порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

У розділ "Решта виробів" вносять вироби, які застосовуються не за основними конструкторськими документами, а за технічними умовами, наприклад, технічними умовами України (ТУУ).

У розділ "Матеріали" вносять усі матеріали, які безпосередньо входять у виріб.

Матеріали специфікують за видами в такій послідовності: метали чорні, метали магніто-електричні і феромагнітні, метали кольорові, кабелі, проводи та шнури, пластмаси і прес-матеріали, паперові і текстильні вироби, лісоматеріали, гумові і шкіряні матеріали, мінеральні, керамічні і скляні матеріали, решта матеріалів.

Після кожного розділу специфікації необхідно залишити декілька резервних рядків для додаткових записів.

Приклад оформлення специфікації подається у додатку Ж.

У об’єм графічного матеріалу також можуть входити креслення окремих деталей спроектованого ЗВТ чи первинного перетворювача.

При розробці принципових електричних схем, крім безпосередньо електричної схеми, на кресленні подається умовне позначення електричної схеми з’єднувача. Умовні графічні позначення, які застосовуються у схемах наведені в додатках К, Л. До схеми додається, згідно ГОСТ 2.702, перелік елементів, які входять до неї, і котрий виконується безпосередньо на аркуші креслення або на окремих аркушах (додаток М).

У графах переліку елементів поміщають наступні дані:

у графі „Позначення” – позиційне буквено-цифрове позначення елемента, пристрою або функціональної групи;

у графі „Найменування” – найменування елемента або пристрою, тип і позначення документа, на підставі якого цей елемент або пристрій застосовані;

у графі „Примітка” – технічні дані, що не містяться в позначенні типу елемента, значення параметрів, що підбираються регулюванням, і ін.

Зв’язок переліку з графічними позначеннями здійснюється через позиційні позначення. Елементи в перелік записують групами за абеткою буквених позиційних позначень. У межах кожної групи, що має однакові буквені позиційні позначення, елементи розташовують по зростанню порядкових номерів. Допускається залишати кілька незаповнених рядків між групами елементів. Елементи одного типу з однаковими електричними параметрами записують у перелік в один рядок, при цьому в графі „Кіл.” вказують загальну кількість однакових елементів.

При записі однакових по найменуванню елементів рекомендується об’єднувати їх у групи, виконувати загальний заголовок і записувати в графі „Найменування” тільки тип і документ, на підставі якого цей елемент застосований. Допускається позначення документів, на підставі яких застосовані елементи, записувати в загальному найменуванні (заголовку). Якщо продовження переліку перенесене на наступний лист або вільне поле схеми, заголовок групи елементів повторюють.

Якщо у виріб входять кілька однакових функціональних груп або пристроїв, то елементи, що входять у такі групи і пристрої, записуються в перелік елементів окремо в межах кожного пристрою або функціональної групи. Запис елементів, що входять у кожен пристрій (функціональну групу), починають з найменування пристрою або функціональної групи, що записують у графі „Найменування”. Нижче найменування пристрою повинен бути залишений один вільний рядок, вище – не менше одного вільного рядка. При цьому якщо на схемі виробу є елементи, що не входять у пристрої (функціональні групи), то спочатку записують ці елементи без заголовка, а потім – пристрої, що не мають самостійних принципових схем, і функціональні групи з елементами, що входять у них. Якщо у виробі є кілька пристроїв або функціональних груп, то в переліку вказують кількість елементів, що входять в один пристрій. Загальна кількість однакових пристроїв вказують у графі „Кіл.” в одному рядку із заголовком.

При розробці функціональних електричних схем подається блок-схема спроектованого пристрою з нанесеними на них характеристиками електричних сигналів на виході окремих блоків. На полі аркуша креслення над основним написом обов’язково подається експлікація у відповідності з ГОСТ 2.702 (додаток Н).

На усіх кресленнях подається основний напис згідно форми, вказаної у додатку В рисунок В.1. При потребі один аркуш формату А1 графічно розбивається на декілька менших форматів, наприклад, А2, А3, А4, але при цьому аркуш не розрізається, а у кожному меншому форматі також виконується основний напис згідно форми додатку В. Шифрування кожного креслення здійснюється аналогічно з шифруванням ПЗ з відмінністю у необхідності числової конкретизації нулів і коду документа. Так, перша пара нулів на складальних кресленнях замінюється порядковим номером складальної одиниці, а останні три нулі заміняються порядковим номером деталі. У кінці проставляється код документа “СК”, який означає складальне креслення. Для креслень деталей код не вказується. Наприклад, позначення складального креслення третьої складальної одиниці записується: ДП.ВТ-35.03.00.000 СК, а шифр креслення її четвертої деталі має вигляд: ДП. ВТ-35.03.00.004. Якщо вказана третя складальна одиниця (наприклад, блок розгортки осцилографа) містить декілька складальних одиниць (плат), то шифр складального креслення другої плати цього блоку розгортки записується: ДП.ВТ-35.03.02.000 СК. Присвоєні складальним кресленням і деталям шифри обов’язково вказуються у графі позначення специфікацій (додаток Ж).

При виконанні структурних, функціональних, принципових схем, які стосуються цілої ІВС, після двох останніх цифр залікової книжки проставляється через крапку три пари нулів, після чого подається буквенно-цифрова конкретизація (код) зображеної схеми. Перша буква відповідає: Е - електричній схемі; Г - гідравлічній; К - кінематичній; С - комбінованій, а цифра після неї означає: 1 - схема структурна; 2 - функціональна; 3 - принципова; 4 - монтажна. Наприклад, електрична структурна схема розроблюваного засобу вимірювань позначається: ДП.ВТ-35.00.00.000 Е1. У позначенні такої ж схеми конкретного блоку замість пар нулів здійснюється цифрова конкретизація блоку аналогічно з позначеннями на складальних кресленнях. Тому, електрична принципова схема другої плати вищезгаданого блоку розгортки осцилографа буде позначатися так: ДП. ВТ-35.03.02.000 Е3.

Позначення плакатів або креслень, що стосуються метрологічного забезпечення, алгоритмів програм, математичних моделей, економіки і безпеки життєдіяльності здійснюється шляхом присвоєння їм порядкового номера замість трьох нулів після двох останніх цифр залікової книжки і двох пар нулів, наприклад, ДП. ВТ-35.00.00.001, ДП. ВТ-35.00.00.002 і т.д.

Специфікації і переліки елементів до принципових електричних схем, які входять у комплект до креслень і виконуються олівцем чи принтером на окремих аркушах формату А4, підшиваються до пояснювальної записки після додатків.