4. Тема: іхс: гострий інфаркт міокарда

Варіант 4

1. Для термінового усунення ішемії міокарда призначають все, крім:

А. Нітрогліцерину під язик, спрею і внутрішньовенно.

Б. Морфіну сульфату або гідрохлориду внутрішньовенно.

В. Бета-адреноблокаторів за відсутності протипоказань.

Г. Антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду короткої дії як монотерапії.

Д. Дилтіазему і верапамілу за відсутності дисфункції лівого шлуночка.

2. Гепаринотерапію слід проводити під контролем:

А. Часу згортання крові.

Б. Електрокардіограми.

В. Протромбінового індексу.

Г. Артеріального тиску.

Д. Частково активованого тромбопластинового часу.

3. Найбільш чутливою і специфічно ранньою ЕКГ-ознакою інфаркту міокарда є:

А. Інверсія зубця Т.

Б. Депресія сегмента ST у грудних відведеннях.

В. Зубець Q  25% R у І, AVL, V₅ відведеннях.

Г. Елевація сегмента ST у двох і більше грудних відведеннях, розміщених поруч.

Д. Гострий додатний високої амплітуди зубець Т у грудних відведеннях.

4. Який з нижченаведених засобів не слід застосовувати при кардіогенному шоку з синдромом малого серцевого викиду?

А. Допамін. Г. Глюкагон.

Б. Добутамін. Д. Пропранолол.

В. Преднізолон.

5. Найбільш вагомим ЕКГ-показанням для тромболітичної терапії є:

А. Патологічний зубець Q.

Б. Депресія сегмента ST у двох і більше сусідніх грудних відведеннях.

В. Елевація сегмента ST у двох і більше грудних відведеннях поруч.

Г. Комплекс QS.

Д. Повна блокада правої ніжки пучка Гісса.

6. Найбільш оптимальним для тромболітичної терапії є “терапевтичне вікно”:

А. 2-6 годин. Г. 12-48 годин.

Б. 6-12 годин. Д. 48-72 години.

Г. 12-48 годин.

7. У хворої 72 років з гострим Q-інфарктом міокарда передньо-бокової стінки лівого шлуночка виникла фібриляція передсердь з прискореним проведенням імпульсів на шлуночки (175-210/хв.), АТ 160/90 мм рт.ст. Засобом вибору в даній ситуації є:

А. Преднізолон – 120 мг в/в, струменево.

Б. Кордіамін – 4 мл в/в, струменево.

В. Добутамін – 250 мг в/в, краплинно.

Г. Аміодарон – 450 мг в/в, краплинно.

Д. Ізопротеренол – в/в, краплинно з розрахунку 0,5 мкг/кг – 1 хв.

8. У хворого 67 р. з альвеолярним набряком легень на фоні не-Q-інфаркту міокарда з локалізацією по нижній боковій стінці лівого шлуночка при АТ 180/100 мм рт. ст. і ЧСС 140/хв. доцільно застосувати:

А. Осмодіуретики. Г. Фуросемід.

Б. Еуфілін. Д. Гідрокортизон.

В. Добутамін.

9. У хворого 50 р. з гострим коронарними синдромом настала фібриляція шлуночків, ознаки клінічної смерті. Ваша тактика?

А. Атропін в/в. Г. Строфантин в/в, струменево.

Б. Новокаїнамід в/в, струменево. Д. Електрична дефібриляція.

В. Кальцію хлорид в/в, струменево.

10. У хворого 75 р. з гострим не-Q-інфарктом міокарда нижньо-перетинкової ділянки лівого шлуночка через 3 години з моменту госпіталізації з’явились повторні епізоди арешту синусового вузла. АТ - 130/80 мм рт.ст., ЧСС - 60/хв. Ваша тактика в цій ситуації?

А. Лідокаїн – інтравенозна інфузія до 1000 мг/добу.

Б. Строфантин 0,05% 1 мл в/в + кальцію хлорид 10% в/в.

В. Ургентна імплантація штучного водія ритму серця.

Г. Кардіоверсія.

Д. Тимчасова стимуляція в режимі “of demand”.

11. У хворого 70 р. з діагнозом гострого QS-інфаркту міокарда передньої стінки лівого шлуночка на фоні больового синдрому виникла пароксизмальна надшлуночкова тахікардія (ЧСС - 180/хв., ритм правильний, АТ - 100/60 мм рт. ст.). До яких засобів не слід вдаватися у такому випадку?

А. В/в повільно 10 мг верапамілу. Г. В/в струменево 2 мл 0,1% розчину атропіну.

Б. В/в струменево 1 мг дигоксину. Д. В/в 0,5 мл 1% розчину мезатону.

В. В/в струменево 6 мл АТФ.

12. У хворого 46 р. часті епізоди Морганьї-Адамса-Стокса. ЧСС - 30/хв., АТ - 190/60 мм рт.ст. На ЕКГ: хвилі f, деформовані QRS з однаковим інтервалом R-R (20 мм). Яке порушення провідності є у даного хворого?

А. Синусова брадикардія. Г. Повна поперечна блокада з синусовим ритмом.

Б. Синдром Фредеріка. Д. Біфасцикулярна блокада лівої ніжки пучка Гіса.

В. AV-блокада І ступеня.