3. Політика "гласності". Лібералізація суспільного та культурного життя

27-28 січня 1987 р. відбувся пленум ЦК КПРС із питань розвитку перебудови і кадрової політики партії, М. С. Горбачов у своєму виступі уперше висунув ініціативу з розвитку гласності і демократизації суспільства. Починання Генерального секретаря ЦК КПРС підтримала частина Інтелігенції, так чи інакше пов'язана з системою. Спочатку їх вирізняли романтичні переконання, віра в соціалізм з "людським обличчям", "повернення до ленінських норм". Але поступово, використовуючи свої можливості, інтелігенція дала визначальний імпульс до радикалізації суспільної думки.

Наростало критичне осмислення шляху, який пройшла країна. На жовтневому пленумі ЦК КПРС 1987 р. уперше виявився феномен Б, М. Єльцина — першого секретаря Московського міськкому КПРС. У своєму виступі Єльцин гостро розкритикував роботу секретаріату ЦК й особисто Лигачова, запропонував створити демократичні механізми, які виключали б концентрацію влади вузькою групою осіб, нарешті, заявив про свою відставку з посади першого секретаря ММК КПРС.

2 листопада 1987 р. на урочистому засіданні ЦК КПРС, ВР СРСР і ВР РРФСР, присвяченому 70-річчю Жовтневої революції, з доповіддю "Жовтень і перебудова: революція триває" виступив М. С. Горбачов. У офіційних виступах радянських лідерів знову залунала антисталінська тематика, проте віра в можливості соціалізму ще не залишала радянських лідерів.

Через 9 днів, уже після ювілею, знову повернулися до виступу Б. М. Єльцина. На пленумі ЦК КПРС 11 листопада фактично вчинили різку розправу над ним. Розпочалося тривале й принципове протистояння Горбачова і Єльцина, який пішов у відставку.

13 березня 1988 р. у газеті "Советская Россия" було опубліковано лист ленінградського викладача хімії Ніни Андрєєвої "Не можу поступитися принципами", який став "маніфестом антиперебудовних сил". За цим виступом стояв секретар ЦК Є. К. Лигачов. Більшість номенклатурних працівників покладала на цю публікацію великі надії. Але вже 5 квітня в "Правді" з'явилася редакційна стаття "Принципи перебудови: революційність мислення та дії", що висловлювала позицію реформаторів.

У червні 1988 р. відбулася XIX Всесоюзна партійна конференція. Горбачов і його прихильники намагалися закріпити в її рішеннях модель "гуманного, демократичного соціалізму". Вперше за багато років на найбільшому партійному форумі розгорнулася непримиренна боротьба позицій, поглядів, ідей. Конференція стала імпульсом активізації суспільно-політичного життя в країні, розгортання процесів гласності і демократії. Розпочався новий, після хрущовської "відлиги", етап реабілітації жертв масових репресій 20-50-х років.

У ці роки багато змін відбулося в культурному житті країни. Було видано романи Б. Пастернака "Доктор Живаго" і "Життя і доля" В, Гроссмана. У журналах друкуються твори лауреата Нобелівської премії О. Солженіцина "Архіпелаг ГУТАБ", "Червоне колесо", "У колі першому". Великого успіху набули роман А. Рибакова "Діти Арбату", фільм Т. Абуладзе "Покаяння", перейняті неприйняттям сталінізму, осудом його жахливих злочинів.

Велике значення мало усунення штучних бар'єрів для засобів масової інформації, ідеологічну опіку над ними було послаблено. У Законі про пресу, прийнятому 1 серпня 1990 р., декларувалися свобода преси і недопущення цензури.

Проте в ці роки стала виявлятися і комерціалізація культури, художній рівень творів знижувався. Значно полегшилось проникнення до країни продукції західної культури, але разом із високопрофесійними творами мистецтва ми одержували зразки низькопробної продукції, яка пропагувала насильство, порнографію, культ "надлюдини" тощо. А втім, подібні "твори" мали й вітчизняне походження. Люди стали більше думати, читати, сперечатися; відкрито висловлювати свої думки й позиції. Переміни в суспільстві давали потужний імпульс духовному відродженню.