3. Зміни у зовнішній політиці

У роки "відлиги" в міжнародних відносинах проявилися складні, суперечливі тенденції. З одного боку, тривав і поглиблювався розкол світу на два протиборствуючих табори, тривала "холодна війна", з іншого, стали виявлятися перші ознаки відмови від непримиренної ворожнечі між капіталістичним Заходом і прорадянським Сходом.

Особливе місце в міжнародних відносинах посідала зустріч глав урядів провідних держав (США, СРСР, Великої Британії і Франції), що відбулася 18-23 липня 1955 р. у Женеві. Західні країни жадали від СРСР проведення демократизації в східноєвропейських країнах, а також вирішення питання про створення єдиних держав — Австрії і Німеччини. Пропозиція СРСР укласти договір про колективну безпеку була відхилена представниками Заходу. Водночас у СРСР 1955 р. було прийняте рішення про скорочення збройних сил на 640 тис. чол., а 1956 р. — ще на 1 млн. 200 тис.

У галузі двосторонніх відносин із західними країнами також сталися позитивні зміни. 1955 р. СРСР установив дипломатичні відносини з ФРН, підписав державний договір з Австрією. Здійснювалися заходи для поліпшення відносин із Норвегією, Швецією, Данією.

Після конфронтації з Великою Британією і Францією під час війни на Близькому Сході 1956 р. розпочалися конструктивні переговори з керівництвом провідних європейських держав. 1958 р. укладено угоду зі США про співробітництво в галузях культури, економіки, відбувся обмін делегаціями вчених, діячів культури. 1959 р. відбувся візит М. С. Хрущова до США, який в цілому мав позитивні результати. Внаслідок візиту радянської делегації до Югославії (кінець травня — початок липня 1955 р.) підписано радянсько-югославську декларацію, що поклала початок нормалізації міждержавних відносин.

З іншого боку, у світі посилювалося блокове протистояння. У відповідь на утворення в 1949 р. блоку НАТО 14 травня 1955 р. у Варшаві відбулося підписання "Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу" між Албанією, Болгарією, Угорщиною, НДР, Польщею, Румунією, СРСР і Чехословаччиною (Варшавський Договір). Чільне місце в ньому посідало питання створення спільних збройних сил. У об'єднаному командуванні СРСР відігравав визначальну роль.

Водночас посилювався вплив СРСР на країни Східної Європи. Спроби країн "Східного блоку" вийти за рамки дозволеної лібералізації, провадити самостійну політику, обмежити вплив ортодоксального прорадянського керівництва спричинили відкрите втручання СРСР у внутрішні справи НДР (1953 р., 1961 р.), Польщі (1956 р.), Угорщини (1956 р.). 1961 р. СРСР підтримав зусилля уряду НДР по зведенню навколо Західного Берліна стіни з тим, щоб припинити контакти між "внутрішньою і зовнішньою контрреволюцією". Спорудження "Берлінської стіни" вкрай негативно відбилося на міжнародній обстановці.

Карибська криза, яка виникла у відносинах СРСР та США 1962 р., поставила світ на грань ядерної війни. Разом з тим Карибська криза ще раз засвідчила безперспективність відкритого військового протистояння, необхідність скорочення ядерної зброї. У серпні 1963 р. було підписано договір між США, СРСР і Великою Британією про часткову заборону ядерних випробувань і контроль над озброєнням.

Активністю вирізнялася зовнішня політика СРСР на Сході. 1956 р. було підписано декларацію з Японією, що передбачала припинення стану війни й відновлення дипломатичних відносин. Значно поліпшилися відносини СРСР з Індією, Єгиптом, Індонезією, Бірмою, Туреччиною, Іраном. СРСР надавав цим країнам довгострокові кредити, брав участь у спорудженні промислових об'єктів, подавав іншу допомогу.

Рішення XX з'їзду КПРС відіграли негативну роль у відносинах із Китаєм. Китайське керівництво вкрай негативно поставилося до викриття культу особи Сталіна. Незабаром ідеологічні розбіжності було перенесено на міждержавні відносини.

Таким чином, зовнішня політика СРСР у роки "відлити" характеризувалася значними змінами, вона стала більш відкритою й передбаченою. Разом з тим волюнтаризм у внутрішній політиці мав свої прояви і у зовнішній.

РОКИ "ЗАСТОЮ" (1964-1985 РОКИ)