Урок-психологічне дослідження
Тема: "Я вам з того світу серцем усміхнусь" (аналіз "Сибірських новел" Б.Антоненка-Давидовича)
Мета уроку: познайомити школярів зі збірником новел "Сибірські новели"; з'ясувати тематичне розмаїття новел; довести, що збірник "Сибірські новели" - "страшні художні документи епохи тоталітаризму, людинознищення"; виховувати почуття справедливості, бажання "гортати сторінки історії", формувати вміння критичного ставлення до подій людського буття.
Обладнання: портрет Бориса Антоненка-Давидовича, листи батька до своєї дочки Ярини Голуб, історія української літератури XX століття, збірник творів "Сибірські новели", картки з висловлюваннями сучасників про Бориса Антоненка-Давидовича.
Теорія літератури: особливості новели як жанру: в основі сюжету - незвичайна життєва подія; напружений розвиток дії; головна увага спрямована на розкриття переживань і настроїв дійових осіб; наявність літературної деталі; стислість і лаконізм вислову; незначна кількість персонажів; виразні художні образи; розповідний спосіб викладу.
Хід уроку
О, як мені жилось, і як мені страждалось!
І як мені навіки взнаки воно далось!
А що таке життя? Чи те, що переждалось?
Чи все-таки це те, що відбулось?
Ліна Костенко
1. Вступне слово вчителя.
Учитель читає листа Б. Ангоненка-Давидовича до своєї доньки Ярини:
Дорога Яриночко!
Сердешно дякую тобі за твого листа, а надто за пропозицію перекласти деякі мої твори російською мовою. На жаль, це - нездійсненна річ: на російську мову перекладають тільки те, що вийшло вже в українському оригіналі. Тільки те! Можна б перекласти й запропонувати ще не опубліковані твори, але під російським псевдонімом, ніби їх написав який російський початківець, - але це для мене не підходить. Я писав твори для свого українського народу, тож виступати наново в ролі російського письменника - мене зовсім не приваблює. Ти сама, знаючи мене, розумієш це добре.
2. Від імені Ярини говорить одна з учениць:
І все ж мій улюблений цикл "Сибірські новели" не поринув у небуття, чого так боявся мій батько. Збереження рукописів, за якими полювали кадебісти, я вважала своєю головною справою у житті. Не всі новели, написані Борисом Антоненком-Давидовичем, вціліли, але ті, що він дав мені на збереження, я врятувала і можу цим пишатися. У найтяжчі часи ця думка гріла мене й грітиме до кінця днів моїх. Татове доручення я виконала.
3. Слово вчителя.
"Сибірські новели" - страшні документи жорстокої епохи тоталітаризму, людинознищення. Ці твори - слово правди одного з зачинателів української прози періоду "Розстріляного відродження", мученика сталінських тюрем і таборів, великого страдника і великого мученика і Громадянина.
Сьогодні на уроці ми з'ясуємо філософський зміст новел. Ви вдома читали ці твори, і на першому етапі уроку кожен з вас за бажанням має поділитися думками щодо прочитаного. Завдання учням: занотовувати в зошитах тематичну направленість новел. ("Окрилені обрії" - тупа жорстокість застиглого життя; картини дореволюційного й після-революційного життя Охтирки - "Зустрічі на довгій дорозі", "Хай спиниться чудова мить"; полювання на людину - "Чистка", "Іван Євграфович більше не належить собі" тощо).