
- •Одеса одеу 2009
- •Затверджую
- •Передмова
- •Тема 1 Теоретичні та практичні засади організаціх торгівлі.
- •Тема 1.1 Організація торгівлі як галузь знань
- •1. Поняття організації торгівлі
- •1.1 Поняття організації
- •1.2 Організація торгівлі
- •2. Організація торгівлі як навчальна дисципліна та її еволюція
- •2.1 Етапи становлення дисципліни
- •2.2 Необхідність вивчення дисципліни
- •3. Функції і завдання дисципліни «Організація торгівлі»
- •4. Зв'язок з іншими дисциплінами
- •Тема 1.2 Характеристика торгівлі як системи.
- •1. Функцiї торгiвлi та параметри її ресурсного потенцiалу
- •1.1 Функції торгівлі
- •1.2 Ресурсний потенціал торгівлі
- •1.3 Функціональна структура сфери торгівлі
- •1.4 Соціальна структура сфери торгівлі
- •1.5 Організаційна структура торгівлі.
- •2. Види суб'єктів торговельної діяльності
- •Суб'єкти системи
- •3. Фази і порядок створення торговельного підприємства
- •3.1 Розроблення комерційної стратегії торговельного підприємства
- •3.2 Реєстрація суб'єктів роздрібної торгівлі ♦
- •Тема 2 Роздрібна торговельна мережа.
- •1. Суть, принципи і завдання організації роздрібної мережі
- •1.1 Поняття роздрібної торговельної мережі
- •1.2 Соціально-економічне значення роздрібної торговельної мережі
- •2. Характеристика основних видів, типів і форматів роздрібних торговців
- •2.3 Поняття формату роздрібного торговця
- •2.4 Перспективні типи і формати роздрібних торговців
- •3. Концентрація і спеціалізація роздрібної мережі
- •4. Територіальне розміщення роздрібної мережі
- •4.1 Розміщення роздрібних торговельних підприємств
- •5. Ефективність функціонування роздрібної мережі
- •Тема 3 Організація роздрібної торгівлі.
- •Тема 3. 1 Організація продажу товарів у магазинах.
- •2.1 Продаж товарів через прилавок обслуговування
- •1.2.2. Торгівля на ярмарках та базарах
- •1.3 Особливі форми продажу товарів
- •Тема 3.2 Організація торговельного обслуговування покупців. План
- •1. Система торговельного обслуговування і завдання її розвитку
- •2. Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення
- •Правила продажу товарів
- •Розрахунок з покупцями
- •Книга відгуків і пропозицій
- •3. Культура торгівлі та її складові елементи
- •4. Влияние психологии человека на обслуживание покупателей.
- •1.Суть і класифікація потреб
- •Рекомендована література
- •Нормативно-правові акти
1.4 Соціальна структура сфери торгівлі
Багатоукладнiсть економiки обумовлює розвиток i функцiонування рiзноманiтних соцiальних форм торгiвлi. На базi власностi можна видiлити рiзнi її форми. Їx об'єднує:
забезпечення ефективного товарно-грошового обмiну й отримання прибутку;
схожiсть завдань i функцiй соцiально-економiчного й органiзацiйно-технологiчного характеру;
змiст комерцiйної дiяльностi й характер економiчного механiзму функцiонування.
Разом iз тим соцiальнi форми торгiвлi мають свої особливостi.
Державна форма торгiвлi ґрунтується, головним чином, на державнiй комунальнiй формi власностi, тобто на власностi мiсцевих opгaнiв влади. У соцiалiстичний перiод державна форма переважала (понад 70% у товарооборотi крaїни); тепер її частка значно знизилася. Вона не перевищує 10% у загальному товарооборотi. Приблизно таку ж питому вагу має державна торгiвля у структypi торговельної мережi.
Отже, особливiстю державної торгiвлi є те, що вона заснована на державнiй формi власностi, а її роздрiбна й оптова мережа розмiщена в містах. Вiдповiдно вона обслуговує переважно міське населення.
Необxiднiсть збереження державноi форми торгiвлi в ринковому середовищi пояснюється багатьма причинами. По-перше, у сферi товарного виробництва залишається масштабний державний сектор. Тут значна частина продукції реалiзується через власну фiрмову торговельну мережу, або, переважно, через державнi канали. По-друге, державна торгiвля покликана обслуговувати соцiально незахищених громадян: пенсіонерів, вeтepaнiв, бiженцiв, багатодiтнi ciм’ї на пiльгових засадах. По-трете, через державну торгiвлю державнi органи можуть органiзовувати купівлю-продаж на умовах держконтракту, держзамовлення тощо.
Колекmивна форма mоргiвлi в oстaннi роки набула прискореного розвитку. Якщо в доперебудовчий перiод її частка не перевищувала 23-25% у товарооборотi внутрішньої торгiвлi, то в 2004 р. вона сягала близько 80%.
Соцiально-економiчною базою такої форми торгiвлi вважалася колективна власнiсть, яка нeoднopiднa за типами i видами. Важливе мiсце посiдали так званi пiдприємства колективнi, тобто корпоративнi. До них належали акцiонернi товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальністю, рiзноманiтнi acoцiaцiї, об'єднання. Їx частка становила 10-12% у колективнiй формi торгiвлi. Близько 5% припадала на оренднi пiдприємства, якi здiйснювали свою дiяльнiсть на орендованому майнi. Taкi пiдприємства, як правило, перебували на стади приватизації.
Провiдна роль у колективнiй формi торгiвлi належала кооперативним пiдприємствам системи споживчої кооперації. Їх кiлькiсть - це половина мережi колективної форми, але помітнa стала тенденцiя до їx скорочення. Нинi, вiдповiдно до чинного законодавства, колективна форма власностi є легiтимною. Вона де-факто iснyє, але вилучена зi статистичноi звiтності i замiнена приватною формою.
Приваmна форма mоргiвлi, яка була лiквiдована при соцiалiзмi, вiдpoдилася в сучасний перехiдний перiод. Протягом короткого тepміну вона досягла прогресу. По-перше, її частка зросла майже до 11%, а з 2004р. – до 93%; по-друге, приватна торгiвля представлена не тiльки дрiбнороздрiбною мережею, як було на початку перебудови, але й порiвняно великими i середнiми магазинами. Фундаментом цiєї форми є приватна власнiсть i пiдприємницька iнiцiатива. Через розширення приватної власностi приватна торгiвля змiцнює свої позицiї.
Для приватноi торгiвлi хapaктepнi постiйна диверсифiкацiя, висока культура i якість о6слуговування, максимальна наближенiсть до покупців. Водночас ця форма торгiвлi супроводжується: постiйним ризиком банкрутства.
Отже, на сучасному етапi в соцiальному планi торгiвля репрезентована п'ятьма формами: державною, державною корпоративною, комунальною, комунальною корпоративною та приватною.
Значнi перспективи в Укpaїнi вiдкриваються ще для однiєi форми торгiвлi, заснованої на власностi iноземних фiрм. Прямi iноземнi iнвестиції у внутрiшню торгiвлю становлять близько 1млрд дол. США, або 14,5% . У цьому планi торгiвля поступається лише харчовiй промисловостi, де частка iнвестицiй досягає 21%.
Серед об'єктiв торгiвлi з iноземним капiталом переважають роздрiбнi пiдприємства здебiльшого вiдомих зарубiжних фiрм. Таких пiдприємств нараховується майже 600.
Привабливiсть iнвестицiй в торгiвлю пояснюється тим, що:
окупнiсть iнвестицiй у сферi обiгу й оборотнiсть коштiв висока;
мicткість ринку в Укpaїнi є значною;
механiзм репатрiацiї прибутку для iноземцiв спрощений.
Пiдсумовуючи характеристику соцiальних форм торгiвлi, можна констатувати, що вони вiдповiдають багатоукладностi економiки, але в перехiдний перiод оптимальностi їx пропорцiй ще не досягнуто.