2.3 Поняття формату роздрібного торговця

Сучасна практика роздрібної торговельної діяльності розширює і поглиблює поняття типу роздрібного торговця до його формату. У загальному розумінні форматом уважаються параметри розміру будь-чого. Водночас у торгівлі під фор­матом роздрібного торговця розуміють різновид торговельного підприємства або одиниці, що характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак: місцем розташування, товарною спеціалізацією, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою послуг, типовим набором торгово-технологічного устаткування, методами продажу товарів.

Отже, формат роздрібного торговця описує його вже не як окремий аналог тор­говельної мережі, а як цілісний торговельно-сервісний об'єкт соціальної інфрастру­ктури населеного пункту або сільського адміністративного району; як складовий елемент системи торговельного обслуговування.

2.4 Перспективні типи і формати роздрібних торговців

Склад і структура типів вітчизняних роздрібних торговців поступово розвива­ється аналогічно до структури типів торговельних суб'єктів інших країн. Зважаючи на значну подібність вітчизняних і закордонних типів роздрібних торговців, слід зазначити, що існують деякі відмінності в підходах до організації за кордоном ос­новних типів роздрібних торговельних інститутів. Загалом у розвинених країнах розрізняють продовольчі магазини і магазини загального профілю (непродовольчі і змішані).

Серед продовольчих виокремлюють: супермаркети, гіпермаркети, гіпер-центри, гуртові супермаркети, дрібні незалежні магазини і міні-магазини (табл. 2.1).

Супермаркетом або звичайним супермаркетом вважається магазин самооб­слуговування з річним обсягом продажу понад $ 2 млн і загальною площею близько 2200 м², до того ж у ньому реалізація непродовольчих товарів є обмеженою. При цьому супермаркети в Європі мають значно меншу площу (400—2500 м²), тоді як американські — 500—4000 м².

До гіпермаркетів відносять великі супермаркети з торговельною площею від 2200 до 5500 м2, а схожі з ними гіперцентри — це поєднання в одному майновому комплексі гіпермаркету і непродовольчого магазину знижених цін. Гіпермаркети досягають за розмірами сукупної торговельної площі 16 тис.м2 і розташовуються зазвичай на околиці міста, що є дуже привабливим для покупців з урахуванням специфіки розселення за кордоном.

Гуртові супермаркети — це умовні магазини, які торгують продовольчими то­варами і продуктами харчування за*зниженими (гуртовими) цінами. Вони особливо широко розповсюджені в США, де подібні магазини поділяються на гуртові супе­рмаркети з обмеженим набором продуктів і гуртові магазини-склади з повним набором продуктів.

Гуртові супермаркети з обмеженим асортиментом продуктів мають в одно­часній реалізації близько 1500 товарних найменувань у стандартних упаковках і за­звичай однієї торговельної марки. Вони працюють за методом магазину-складу з самообслуговуванням і не пропонують жодних додаткових послуг покупцям, які самостійно вибирають продукти в транспортних упаковках, пакетованих на транс­портних піддонах.

Таблиця 2.1

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ОЗНАК ПЕРСПЕКТИВНИХ ТИПІВ ПРОДОВОЛЬЧИХ МАГАЗИНІВ

Основні ознаки	Гуртовий супермаркет або клуб	Суперцентр	Звичайний супермаркет	Невеликий продовольчий магазин
Широта асортименту	широка	широка	середня	вузька
Глибина асортименту	середня	глибока	середня	мілка
Рівень сервісу	низький	низький	середній	середній
Рівень цін	низький	низький	середній	високий
Площа, м2	5 500—7 800	11 100—16 500	1 000—8 300	220—450
Кількість товарних позицій	30 000	30 000	15 000	2 000
Середній обсяг продажу, $	58 100	103 400	141 300	27 000

Гуртові супермаркети з повним набором продовольчих товарів за своєю суттю є великими продовольчими складами із загальною площею понад 5500 м² і річним обсягом товарообігу до $ 50 млн. Відмінність цього типу магазинів від по­переднього (з обмеженим асортиментом) не тільки в параметрах площі і обсягах обігу, вони практикують торгівлю значно ширшим асортиментом продовольства загальнонаціональних торговельних марок, а також продуктами, що швидко псу­ються і потребують спеціальних температурних режимів при зберіганні. Для обох типів гуртових супермаркетів притаманна стратегія, орієнтована на отримання не­високої норми прибутку при значних обсягах продажу.

Дрібні незалежні продовольчі магазини зазвичай є приватними (або ж па за садах партнерства) і функціонують незалежно від великих національних і інтер національних торговельних корпорацій і торговельних мереж, розміщую і ь< ч на площі 1000—2000 м² і реалізують протягом року продовольства на суму до $ 2 млн.

Міні-магазини продовольчої спеціалізації за кордоном характеризуються від­носно обмеженим асортиментом товарів, що компенсується зручним розташуван­ням для широких контингентів покупців. Площа таких магазинів коливається в ме­жах 300—1000 м2 , що за західними мірками зовсім небагато, асортимент орієнтований на штучні товари масового попиту (сигарети, вино, пиво, напої) і го­тові продукти харчування за відносно вищими від рівня супермаркетів цінами. У всіх дрібних продовольчих магазинах практикується застосування методу самооб­слуговування з прискореним проведенням розрахунків, що дозволяє уникнути черг при значних постійних напливах покупців, зацікавлених порівняно швидше, аніж у супермаркетах, придбати продукти і зекономити час, який був би витраченим на чергу до каси, навіть за вищою ціною. Дрібні крамнички в Європі і Північній Аме­риці найчастіше організовуються поруч із транспортними розв'язками, що абсолю­тно відповідає мобільному західному стилю життя.

Непродовольчі магазини, або магазини загального профілю, представлені традиційними (універмаги, магазини, що торгують зі знижками; спеціалізовані магазини) і відносно новими («спеціалісти в категорії», центри господарських товарів, магазини знижених цін на товари, демонстраційні зали, «оптові клу­би») типами роздрібних торговців (табл. 12.2).

Таблиця 12.2

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ТИПІВ НЕПРОДОВОЛЬЧИХ МАГАЗИНІВ

Тип магазину	Широта асортименту	Глибина асортименту	Рівень сервісу	Рівень цін	Параметри площі, м2	Середня кількість товарних одиниць	Розташування
Гіпермаркет	широка	середня	низький	низький	Понад 22 000	50 000	окрема споруда
Універмаг	широка	Глибока - середня	Середній - високий	Середній - високий	11 100— 22 200	100 000	заміські торгове­льні центри
Магазин низьких цін	широка	середня дрібна	низький	низький	6 600— 8 900	25 000— ЗО 000	окремо збудовані магазини, «стріч­кові» торговельні центри
Спеціалізова­ний магазин	вузька	глибока	високий	високий	450— 1 300	5 000	заміські торгове­льні центри
«Спеціалісти в категорії»	вузька	дуже глибока	низький	низький	5 500— 13 300	25 000— 40 000	окремо збудовані магазини, «стріч­кові» торговельні центри
«Оптовий клуб»	середня	дрібна	низький	дуже низький	8 900— 11 100	4 000— 5 000	окремо збудовані магазини
Магазини зни­жених цін	середня	глибока, швидко­змінна	низький	низький	2 800— 4 400	100 000	окремо збудовані магазини, «стріч­кові» торговельні центри
Демонстраційні зали	вузька	середня	низький	Середній - низький	550— 4 400	10 000— 15 000	«стрічкові» тор­говельні центри

Непродовольчими універмагами вважаються торговельні підприємства, що пропонують для реалізації широкий і глибокий асортимент товарів і забезпечують високий рівень обслуговування. Дуже часто універмаги належать до власності од­нієї торговельної мережі — торговельної корпорації, яка володіє більше від десяти однотипними обслуговуючими підприємствами, розміщеними в регіонах однієї країни або в різних країнах. Універмаг будує свою роботу через організацію спеці­алізованих відділів і секцій, кожен з яких має окремий вузол розрахунків. Особли­вістю універмагів є створення їх працівниками надзвичайно широкого кола основ­них і додаткових послуг покупцям, що не тільки підвищує загальний рівень сервісу, але й впливає на підвищення рівня цін на товари в цьому типі торговельних підпри­ємств.

Підвищення загального рівня конкуренції в роздрібній торговельній мережі за кордоном, виникнення і розвиток нових спеціалізованих торговельних підприємств привело в цілому до скорочення кількості відділів у традиційних універмагах і до зміни «товарної концепції» непродовольчих гіпермаркетів і універмагів. Вони по­чали розширювати номенклатуру послуг для покупців, вносити зміни в товар-мікс — набір товарних найменувань усередині товарних груп, тобто закуповувати унікальні товари під широковідомими товарними марками і налагоджувати прямі зв'язки з товаровиробниками, продаючи їхні товари під власними (внутрішньомагазинними) торговими марками.

Гіпермаркети різняться від універмагів більшою загальною площею, вужчим асортиментом, нижчим рівнем сервісу і цін.

Магазини низьких цій — це непродовольчі магазини, які торгують зі скидками і пропонують відносно широкий, але неглибокий асортимент товарів за невисокого рівня обслуговування і порівняно низьких цін. Відносно нижчі ціни пояснюються: орієнтацією таких магазинів на покупців зі середніми і низькими доходами; мен­шими видатками такого магазину на зарплатню працівників, що надають послуги, адже їх значно менше, ніж в універмазі; нижчими витратами на оренду земельних ділянок за межами престижних центральних районів, на яких розташовуються ма­газини такого типу.

Традиційні спеціалізовані магазини орієнтують свою збутову концепцію на концентрацію вузького і глибокого асортименту при високих рівнях обслуговуван­ня і, відповідно, цін.

Останнім часом на Заході з'явились і розвиваються нові типи суб'єктів роздріб­ної торгівлі. До них належать «спеціалісти в категорії», центри господарських товарів, «гуртові клуби» і магазини низьких цін.

«Спеціалістами в категорії» називають магазини надвузького, проте надглибо­кого асортименту товарів, який обмежується товарними найменуваннями однієї то­варної групи (підгрупи). Саме магазини цього типу в умовах щільної конкуренції на західному товарному ринку сконцентрували в своїх мережах торгівлю товарами окремих товарних груп, практично виключивши ці групи з асортименту універмагів і традиційних непродовольчих магазинів. «Спеціалісти в категорії» отримали назву «вбивць категорій», а саме таких товарних груп, як іграшки, побутова електроніка, товари для спорту, товари для офісів, комп'ютери, автомобільне приладдя тощо.

Центри господарських товарів — це різнотип «спеціаліста в категорії», що об'єднує в собі магазин товарів для ведення домашнього господарства і магазин будівельних матеріалів. За внутрішньою організацією такий магазин практично не різниться від складу, однак його продавці є висококваліфікованими спеціалістами-консультантами в частині застосування окремих господарських товарів і матеріалів, а також користування інструментами і приладдям для будівництва і ремонту поме­шкань і садових ділянок.

Гуртовий клуб — це специфічне торговельне підприємство, яке обслуговує жи­телів і інші торговельні підприємства вузьким асортиментом товарів з низьким рів­нем сервісу. За типом улаштування гуртовий клуб — це великі за розмірами (до 11 000 м²) приміщення складського типу з примітивними інтер'єрами і широкими проходами для пересування підйомно-транспортного обладнання. Асортимент такого магазину непостійний, адже більшість товарів закуповується гуртом під час розпро­дажу, а співвідношення продовольчих і непродовольчих товарів становить приблизно 50/50 відсотків. Членами гуртового клубу можуть бути дрібні гуртові продавці, інші магазини й індивідуальні покупці, часто представники однієї професії.

Магазини знижених цін проводять закупівлі товарів під час сезонного розпро­дажу, «пакетом» викуповують надлишки товарів, непарні вироби, непопулярні мо­делі і фасони або товари з незначними вадами в товаровиробників, гуртових і роз­дрібних торговців зі скидкою в 50—75 відсотків. Зрозуміло, що при цьому асортимент таких магазинів є надзвичайно нестабільним, і для його відносної ста­білізації магазин докуповує частину товарів за звичайними цінами. Магазини зни­жених цін мають три різнотипи: фірмові магазини, магазини розпродажу і «мага­зини однієї ціни». Фірмові магазини є власними торговельними підприємствами товаровиробників («заводські магазини»); гіпер-, супер- і звичайних універмагів;

мереж спеціалізованих магазинів. Магазини розпродажу є дуже популярними на Заході, незважаючи на їх непостійний, проте доволі широкий асортимент, приваб­люючи широкі маси покупців порівняно низькими цінами. Магазини однієї ці­ни — це специфічний розпродаж, коли всі товари продаються за дуже низькою (за­звичай єдиною, напр. $ 1) ціною.

Демонстраційні зали — це роздрібні магазини, улаштовані безпосередньо при гуртових складах. За принципами організації діяльності вони нагадують магазини-салони, коли товари відбираються покупцями за демонстраційними зразками в залі або в каталозі, після чого працівниками магазину доставляються зі складу.