2. Характеристика основних видів, типів і форматів роздрібних торговців

2.1 Види роздрібних торговців

Рис. 2.1. Види роздрібної торговельної мережі

У складі мережі роздрібних торговців можна виділити п'ять основних видів: стаціонарну, посилкову, електронну, напівстаціонарну і пересувну (рис. 2.1). Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем стало­сті місцезнаходження, принципами організації роботи, характером капітальності споруди.

За ступенем сталості місцезнаходження розрізняють стаціонарну, напівстаціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств відрізняється надтривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонари» може бути без особливих затрат сил і засобів оператив­но переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіаль­ному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження виходять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, — посилкова й електронна, які в даному контексті є екстериторіальними, їх місце розташування не має жодного значення для покупців.

Основні принципи організації роботи роздрібних торговців дозволяють поді­ляти їх на роздрібних, дрібнороздрібних і віртуальних. У складі мережі підпри­ємств роздрібної торгівлі власне роздрібну її частину становлять магазини і па­латки, тоді як до дрібнороздрібної частини торговельної мережі належать кіоски, ятки, автомати, пункти пересувної торгівлі, нестаціонарні торгові одиниці тощо. При цьому віртуальна торгівля посідає окреме, особливе місце, оскільки здійснюється за допомогою особливих прийомів і методів, побудованих на застосуванні електронних засобів передачі інформації і характеризується не параметрами приміщень або споруд, а потужністю і швидкодією інформацій­ної системи.

За характером капітальності споруд мережа роздрібних торговців діляться на декілька типів: капітальні магазини; легкоконструкційні павільйони, авто­мати; некапітальні палатки, кіоски, ятки, торгові місця; мобільні засоби пере­сувної, розвізної і розносної торгівлі.

Під магазином розуміють об'єкт для роздрібного продажу товарів, що за­ймає окремий будинок або влаштоване приміщення в капітальній споруді, має торговельну залу для покупців і низку технологічних приміщень для експедиції, підсортування, зберігання новоотриманих товарів.

Особливим типом роздрібних торговців є електронний віртуальний мага­зин — квазіінститут торговельного обслуговування, що існує віртуально, умовно, поєднуючи реальних, але територіально роз'єднаних продавців і покупців. Сучасна віртуальна торгівля — це відкрита електронна комп'ютерна мережа З не обмеженим доступом до неї через засоби зв'язку будь-якого користувача персонального комп'ютера. У практиці торговельного обслуговування зберігається також посилкова торгівля — особливий вид торгівлі, яка була попередником віртуально) електронної торгівлі. Роль суб'єкта обслуговування в ній виконують центральні склади-магазини і їхні регіональні філії, на яких виконується основна робота формування отриманих засобами зв'язку і поштою замовлень від покупців з дальшим відправленням готових покупок через поштові комунікаційні мережі.

Торговельним павільйоном вважається пункт роздрібного продажу товарів, що займає окрему споруду полегшеної конструкції, має невелику торговельну залу для покупців і підсобне приміщення.

Торговельна палатка— це невеликий об'єкт дрібнороздрібної торгової ме­режі напівстаціонарної або збірно-розбірної конструкції, що займає відособлене торгове місце, має мінімальне підсобне приміщення, але не має торговельної за­ли для покупців.

Торговельний кіоск— це дрібний об'єкт дрібнороздрібної мережі напівстаціонарного типу, розрахований на 1-2 робочих місця продавців, що займає відо­соблене приміщення для організації продажу товарів без доступу в нього покуп­ців і без підсобного приміщення.

Ятка — це напівстаціонар на або збірно-розбірна конструкція найпростішо­го типу, призначена для дрібнороздрібної реалізації товарів переважно па рин­ках, а також у виїзній торгівлі.

Торговельний автомат— це автоматичний механічний простій, що здат­ний без участі пюдини-продавця реалізовувати товари штучного асортименту або порції напоїв і їжі в будь-якому місці масового скупчення покупців.

Засоби пересувної торгівлі — це тимчасові торгові місця для здійснення роздрібного продажу, утворені на базі спеціально обладнаних транспортних за­собів з механічним приводом (автомагазини, моторозвозки, гужові й ручні візки). Аналогічними за змістом, але мініатюрними за масштабами є засоби розносної торгівлі, що пристосовані для рознесення товарів продавцями-реалізаторами вручну.

Торгове місце — відособлене, спеціально обладнане місце поза магазином (зазвичай на продовольчих і непродовольчих ринках) для здійснення роздрібного продажу товарів з додержанням чинних правил торгового обслуговування насе­лення і порядку розрахунку з покупцями.

До торговельно-сервісних систем, що мають складовою основної діяльності елементи роздрібного продажу виготовлених товарів або наданих послуг, за фор­мами і методами організації роботи близькими є також системи громадського (ма­сового) харчування, побутового обслуговування, фармації тощо.

Мережа торговельних суб'єктів громадського харчування включає: стаціона­рні підприємства, улаштовані в капітальних будівлях (ресторани, кафе, їдальні, буфети, бари); дрібнороздрібні, організовані в некапітальних спорудах (міні-кафе, міні-бари тощо) і пересувні пункти харчування (виїзні буфети).

Підприємства й одиниці побутового обслуговування і фармації практично завжди влаштовуються тільки в капітальних спорудах, адже вони більшою мірою залежні, з одного боку, від механізмів і пристроїв, що створюють і надають послу­ги, а з другого — від особливих вимог до режиму зберігання медикаментів.

2.2 Типи роздрібних торговців

В організації роздрібної торгівлі суттєвого значення набуває визначення різнови­ду, або типу, вітчизняного роздрібного торговця з числа всіх, що функціонують на споживчому ринку. З цією метою застосовують цілісну класифікацію суб'єктів роз­дрібного ринку за низкою комерційних, організаційних або технологічних ознак.

Під типом роздрібного торговця розуміють характерний аналог, зразок тор­говельного підприємства або одиниці, виділений за ознаками капітальності і параметрів споруди даного суб'єкта торгівлі, а також основної його спеціалі­зації. Вид і параметри споруди, в якій розташовується роздрібний торговець та йо­го провідна спеціалізація, завжди тісно пов'язані і взаємно обумовлюють одне од­ного: неможливо організувати універмаг у приміщенні павільйонного типу, як і нераціональним є, скажімо, використання великих торговельних площ для органі­зації дрібнороздрібної торгівлі.

Тип роздрібного торговця являє собою такий різновид торговельного під­приємства або одиниці, який характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак: місцем розташування, товарною спеціалізацією, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою по­слуг, типовим набором торгово-технологічного устаткування, формами про­дажу товарів.

Роздрібна торговельна мережа традиційно тяжіє до уніфікації окремих типів роздрібних торговців через їх типізацію. Типізація роздрібних торговців — це об'єктивний процес добору ефективних у технічному, технологічному, еконо­мічному змістах зразків торговельних підприємств і одиниць для забезпечення високорентабельної діяльності за умови створення максимальних зручностей для покупців. Процес типізації є реальною вимогою ринкової економіки і дозволяє забезпечити кілька напрямів роботи суб'єктів споживчого ринку:

• індустріалізувати, а отже, здешевити будівництво й улаштування торговель­них підприємств і одиниць;

У уніфікувати організацію торгово-технологічних процесів у них;

• сформувати й закріпити відому, а головно, зручну для покупців модель об­слуговування.

Найпомітнішими є відмінності в структурі типів магазинів (крамниць) — най­більших і найчпсленніших суб'єктів роздрібного торговельного обслуговування на­селення. У складі крамниць залежно від їх потенціалу і провідної спеціалізації ви­діляють такі основні типи:

Гіпермаркет — магазин самообслуговування загальноміського значення з тор­говельною площею понад 3000 м2, з максимально широким асортиментом (більше ніж 15 тисяч асортиментних позицій) продовольчих і непродовольчих товарів.

Універмаг — магазин загальноміського значення, торговельною площею понад 1500 м2, з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних пози­цій) непродовольчих товарів.

Універсам, або супермаркет— великий магазин самообслуговування всереди­ні жилої зони міста, що має торговельну площу понад 400 м2 , з урізноманітненим асортиментом (більше ніж 5000 асортиментних позицій) продовольчих і непродо вольчих товарів.

Міні-маркет — магазин самообслуговування торговою площею до 200 м2 , І об меженим асортиментом (до 500 асортиментних позицій) продовольчих товарів.

Торговельний центр — група торговельних об'єктів, зосереджених в одному МІ сці і керованих як одне ціле, які за своїми типами, розмірами і місцезнаходженням функціонально відповідають запитам торговельної зони, що обслуговується ними.

Комісійний магазин— магазин-комісіонер, що здійснює роздрібний продаж товарів, прийнятих від юридичних чи фізичних осіб (комітентів) на засадах догово­ру комісії, без перейняття права власності на підкомісійні товари.

Дискаунт— тип магазину, що характеризується обмеженою номенклатурою торгових послуг, до того ж у ньому товари повсякденного попиту реалізують) І іа порівняно низькими цінами або з наданням постійних торгових знижок.

До основних типів звичайних продовольчих магазинів також відносять: «Гастро­ном» (400—2000 м²); «Овочі-фрукти» (250—400 м²); «Хлібокондитерські вироби» (250—-400 м²); «Риба» (250—400 м²) та інші вузькоспеціалізовані продовольчі крамниці.

Основними типами звичайних непродовольчих магазинів є також: «Товари для дітей» (650—5600 м²); «Товари для жінок» (650—5600 м2); «Товари для чоловіків» (650—2500 м²); «Товари для дому» (250—1500 м²); «Культтовари» (250—1000 м²); «Радіотовари» (250—650 м²); «Книги» (250—400 м²) і низка спеціалізованих магази­нів — «Квіти», «Меблі», «Автомобіль, «Ювелірні вироби» тощо.

Розвиток роздрібного ринку поступово приводить до появи й утвердження у ві­тчизняній практиці типів роздрібних торговців, що напрацьовані світовою практи­кою ритейлінгу. Нижче наведено типи роздрібних торговців, що функціонують у країнах з розвиненою ринковою економікою.