14. Специфіка методу творчого читання. Прийом коментованого читання.

Для метода творчого читання характерні такі види навчальної діяльності: читання художнього твору дома та в класі, виразне (художнє) читання, прослуховування твору, художня розповідь, переказ твору, ілюстрування прочитаного малюнками, складання читацьких відгуків усно та письмово, і т.д. Цей метод не зводиться лише до читання твору. Для поліпшення процесу читання використовується кілька етапів:

I - проводиться ретельна перевірка техніки читання кожного учня. Визначається коло інтересів класу у цілому та кожного учня окремо. Використовуються спостереження, підбирається матеріал для бесіди (наприклад, про формування навичок швидкісного читання).

II - розробка методики навчання, забезпечення наочності, проведення вправ з тренування периферійного зору. Проводяться тренувальні вправи для розвитку пам’яті, спостережливості, збагачення словникового запасу, розвитку навичок роботи зі словником.

Читання художнього тексту проводиться на кожному етапі роботи з художнім твором. Але слід враховувати, що в 5 - 7 класах низький рівень техніки читання, тому вчитель повинен використовувати такі прийоми, які стимулювали б відповідні види діяльності учнів. Доскональне оволодіння кожним прийомом допоможе вчителю реалізувати головну мету метода творчого читання - активізація художнього сприйняття.

Прийом коментованого читання використовується для того, щоб учні не лише промовляли текст художнього твору, але й правильно та глибоко розуміли прочитане. Цей прийом розвиває вміння та навички, корисні в роботі з будь-якою книгою. Коментоване читання - це прийом, який передбачає використання й інших

прийомів: виразного читання, бесіди, співставлення, і т.д. Коментар повинен допомогти учням в самостійній роботі над художнім текстом. Використовуються такі види коментарів:

* історико-культурний (пояснення фактів історії та культури іншої країни);

* побутовий (пояснення побутових реалій, звичаїв);

* географічний, або природничий (пояснення особливостей клімату, флори, фауни, рельєфу країни);

* лінгвістичний (незнайомі слова та їх значення, елементи поетичного мовлення, фразеологізми);

* лінгвопорівняльний (пряме та переносне значення слів, семантичні поля, стилістичне забарвлення);

Після читання твору логічно почати бесіду для поглибленого розуміння художнього тексту.

15. Евристичний метод на уроках літератури

Він реалізується через систему питань та завдань, які націлюють учнів на те, щоб на основі спостережень, аналізу явищ та фактів зробити самостійні висновки та узагальнення. Головними прийомами цього методу є евристична бесіда та навчальний диспут у їх взаємодії.

Такий прийом реалізується у 3 етапи: 1) підготовка, 2) проведення, 3) висновки. Сама бесіда також може складатися із 3-х частин: попередні питання, направлені на вияв загального сприйняття про зміст тексту (що змальовується? Про що йде мова?); питання про форму (як змальовується?); загальні питання для розуміння ідейно - художнього змісту.

Для більш ефективного виконання творчих завдань використовується прийом співставлення. Можна співставити: епохи, літературні напрямки, біографії письменників, історію створення, ідею, оригінал з перекладом, художні образи, відтінки слів, і т.д.

Літературна бесіда має декілька видів. Найрозповсюдженіша - бесіда за зарані поставленими питаннями. Завдяки системі питань учні можуть самостійно розібратися в художньому творі. Інший вид - вільна бесіда. Вона проводиться за питаннями, що виникають під час обговорення.

Продумана система питань допоможе вчителеві провести диспут (усне обговорення якогось питання з літератури). Основою диспуту є різні погляди на ті чи інші питання літератури.

15. Дослідницький метод використовується для того, щоб навчити учнів науково розглядати художній твір, аналізувати його. Завдання дослідницького характеру - самостійний аналіз творів, що не вивчаються за програмою, самостійна оцінка спектаклю, співставлення літературного твору з його екранізацією та ін.

Дослідницький метод передбачає повністю самостійне виконання завдань учнями Головним змістом дослідження у сфері освіти є те, що воно є навчальним. Це означає, що його головною метою є розвиток особистості дитини, а не одержання об’єктивно нового результату, як у «великій» науці. Навчально-дослідницька діяльність передбачає такі етапи:

* знайомство з літературою;

* виявлення (бачення) проблеми;

* постановка (формулювання) проблеми;

* з’ясування незрозумілих питань;

* формулювання гіпотез;

* планування і розробка навчальних дій;

* збирання даних (накопичення фактів, спостережень, доказів);

* аналіз і синтез зібраних даних;

* підготовка до написання повідомлень;

* виступи з підготовленими повідомленнями;

* переосмислення результатів у ході відповідей на запитання;

* перевірка гіпотез;

* побудова нових повідомлень;

* побудова висновків і узагальнень .

16. Репродуктивний метод направлений на те, щоб відобразити те, що зберегла пам’ять. Він орієнтує на запам'ятовування учнями відповідної інформації. Наприклад, слухаючи вчителя, учні складають план або тези, таблиці і т.д. Головна мета методу - дати знання у готовому вигляді. Головні прийоми тут - 1) слово та розповідь учителя; 2) лекція. Перший прийом найчастіше використовується у середніх класах, другий - у старших.

Слово учителя - надає коротку інформацію. Цей прийом допомагає почати урок, підвести підсумки, дати домашнє завдання і т.д.

Розповідь - коли вчитель говорить про біографію, порівнює твори української та зарубіжної літератур, переказ окремих епізодів і т. ін.

Лекція - це усний виклад якої-небудь навчальної теми. Складається з таких частин:

* вступна (повинна зацікавити, привернути увагу учнів);

* головна (розкриває зміст теми, головні теоретичні положення);

* заключна (підводяться підсумки, робляться висновки).

17. Репродуктивний метод

Репродуктивна бесіда спрямована на відтворення раніше засвоєного матеріалу. Учні відповідають на питання, повторюють пройдений матеріал, закріплюють його, водночас демонструючи рівень засвоєння. Така бесіда може бути супутньою, поточною, підсумковою, систематизуючою.