Тема 1. Методика вегетаційних досліджень в польових умовах

Робота 1: «Визначення посівних якостей насінного матеріалу».

Мета роботи: Ознайомитися із методикою визначення посівних якостей насіннєвого матеріалу та їх характеристиками.

Матеріали та обладнання: насіння сільськогосподарських культур, чашки Петрі, терези з рівно важками, фільтрувальний папір.

Хід роботи:

Перед висівом визначають посівні якості насіння. Головними показниками якості насіння виступають: вага 1000 шт. насіння, енергія проростання та їх схожість. Для визначення ваги 1000 шт. насіння відбирають три по 1000 шт. насіння, зважують на терезах і знаходять середнє значення. Рекомендується висівати насіння з більш менш однаковими розміром – « каліброване». Для визначення енергії проростання та схожості в чашки Петрі або блюдця кладуть3 - 4 шари фільтрованого паперу, або марлі, змочують водою і накривають скляними кришками або просто склом.

Кожного дня підраховують кількість насіння у % пророслого, відносно до загальної кількості взятого насіння.

Енергія проростання – це кількість насіння в %, яке проросло на третій день. При дослідженні на третій день проросло соняшника 34 зі 100 (34%), а на п’ятий 56(56%). Схожість – це кількість насіння у %, яке проросло відповідно до загальної кількості взятого насіння. Наприклад, зі 100 насінин на 6 -7 день проросло 87 насінин. Схожість дорівнює – 87 %. Для висіву рекомендується насіння, яке має інтенсивну енергію проростання і гарну схожість – 95 %. Допустимі строки і норми схожості для різних культур вказані в таблиці.

Розрізняють лабораторну схожість – в лабораторних умовах і польову, безпосередньо при висіві в грунт. В переважній більшості лабораторна схожість на 5- 10 % вища за польову.

Посівні якості насіння:

Дата	Види рослин	Абсолютна Вага1000шт. насіння	Енергія проростання % дні							Схожість%
			1	2	3	4	5	6	7		Лабораторна	Польова
04.10	ячмінь	2г 900мг	0	3	8	10	12	20	25		25%
04.10	соняшник	9г 900мг	0	20	34	45	56	87	98		98%
04.10	капуста	270 мг	0	0	0	1	2	3	5		5%

Фото 1. Вимірювання ваги насіння

Фото 2. Замочування насіння в чашках Петрі.

Діаграма 1. Схожість насіння соняшнику.

Діаграма 2. Схожість насіння ячменю.

Діаграма 3. Схожість насіння капусти.

Графік 1. Схожість насіння ячменю.

Графік 2. Схожість насіння соняшнику.

Графік 3. Схожість насіння капусти.

Висновок: Посівні якості насіння визначають показники: ваги, енергії проростання насіння їх схожість. Найбільшу вагу має соняшник 9г 900мл, а найменшу капуста 270 мг. Що до енергії проростання ячменю становить 25%, соняшника 98%, а капусти найменше 5%. З особливостей проростання насіння на початковій фазі – сухе насіння поглинає воду і розбухає, починається ділення клітин зародку і самої насінини, якщо на цей момент не підливати воду вчасно, то воно може втратити життєздатність. Погана проникність кисню під оболонку насіння може бути причиною затримки проростання насіння. Коли починає набухати насіння і цей момент починається мобілізація поживних речовин. Що стосується лабораторної схожості, то вона являється звичайно вища ніж польова, тому що в лабораторних умовах відсутні негативні явища і присутні всі необхідні чинники температури, світло, рH середовище. Тому чітко видно, що соняшник є лідером серед усіх, за усіма показниками, а у капусти найгірші показники.

Робота 2: Визначення площі листової поверхні.

Мета роботи: Ознайомитися з різними методиками визначення площі листка.

Матеріали і обладнання: папір для письма, міліметровий папір, ножиці, лінійка, оптичні терези, торсійні терези.

Хід роботи:

Перший спосіб: Узяти листок паперу, краще в клітинку, вирізувати з нього квадрат S=100 см ² і зважити його. Потім листок, площу якого треба знайти, кладуть на паперовий квадрат і ретельно обводять його контур. Після цього його вирізують і зважують. Знаючи масу відомої площі (S=100см²) паперового квадрата (Р) і масу невідомого S контура листа (Р₁) знаходять цю площу (S₁) по пропорціях:

S/S₁= Р/Р₁; S₁=Р₁ S/Р

Другий спосіб: Зрізаний з рослин листок кладуть на міліметрівку. Обводять на нім контур листа олівцем, і потім вважає кількість мм², які потрапили на контур листа. По краю листа за цілий мм приймають більше ^1/₂ мм², а менше ^1/₂ - до уваги не приймається.

Третій спосіб :Для лінійних листків злаків де S – площа листа, А- ширина листа біля його основи, В – довжина лиса.

S=2/3АВ

Цей спосіб зручний тим, що не вимагає зрізання листків з рослини для визначення їх площі. І вимірювання S поверхні його того самого листа можна проводити протягом всього вегетаційного періоду.

А= 0,5см ; В=15,7 см

S= 2/3*0,5 *15,7 = 5,2см²

Висновок: для проведення досліду було взято лист тимофіївки .

Перший спосіб: S=100 см², Р= 0,54г, P1= 0,09 ; S1= S*P1/P= 100*0.09/0.54=16,7см²

Таким чином S листової пластинки бранного листа = 16, 7см²

Другий спосіб:

Квадратів з площею 100мм² - 11; S1= 100* 11= 1100мм²

Квадратів з площею 25 – 14 мм²; S2= 25*14= 350 мм²

Квадратів з площею 1 мм² – 281; S3=281 мм²

S заг. = S1+S2+S3 = 1100 + 350+281=1731 = 1 мм²=17.31см²

Для досліду було взято лист берези.

Робота 3: Підготовка дослідної ділянки для проведення польового досліду.

Мета роботи: Ознайомитися із різними методиками вибору, розмітки та підготовки дослідної ділянки.

Матеріали та обладнання: шпагат, молоток, кілочки, лопати, 50 – метрова рулетка.

Вибір ділянки для польового досліду.

Правильний вибір ділянки має вирішальне значення для успішного проведення досліду. Перед початком створення ділянки вона має бути «створена» на папері у відповідному масштабі, з урахуванням усіх особливостей дослідів та можливостей їх проведення. Ділянка для проведення досліду має бути відкритою, рівною з одноманітним ґрунтом, розміщена на повній відстані від парканів, каналів насаджень. Бажано,щоб на цій ділянці в попередні роки не було внесено будь – яких мінеральних або органічних добрив, щоб вони не обробляють гербіцидами.

Розбивка ділянки.

Вибрана ділянка має бути чітко прямокутною. Розмічування прямих кутів можна проводити за допомогою рулетки, беручи до уваги теорему Піфагора ( у прямокутного трикутника сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи)по кутам створюваного прямокутника забивають кілочки і далі вже велика ділянка розділяється на менші, з урахуванням попередніх розрахунків потреб дослідів. Маленькі ділянки розміщуються довжиною з півночі на південь з більш рівномірного освітлення. На кутах маленьких ділянок встановлюються кілочки, які потім можна з’єднати шпагатом. Між маленькими ділянками обов’язково залишиться прохід шириною не менше ніж 50 см, дозволяє зручно вести спостереження. Рекомендується одразу зробити розмітку всіх маленьких ділянок і доріжок між ними.

Ширина дослідних ділянок повинна бути такою, щоб при ущільненні ґрунту, яке відбувається внаслідок багаторазового проходження по доріжкам, це не відобразилось на дослідних рослинах у вигляді крайового ефекту ( погіршення аерації відмінність у щільності ґрунту і водозабезпеченості) і потім проводити обробку ґрунту безпосередньо на дослідних ділянках. В умовах вологого клімату діляночки мають бути вище відносного рівня ґрунту, для мілко насінних культур, які бажано висівати дуже рано на весні і отримати їх сходи на запасі ґрунтової вологи, яка накопичилась взимку), а в умовах сухого – на рівні з ґрунтом.

Форма і розміри ділянки.

Розмір ділянки лімітується не тільки площею яка виділяється під дослід, а й необхідністю розмістити весь дослід у однорідних умовах. Взагалі достовірність досліду підвищується із збільшенням однорідної площі, на якій проводиться дослід. Якщо площа ділянки дозволяє, то бажано щоб навколо неї було створено захисні смуги. Дослідна площа і захисні смуги обробляються і засіваються одночасно. Велике значення у вегетаційному досліді має повторитись. Від кількості повторних ділянок залежить достовірність і точність отриманих результатів.

Розміщення ділянок на дослідній ділянці.

Повторні ділянки розміщуються у різних місцях ділянок. Це дає можливість отримати результати з усіх неоднорідних частин ділянки. Ретельно перекопати грунт лопатою або обрати мотофрезою, виділити залишки кореневих та коренів бур’янів