25. Фінансова санація підприємства, її економічний зміст та порядок проведення.

Санація підприємства - це сукупність фінансових, виробничих та організаційних заходів по відновленню платоспроможності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника у довгостроковому періоді. Головною метою санації є фінансове оздоровлення підприємства. У випадку досудової санації головна мета санаци, крім задоволення вимог кредиторів, доповнюється вимогою забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства.

Обґрунтуванням доцільності процедури санації замість ліквідації боржника є наявність таких підстав:

- санаційна спроможність боржника, тобто можливість у принципі відновлення у майбутньому його платоспроможності, підтверджена санаційним аудитом, який замовляє або боржник, або майбутній санатор;

- реальність відновлення ефективної господарської діяльності шляхом реалізації плану санації з огляду на наявне та потенційне ресурсне забезпечення;

- наявність санатора (юридичної або фізичної особи), який забезпечить фінансування плану санації.

Фінансова санація - це санація зі збереженням підприємства як юридичної особи, яка включає заходи по реструктуризації пасивів і активів. Вона поділяється на реструктуризацію фінансову, оперативну та стратегічну, які зазвичай реалізуються в межах єдиного плану санації.

Фінансова реструктуризація передбачає реструктуризацію пасивів, тобто зміну структури та розмірів власного і позикового капіталу, інвестиційної політики підприємства як за рахунок внутрішніх джерел, так і зовнішнім фінансування.

26. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств.

Коли підприємство має високий рівень дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, не оплачені в строк, то в рамках рефінансування заборгованості проводиться комплекс процедур щодо її примусового стягнення, у тім числі звернення з позовом до арбітражного суду.

Позов до арбітражного суду може бути направлений тільки за умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спорів, який полягає у зверненні кредитора до дебітора з письмовою претензією про відшкодування заборгованості.

У разі, коли претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або частково, заявник звертається з позовом щодо арбітражного врегулювання спору. Загальний строк позовної давності щодо захисту прав за позовом про відшкодування основного боргу, встановлений чинним законодавством, - три роки. Право на позов виникає з того дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Щодо відшкодування неустойки (штрафу, пені), то встановлено скорочений строк давності - 6 місяців. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому має бути висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково.

Законодавство про банкрутство має виконувати три основні функції:

1. Бути механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств.

2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому.

3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.

Головне завдання провадження справи про банкрутство підприємства полягає в якомога повнішому задоволенні вимог кредиторів, пред'явлених до боржника. цього можна досягти:

а) продажем майна боржника та розподілом виручених коштів між кредиторами, що здійснюється в процесі ліквідаційної процедури;

б) успішною реалізацією плану санації боржника;

в) через реалізацію плану реорганізації.

Отже, арбітражний суд може застосовувати до боржника такі типи процедур:

а) ліквідаційні;

б) реорганізаційні;

в) санаційні.

До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію підприємства-боржника з ухвали арбітражного суду або добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів. До реорганізаційних процедур належить зовнішнє управління майном та реорганізація підприємства. Санація передбачає фінансове оздоровлення боржника.

Провадження у справах про банкрутство складається, як правило, з таких головних складових:

1. Процедури встановлення факту неплатоспроможності боржника і безспірності вимог кредитора, якщо саме він ініціював порушення справи.

2. Виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів.

3. Санації (якщо така можлива) чи укладання мирової угоди.

4. Визнання боржника банкрутом.

5. Процедури задоволення вимог кредиторів за рахунок ліквідації майнових активів боржника.