- •1.Суть та класифікація основних засобів підприємств.
- •2.Знос і амортизація основних засобів.
- •3.Показники стану та ефективності використання основних фондів.
- •4.Капітальні вкладення: види та форми здійснення.
- •5.Джерела і порядок фінансування капітальних вкладень.
- •6.Сутність та напрямки аналізу фінансового стану підприємства.
- •7.Фінансова звітність підприємства як інформаційна база фінансового аналізу.
- •8.Показники оцінки фінансового стану підприємства.
- •9.Оцінка майнового стану підприємства.
- •10.Класифікація активів підприємства за ступенем ліквідності, а пасивів – за строковістю
- •11. Показники ліквідності і платоспроможності підприємства.
- •12. Показники фінансової стійкості підприємства
- •13. Показники ділової активності
- •14. Показники рівня ефективності господарської діяльності
- •15. Аналіз прибутковості підприємства
- •16.Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.
- •17.Фінансова стратегія підприємства.
- •18.Зміст та задачі фінансового планування
- •19.Методи фінансового планування.
- •20.Порядок розробки фінансового плану.
- •22. Оперативне фінансове планування
- •23. Контролінг.
- •24. Фінансова криза на підприємствах і причини її виникнення.
- •25. Фінансова санація підприємства, її економічний зміст та порядок проведення.
- •26. Економіко-правові аспекти санації та банкрутства підприємств.
- •27 Мирова угода
- •28. Фінансові джерела санації підприємств та їх використання
- •29. Реструктуризація підприємства
- •30. Сутність та причини виникнення банкрутства
- •Суть та класифікація основних засобів підприємств.
19.Методи фінансового планування.
Методи фінансового планування — це конкретні способи планових розрахунків. Планування фінансових показників здійснюється за допомогою кількох методів. До них належать:
1) балансовий;
2) нормативний;
3) розрахунково-аналітичний;
4) оптимізація планових розрахунків;
5) економіко-математичне моделювання.
Балансовий метод — полягає в тому, що балансуються не тільки підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. Застосовується при прогнозі надходжень і виплат їх грошових фондів, квартального плану доходів та витрат, платіжного календаря та ін.
Нормативний — полягає в тому, що на основі встановлених норм та техніко-економічних нормативів (ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів) розраховується потреба господарського суб'єкта у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів.
Розрахунково-аналітичний — планові показники розраховуються на основі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх зміни у плановому періоді.
Оптимізація планових розрахунків — полягає у складанні кількох варіантів планових розрахунків. З метою отримання найоптимальнішого варіанта планових рішень проводять їх оптимізацію. Для цього можуть використовуватись різні критерії вибору:
• максимум прибутку на грошову одиницю вкладеного капіталу;
• мінімум фінансових витрат;
• мінімум поточних витрат;
• мінімум вкладень капіталу за максимально ефективного результату;
• максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Економіко-математичне моделювання — дає змогу знайти кількісне вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів.
20.Порядок розробки фінансового плану.
Фінансове планування - процес розроблення системи фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії підприємства в майбутньому періоді. Всі види фінансового планування перебувають у взаємозв'язку і здійснюються у певній послідовності. - 1 етап -- прогнозування фінансової діяльності, що визначає завдання поточного планування. Це найскладніший етап планування, що потребує високої кваліфікації фахівців. Під фінансовою стратегією підприємства слід розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності і вибір найефективніших шляхів їхнього досягнення. Це генеральний план дій для забезпечення підприємства коштами. Він охоплює питання теорії і практики фінансів, їхнього планування, вирішує завдання, які забезпечують фінансову стійкість підприємства н ринкових умовах господарювання. - 2 етап - поточне планування фінансової діяльності, що полягає в розробці системи фінансових планів з окремих аспектів фінансової діяльності підприємства на майбутній рік із розбивкою за кварталами. Це планування допоможе визначити на майбутній період усі джерела фінансування, сформувати систему доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність підприємства, визначити структуру його активів на кінець планового періоду. - 3 етап — оперативне планування фінансової діяльності. Воно полягає в розробці системи бюджетів - короткострокових оперативних фінансових планів (до одного року), що відображають надходження і витрати коштів з окремих аспектів фінансової діяльності, окремих господарських операцій, інвестиційних проектів. Таким чином, фінансове планування охоплює весь комплекс заходів як із формування планових завдань, так і з втілення їх у життя.
21. Види бюджетів (кошторисів), що можуть застосовуватись при фінансовому плануванні. Головним інструментом фінансового планування є кошторисне планування (бюджетування).
Кошторис (бюджет) – це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період. За широтою номенклатури розрізняють бюджети функціональний і комплексний.
Функціональний, як правило, розробляється по одній-двох статтях затрат (наприклад, бюджет оплати праці). Комплексний – розробляється за широкою номенклатурою затрат (наприклад, бюджет адміністративно-управлінських затрат).
За методами розробки розрізняють стабільний і гнучкий бюджети. Стабільний бюджет не залежить від зміни обсягів діяльності підприємства (наприклад, бюджет витрат на оплату праці управлінського персоналу). Гнучкий – передбачає встановлення планових поточних чи капітальних затрат не в твердо фіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які взаємопов’язані з показниками обсягу діяльності підприємства (наприклад, з обсягом випуску чи реалізації продукції).