6. Особливості організації бюджетного процесу в сша, Японії, країнах єс

Особливості бюджетного процесу в США

Бюджетний процес в США включає чотири етапи.

I етап. Розробка проекту бюджету. Його розробляє Адміністративно-бюд­жетне управління США (бюджетний рік у США починається з 1 жовтня), якому подають заявки всі державні структури, що фінан­суються з бюджету. Заявки подаються на основі контрольних цифр, які доводяться державними структурами зверху.

II етап. Розгляд і затвердження бюджету. Це є компетенцією конгресу США. Спочатку проект бюджету надходить у нижню палату (палату представників), потім — у вищу (сенат).

Президент США виступає з бюджетним посланням, в якому він дає коротку характеристику основних напрямків фінансової політики уряду.

У випадку розбіжності висновків палат конгресу США створюєть­ся узгоджувальна комісія.

III етап. Виконання бюджету. У США воно розподілено між окремими структурами:

1) Міністерство фінансів контролює витрати;

2. Внутрішня податкова служба контролює доходи;

3. Митна служба контролює доходи від зовнішньоекономічних операцій.

IV етап. Організація касового виконання. Вона покладена в США на банки (державні й комерційні), тобто використовується банківська модель касового виконання бюджету.

Основні бюджетні функції виконавчої ланки США

Президент:

• Виробляє політику виконавчої ланки в галузі розробки бюджету і передає підготовлений проект бюджету до Конгресу.

• Подає до Конгресу додаткові бюджетні запити, поправки і зміни.

• Підписує (або накладає вето) на законодавчі акти щодо видатків і надходжень державного бюджету, які схвалені Конгресом.

• Повідомляє Конгрес про відстрочення чи скасування окремих бюджетних витрат.

• Видає розпорядження про скорочення окремих статей бюджету.

Адміністративно-бюджетне управління:

• Організовує діяльність виконавчої ланки в бюджетній галузі, надає поради Президентові.

• Доводить до відома урядових агентств мету державної політики і бюджетні орієнтири.

• Готує варіанти президентського проекту бюджету і подає їх на розгляд Президентові.

• Готує звіти про скорочення бюджетних статей згідно із законом Грема-Радмена- Холлінгза.

• Переглядає пропоновані законодавчі акти і виступає на конгре­сових слуханнях, аби пересвідчитися, що вони відповідають прези­дентському проектові бюджету.

• Розподіляє кошти і наглядає за виконанням бюджету.

• Вживає адміністративні заходи з метою підвищення ефектив­ності федеральних видатків.

Федеральні міністерства і відомства:

• Подають бюджетні запити до адміністративно-бюджетного уп­равління; просять Президента про збільшення асигнувань.

• Обстоюють президентський проект бюджету під час слухань у Конгресі.

• Вимагають надання коштів від Адміністративно-бюджетного управління і розподіляють призначені кошти між своїми підрозділами й програмами.

• Ведуть внутрішній контроль і облік витрачених і зібраних кош­тів.

• Розробляють заходи щодо витрачання бюджетних коштів.

• Контролюють виконання заходів, на які були призначені бюд­жетні кошти.

Основні бюджетні функції комітетів конгресу США

Комітети з надання дозволу на використання бюджетних коштів:

• Розробляють законопроекти про надання дозволу на викорис­тання бюджетних коштів і фінансування соціальних програм.

• Здійснюють нагляд за урядовими агентствами.

• Передають до комітетів, які розглядають проект бюджету, свої пропозиції й оцінки з питань, що перебувають в межах їхньої ком­петенції.

• Рекомендують внести зміни до законодавчих актів згідно з по­ложеннями щодо узгодження чинного законодавства з бюджетною резолюцією.

• Включають оцінки Бюджетної служби Конгресу до звітів про законопроекти, ухвалені ними.

Комітети з розподілу бюджетних асигнувань:

• Розробляють законопроекти про регулярні і додатковий розпо­діли бюджетних асигнувань.

• Розглядають пропозиції щодо відстрочення чи скасування ок­ремих бюджетних видатків.

• Передають до комітетів, які розглядають проект бюджету, свої погляди й оцінки з приводу федеральних програм.

• Включають до законопроектів з розподілу асигнувань обмежен­ня на програми кредитування.

• Встановлюють правила перегляду державних програм.

• Встановлюють напрямки витрачання коштів для федеральних, агентств.

Комітети з бюджетних надходжень:

• Розробляють законопроекти про надходження до бюджету.

• Розробляють законопроекти з питань державного боргу, а також щодо соціального забезпечення та деяких інших соціальних програм.

• Передають до комітетів, які розглядають проект бюджету, свої

• пропозиції й оцінки з питань, що перебувають в межах їхньої ком­петенції.

• Рекомендують внести зміни до законодавчих актів згідно з по­ложеннями щодо узгодження чинного законодавства з бюджетною резолюцією.

Комітети з розгляду проекту бюджету:

• Розробляють бюджетні резолюції.

• Готують положення щодо узгодження чинного законодавства з бюджетною резолюцією і розробляють відповідний законопроект про бюджетні узгодження.

• Надають іншим комітетам бюджетні повноваження розпоряджатися витрачанням коштів, а також повноваження щодо кредитування і фінансування соціальних програм.

• Спостерігають за розглядом бюджету і повідомляють Конгресові про його статус.

• Розробляють рішення, що дозволяють обійти певні бюджетні процедури (комітет Сенату).

Особливості бюджетного процесу в Японії

Бюджетна система Японії складається з бюджету центрального уряду (загальний рахунок), бюджетів місцевих влад і спеціальних рахунків, які включають у себе як спеціальні фонди, так і рахунки підприємств, служб, корпорацій, що належать центральним і місце­вим органам влади.

Розпис доходів і витрат бюджету має певне групування, яке вклю­чає у себе розділи, статті і параграфи. Розпис доходів поділяється на 7 розділів, 11 статей і 43 параграфи, витрати — на 13 розділів, 41 статтю і 242 параграфи.

Підготовка проекту бюджету здійснюється Міністерством фінансів і його департаментами. Інші міністерства і відомства готують пропозиції стосовно об'єму і струк­тури своїх бюджетів, а також щодо деяких інших фінансових питань і не пізніше 31 серпня направляють відповідні документи до бюдже­тного департаменту Міністерства фінансів. З вересня по грудень бюджетний департамент розглядає матеріали, що надійшли, і на їх основі розробляє проект бюджету. Проект на­правляється для узгодження в Управління економічного планування, а потім — на розгляд Кабінету міністрів. Після внесення поправок, у січні уряд подає проект бюджету на розгляд парламенту. Після обговорення в бюджетній комісії парламент затверджує бюджет у вигляді закону. Бюджетний рік в Японії триває з 1 квітня по 31 бе­резня.

Згідно з Конституцією Японії парламенту належить виняткове право розпоряджатися державними фінансами. Виконання бюджету здійснюється Міністерством фінансів та іншими міністерствами і відомствами. Касове обслуговування бюджету здійснює Японський банк та його відділки. Міністерства і відомства в межах встановлених їм витрат подають у Міністерство фінансів свої платіжні кошториси, які міністерством розглядаються і затверджуються. Далі копії кош­торисів направляються до Японського банку і останній здійснює відповідні операції.

Контроль за витрачанням затверджених асигнувань здійснюється поквартально у формі звітів міністерств і відомств. Контролери Мі­ністерства фінансів вивчають отримані звіти, перевіряють дані і скла­дають загальний звіт про виконання бюджету по доходах і витратах.

Загальний звіт подається уряду, який, у свою чергу, відправляє його на розгляд ревізійного бюро. Після того, як ревізійне бюро дасть висновок, звіт затверджується урядом і передається на розгляд і затвердження до парламенту.

Особливості бюджетного процесу в Франції

Бюджетна система Франції заснована на чотирьох принципах, які прийнято вважати класичними: складання бюджету на рік; єдність; універсальність; спеціалізація. У Франції фінансовий рік збігається з календарним.

Принцип єдності бюджетної системи означає, що всі фінансові операції держави відображаються в єдиному законодавчому докумен­ті, що затверджується парламентом. Однак специфіка Франції поля­гає в тому, що деякі фінансові операції оформляються або у вигляді додатку до загального бюджету (бюджети пошти, телеграфу), або враховуються окремо від державного бюджету (спеціальний фонд дорожніх інвестицій).

Універсальність передбачає окреме відображення доходів і витрат в абсолютній сумі. Але з ряду статей державного бюджету відобра­жається лише чисте сальдо.

Спеціалізація бюджетної системи полягає в цільовому викорис­танні бюджетних кредитів без права переводу їх з однієї статті на іншу. На практиці протягом року здійснюється перерозподіл дота­цій по об'єктах кредитування без будь-якого законодавчого оформ­лення.

Бюджетний процес охоплює три основні стадії: підготовку проек­ту, розгляд і затвердження у парламенті, виконання державного і місцевого бюджетів. Як підкреслював французький економіст П. Ляллюмьєр, складання проекту фінансового закону може розгля­датися як процес прийняття політичного рішення. За його оцінкою, проект державного бюджету постійно є результатом численних компромісів.

Еволюція бюджетного процесу у Франції, закріплена конститу­цією, призвела до посилення ролі виконавчої влади за рахунок зни­ження фінансових прав парламенту і забезпечила провідну роль уря­ду у складанні бюджету. Проект бюджету розробляється протягом дев'яти місяців Міністерством економіки і фінансів з врахуванням інших зацікавлених відомств. У Франції застосовується нова прак­тика складання проекту бюджету — «Раціоналізація вибору бюджету» за прикладом США. Для розробки бюджету застосовуються економіко-математичні методи і ЕОМ.

Домінуюча роль Міністерства економіки і фінансів у складанні державного бюджету визначається його роллю в регулюванні еконо­міки. Це відображається у сучасній його структурі, яка склалась в результаті неодноразових реорганізацій. Провідним підрозділом Мі­ністерства економіки і фінансів, поряд з бюджетним управлінням, є казначейство. Крім традиційних функцій по розподілу коштів дер­жавного і більшої частини місцевих бюджетів, казначейство здійснює втручання в діяльність приватних і змішаних підприємств шляхом надання кредитів, фінансування інвестицій, бере участь у проведенні кредитної політики, розвитку фінансового ринку. На казначейство покладені функції, пов'язані з міжнародними валютними відносина­ми. Казначейство також управляє державним боргом.

Бюджетне управління займається підготовкою та виконанням бюд­жету, контролює місцеві бюджети і фінанси підприємств, а також державні витрати.

Генеральна дирекція Національного інституту статистики і еконо­мічних досліджень Міністерства економіки і фінансів розробляє фі­нансовий аспект програми економічного і соціального розвитку кра­їни, займається короткостроковим прогнозуванням. Таким чином, Міністерство економіки і фінансів відіграє важливу роль у визначен­ні економічної політики країни.

Бюджетні права прем'єр-міністра розширені, а бюджетні права парламенту обмежені. Якщо протягом 70 днів після подання бюджету парламент не затверджує його, то це право переходить до уряду.

Парламент позбавлений бюджетної ініціативи. Парламентарії, що не є членами уряду, не можуть вносити пропозиції щодо додаткових витрат, введення нових податків чи змін бюджетних статей. Однак зміни в бюджетному процесі не дають підстав для твердження про повну ліквідацію парламентського контролю над бюджетом. Парла­менту формально підпорядкована палата бюджетної дисципліни, яка контролює діяльність розпорядників кредитів.

Виконання бюджету здійснюється в основному через каси казна­чейства, яке має поточний рахунок у Банку Франції і виставляє чеки на його відділення.