
- •19 Лекції «Фінанси» Тема 18. Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою
- •Тема 18. Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою
- •Загальні закономірності і національні особливості державних фінансів у країнах з розвиненою ринковою економікою
- •Бюджетне регулювання ринкової економіки та соціальних питань розвитку в розвинених країнах
- •Податкові реформи в країнах з розвиненою ринковою економікою: мета, необхідність проведення і основні заходи
- •Склад і структура бюджетних доходів країн з розвиненою економікою
- •Система соціального страхування в країнах з розвиненою ринковою економікою
- •Особливості організації бюджетного процесу в сша, Японії, країнах єс
Податкові реформи в країнах з розвиненою ринковою економікою: мета, необхідність проведення і основні заходи
Учені вважають, що основу податкової реформи у розвинених країнах мають становити ліквідація системи податкових пільг, повернення до «старої» податкової бази (із неоподатковуваним мінімумом), зниження податкових ставок. Така реформа дістала б підтримку в громадян, оскільки в результаті її проведення суттєво знизилися б податкові ставки. Проте якщо громадяни очікуватимуть повтору вищеописаного процесу, вони не підтримають реформу. Можливо, саме це й окреслює проблематику реформування системи прибуткового оподаткування. Розглянемо два приклади реформування прибуткового податку.
У США вже у 80-ті роки ряд фінансистів, зокрема P. E. Холл, А. Рабушка, вимагали радикальної відмови від чинної в ті часи складної системи федерального прибуткового податку. Вони виступали за усунення податкових «лазівок» і перехід до податку з неоподатковуваним мінімумом та стабільними ставками. Такий податок називають опосередковано прогресивним.
За допомогою даного податку досягається підвищений рівень оподаткування високих доходів шляхом не підвищення ставок, а введення неоподатковуваного мінімуму. Одержувачі низьких доходів отримають тоді трансфери, які залежатимуть від величини доходу і мають замінити соціальні виплати.
Запропонований М. Фрідменом у 1962 р. негативний прибутковий податок «підкуповує» ідеєю інтеграції податкової системи в соціальну політику. У разі запровадження такої системи прибуткового оподаткування складна система соціальних виплат могла би бути замінена трансферами, які залежать від рівня доходів. З підвищенням рівня доходу такі трансферні платежі (так звані «бюргерські гроші») поступово б зменшувались, що усунуло б раптовість зниження особистого доходу. Внаслідок такої реформи вигідною стала б робота навіть за низького рівня оплати праці. Проте недослідженими залишаються побічні ефекти. Так, подібні заходи можуть привести до зниження рівня зарплати, а отже, зростання кількості претендентів на трансфери. Наслідком цього могло бути колосальне зростання витрат, зумовлене дією негативного прибуткового податку. Тому негативний прибутковий податок не був запроваджений жодною податковою реформою. Інша причина полягає в опорі бюрократії, для якої надзвичайно складна й заплутана система соціального забезпечення населення є найоптимальнішою альтернативою спрощеній системі трансферних платежів.
В американських Законах про податкову реформу від 1986 і 1992 pp. була здійснена спроба запровадити цілий пакет пропозицій щодо зниження податкових ставок та ліквідації ряду пільг. У принципі головної мети вдалося досягти. Граничні податкові ставки федерального прибуткового податку для групи осіб із найвищими доходами були знижені з 50 % до 28 % (1986) та до 31 % (1992). На додаток до цього ліквідовано значну кількість вирахувань із податкової бази. Даний рівень оподаткування доходу доповнювався прибутковим податком, що стягувався в окремих штатах.
Схожі ідеї були покладені в основу німецької податкової реформи 1990 р. В рамках пакета заходів законодавець прийняв рішення про зниження граничних податкових ставок та ліквідацію ряду вирахувань. Гранична податкова ставка була знижена з 56 % до 53 %. Скасовано також деякі види вирахувань із податкової бази. Проте податкова система лишалася складною та затратною.
З тих пір податкова система зазнала двох ключових змін. У 1995 р. було запроваджено додатковий збір, так званий збір із солідарності. Він становив 7,5 % (5,5 % з 1998 р.) суми податкових зобов'язань із прибуткового податку. Цей збір розглядається в податковому праві як сепаратний податок. Податкові ставки поділені на три групи:
а) Базовий неоподатковуваний мінімум для неодружених осіб і для подружжя.
б) До базового неоподатковуваного мінімуму примикає «прогресивна зона». Базова ставка прибуткового податку — 25,9 % — підвищується з доходами і переходить у тариф прибуткового податку 1990 р.
в) «Пропорційна зона» охоплює високі доходи і передбачає застосування фіксованої граничної ставки податку 53 %.
Спроби реформувати німецьку систему прибуткового оподаткування спирались на цілу низку радикальних пропозицій. Так, Християнсько-демократичний союз пропонував запровадити так звану трирівневу систему ставок: 8 % — для річного доходу від 12 000 до 20000 марок, 18 % —для доходу від 20 000 до 30 000 марок і 28 % — для доходу понад 30 000 марок. Вільна демократична партія подала пакет своїх пропозицій, де також передбачалась багаторівнева система ставок (15, 25 і 35 %). За багаторівневу систему ставок виступала й Наукова рада при Федеральному міністерстві економіки (1996), яка запропонувала ставки 10, 20 і 30 % (максимальна ставка — щодо доходу понад 30 000 марок). Для низьких доходів передбачався менший рівень оподаткування.
Спільним для всіх чотирьох пропозицій є те, що вони передбачають зменшення податкового тиску на основі ліквідації цілого ряду пільг. Проте єдиної думки щодо того, якими є оптимальна кількість пільг і оптимальна ставка податку, не існує.
Іншу пропозицію висунула команда М. Розе (1990): запровадити прибутковий податок, якому підлягав би тільки доход, одержаний від трудової діяльності за винятком доходів, одержаних у вигляді відсотків. Такі доходи мають оподатковуватися на рівні підприємства.
Перевага багаторівневої системи податкових ставок полягає в її простоті. Кожен платник податку, який приблизно може спрогнозувати свій доход, знає, до якої категорії платників він належить.
Якщо одержувач доходу несе видатки на утримання сім'ї, то він вважається менш платоспроможним, а тому й має одержувати пільги від держави.
У випадку прогресивного прибуткового оподаткування слід звернути особливу увагу на вибір форми оподаткування доходів подружжя. В результаті нарахування сукупної суми податку при розщепленні доходів подружжя (варіант а) ми одержимо результат, що збігатиметься з рівнем оподаткування доходів подружжя за автономного нарахування податку (варіант б) або за нарахування сукупного податку без використання методу розщеплення їхніх доходів (варіант в).
а) Унаслідок нарахування сукупного податку з використанням методу розщеплення доходів подружжя, наприклад, у Німеччині, оподатковуваний доход подружжя підсумовується, ділиться на два й кожна з частин оподатковується окремо за чинною (для даної величини доходів) ставкою податку.
б) При роздільному нарахуванні податку доход кожного з подружжя оподатковується автономно. Така форма оподаткування діє в Австрії.
в)
При
нарахуванні
сукупного податку
доходи
чоловіка та дружини додаються. Сукупний
податковий тягар при цьому значно
вищий, ніж при нарахуванні податку з
розщепленням доходів подружжя. Хоча
даний метод оподаткування практикується
у Швейцарії.
Оскільки
діти не є одержувачами доходів, а отже,
не є платниками податків, схема розщеплення
доходів як за пропорційної, так і за
прогресивної податкової системи зменшує
податкові зобов'язання сім'ї. Загалом
виділяють чотири методи оподаткування
сімей з дітьми.
а) Збільшення дільника при розщепленні доходів на 0,5 з розрахунку на кожну дитину у Франції.
б) У Німеччині практикується зменшення бази для нарахування податку в розрахунку на кожну дитину.
в) Вирахування із суми податкових зобов'язань сімей із дітьми незалежно від рівня їхнього доходу. У Німеччині дозволяється вилучати з річної суми нарахованого податку визначену суму у розрахунку на кожну дитину, якщо платник купує або будує власний будинок
г) Звільнення від оподаткування коштів на утримання дітей — один із найвагоміших інструментів фіскальної підтримки сімей з дітьми в Німеччині. При наданні даної податкової пільги враховується кількість дітей у сім'ї та величина доходу, одержуваного батьками. Не оподатковується також допомога на дітей у віці до двох років.
Головною метою реформування є зниження податкових ставок, яке компенсується масштабним скасуванням податкових пільг. Така стратегія була максимально втілена в життя в США. В Німеччині такого роду ідеї викликають скепсис і реформи просуваються повільно .
У США в напрямі максимального обмеження процесів «тінізації» ефективно функціонують досконалі правові механізми. Багато положень федерального законодавства, спрямованих на рішучу боротьбу із «відмиванням» грошей були встановлені у зв'язку з прийняттям протягом 1970—1988 pp. п'яти спеціальних законодавчих актів.
Важлива особливість американського законодавства: не податкове управління повинне довести незаконність джерел доходів фізичної особи, а сам платник податку на вимогу податкових органів зобов'язаний документально підтвердити легітимність походження всіх коштів та майна, що знаходяться (або знаходились) у його розпорядженні.
За американськими законами ухилення від сплати податків є серйозним кримінальним злочином. Тому методи фінансового розслідування включають в себе не тільки суто фінансові заходи, такі, як перевірка бухгалтерських книг і звітів, перевірка кредитних документів і банківських рахунків та чеків платника податків. Існують також і спеціальні заходи, характерні для роботи правоохоронних органів. Це таємні спостереження і обшуки, підслуховування телефонних розмов і перлюстрація поштових відправлень, опитування свідків і осіб з оточення підозрюваного та інше. Платні інформатори, які допомагають викрити порушників податкового законодавства, отримують до 10 відсотків від суми пені, нарахованої за несплату податків.
У 1986 р. Конгрес США прийняв новий закон про оподаткування, який був спрямований на посилення контролю за доходами населення.
Згідно з цим законом за невірно заповнену податкову декларацію на платника податку може бути накладено штраф до 1 тисячі доларів. За порушення термінів відправки податкової декларації стягується штраф у розмірі 5 відсотків від не сплаченої вчасно суми за кожен місяць заборгованості або за частину місяця. Штраф не повинен перевищувати 25 відсотків від сукупної суми не сплаченого прибуткового податку.
Навмисне заниження величини доходу карається штрафом до 5 тисяч доларів і тюремним ув'язненням до 5 років або тільки тюремним ув'язненням. До того ж, платник податків зобов'язаний сплатити знов нараховані податки, а також пеню у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податку.
У податковій політиці Японії наприкінці 80-х років XX століття відбулися наступні зміни.
1. Диференційований підхід до оподаткування великих, дрібних і середніх компаній:
а) для великих компаній — ставка податку була до 1989 р. — 40%; з 1990 р. - 37,5; з 1 квітня 1999 р. - 34,5%;
б) для середніх і малих компаній ставка податку була у 1989 р. — 29%; з 1990 р. - 28%.
2. Максимально можливий розмір усіх прямих податків, які сплачує юридична особа, становить з 1990 р. 58% від суми річного прибутку.
3. Введені податкові ставки для 4-х базових типів сімей (холостяки, бездітні, сім'я з однією дитиною, з двома і більше дітьми (неоподатковуваний мінімум для сімей з дітьми — 15,4 тис. доларів, а на холостяка — 7,7 тис. доларів).