Дисципліна «актуальні питання зобов’язального права»

1. Дати визначення поняттю зобов’язального права.

Зобов’язальне право – основи функціонування цивільного обороту

У ряді підгалузей цивільного права особливе місце займає зобов’язальне право. Таке становище йому забезпечує ту обставину, що саме зобов’язання лежать в основі цивільного обороту.

Поняття зобов’язального права

Для того щоб розкрити поняття даної підгалузі цивільно-правових норм, необхідно дати визначення безпосередньо самому слову «зобов’язання». Так, ще з часів класичної римської правознавчої науки під ним розумілося відношення, в силу якого боржник зобов’язаний вчинити певні дії на користь кредитора або ж утриматися від таких дій. З цього випливає, що:

– зобов’язання – це завжди відношення між, як мінімум, двома особами;

– предмет ставлення завжди повинен бути індивідуально визначений;

– боржник зобов’язаний або діяти, або не діяти на користь кредитора.

Ці три особливості важливі при визначенні того, чим є зобов’язальне право, а саме: сукупністю норм, що регулюють відносини з приводу виконання однією особою прийнятих на себе конкретно-визначених зобов’язань перед іншою особою.

Розглянута підгалузь права володіє особливими характеристиками, що відрізняють її серед низки інших. Так, зобов’язальне право:

– завжди опосередковує перехід речей в рамках цивільного обороту;

– являє собою процес переходу речових прав між суб’єктами;

– регламентує не тільки пересування товарів, а й надання послуг, а також виконання робіт;

– використовує тільки механізми диспозитивного регулювання;

– базується не тільки на законодавстві, але і на звичайних нормах.

Все це дозволяє вивести інше поняття зобов’язального права, а саме: це сукупність приватноправових, диспозитивних норм, спрямованих на регулювання економічного обороту.

Для того щоб переконатися в правильності даного визначення, слід всього лише розглянути систему зазначеної галузі права.

Система зобов’язального права

Зобов’язанням в більшості цивільних уложень країн світу присвячені досить великі обсяги законодавчих актів. Так, і в російському законодавстві цивільний кодекс приділяє значну увагу такій підгалузі, як зобов’язальне право.

Вся сукупність норм в ньому може бути розділена на 2 категорії – загальну і особливу, що відрізняє даний вид права від інших, які залучають в свою структуру і спеціальну частину.

Система зобов’язального права базується на основній частині. У дану категорію підпадають норми, які регулюють основні моменти, пов’язані із зобов’язаннями, а саме:

– легальне визначення та випадки виникнення зобов’язання;

– правила виникнення, зміни та припинення такого;

– загальні положення про суб’єктів і об’єктах зобов’язань;

– способи виконання зобов’язань;

– загальні положення про договори.

Всі перераховані п’ять норм є обов’язковими для розкриття, оскільки визначення, закладені в них, тягнуть більш точне, позбавлене прогалин регулювання інститутів, складових особливу частину.

А до останньої варто віднести:

– зобов’язання, що виникають на підставі договорів;

– позадоговірні зобов’язання.

У першу групу традиційно відносять всі договори, пов’язані з переміщенням речей у тимчасове або постійне користування, та договору, спрямовані на представлення послуг або виконання робіт. Сюди ж варто віднести категорію зобов’язань, що виникають в процесі використання права інтелектуальної власності.

Друга група в цілому являє собою мотивувальну частину деліктних зобов’язань і зобов’язань з безпідставного збагачення.

Представлена вище система дає чітке поняття про те, що зобов’язальне право – це одна з найважливіших підгалузей цивільного права, обслуговуюча цивільний оборот і є потужним правовим підмогою для розвитку економіки.