Тема 14. Реструктуризація та ліквідація підприємств (організацій) та об'єднань

14.1 Сутнісна характеристика процесу реструктуризації підприємств.

14. 2 Процедура реструктуризації.

14.3 Ефективність реструктуризації підприємства.

14. 4 Санація підприємства.

14. 5 Банкрутство та причини його виникнення.

14.6 Процедура визначення боржника банкрутом.

14.7 Ліквідація збанкрутілих підприємств.

14.1 Сутнісна характеристика процесу реструктуризації підприємств.

Слово «реструктуризація» було введено в професійний вжиток на початку 80-х років минулого століття і з того часу його трактування набувало різного значення:

• комплексні зміни із антикризовими заходами;

• комплекс заходів, пов'язаних із перетворенням усіх сфер діяль­ності підприємства, від структури фінансів, до технічного переозбро­єння і пошуку нових ніш на ринку;

• комплексні та взаємопов'язані зміни структур, що забезпечують функціонування підприємства в цілому;

• створення на базі підприємства кількох менших економічних одиниць;

• комплекс реорганізаційних заходів, які мають на меті вихід під­приємства із кризи і забезпечення його подальшого розвитку.

У вітчизняній літературі стверджують, що реструктуризація =- це комплексні зміни з антикризовими заходами.

Існує також нормативне визначення терміна реструктуризації. Зокрема, в законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процес реструктуризації підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків.

Відповідно до мети визначають завдання, а саме:

• сприяння у виживанні та забезпечення повноцінного функціонування суб'єктів господарювання;

• відновлення конкурентоспроможності та платоспроможності підприємств на ринку;

• управління змінами.

Реструктуризація на рівні підприємства стосується перебудови всіх сфер його діяльності, починаючи від виробничо-технічних та організаційних систем і завершуючи фінансовими аспектами і проблемами власності.

Реструктуризацію на макрорівні - спрямовується на зміну співвідношення окремих галузей та підгалузей, рівня розвитку елементів ринкової інфраструктури, механізмів і важелів управління економікою, приватизаційними процесами.

Процес реструктуризації може бути викликаний рядом зовнішніх і внутрішніх причин.

Зовнішні чинники реструктуризації:

• технологічний прогрес (новітні технології, передові методи ко­мунікації та інформаційного зв'язку; зниження затрат на обробку да­них, ефективні транспортні мережі);

• міжнародна економічна інтеграція (скорочення торговельних і митних бар'єрів, більш вільний потік капіталу, підвищення мобільності робочої сили, утворення економічних блоків та союзів, монетарна інтеграція та створення міжнародних валют);

• докорінні зміни на ринках розвинутих країн (уповільнення темпів розвитку цих країн, більш агресивний експорт і пошук додаткових ринків збуту, зменшення ступеня державного регулювання економіки);

• зміни соціально-економічних систем (трансформація економічних систем країн Центральної та Східної Європи і Азії, зростання долі приватного сектора);

• політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інфор­маційна);

• екологічна ситуація;

• соціально-культурні фактори.

Внутрішні чинники реструктуризації:

• незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);

• слабкий фінансовий менеджмент з питань управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;

• не конкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);

• високі витрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні витрати, високі змінні витрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу);

• слабка робота служби маркетингу;

• конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів);

• стереотипи мислення керівництва, що не відповідають новітнім процесам соціально-економічного розвитку.

Реструктуризаційні зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватися:

1. модернізації - оновлення устаткування і технології;

2. реорганізації - зміни методів і поділу праці; потоків інформації;

3. адаптації - пристосування елементів підприємства до поточних умов;

4. нововведень - продуктових і процесних.

Відповідно до завдань і розглядають взаємопов'язані форми й види реструктуризації підприємств

Часткову (обмежену) реструктуризацію застосовує підприємство для відновлення технічної та економічної дієздатності: додаткова емісія цінних паперів, переоцінювання активів, зниження дебіторської заборгованості, переоформлення боргів та ін.

Комплексна реструктуризація охоплює суттєві зміни у формі розробки нової організаційної структури, технічної, технологічної та продуктової політики, зміни в менеджменті тощо.

Санаційна (відновна) реструктуризація застосовується, коли під­приємство перебуває у передкризовому або кризовому стані (втрата ринкових позицій; проблеми з постачанням та залишками матеріалів, незавершеність виробництва; великі запаси готової продукції; заборгованість перед банками, кредиторами та державою; втрата ліквідності.

Основні напрями реструктуризації дій у цій ситуації: скорочення ресурсів; скорочення ринків; скорочення пропозиції; зменшення розмірів підприємства.

Адаптаційна реструктуризація - спонукає до посилення диференціації цілей і використовується при відсутності кризи, але при наявності негативних тенденцій чи появі загрозливих симптомів з метою їх подолання та пристосування підприємства до нових ринкових умов.

Інноваційна реструктуризація практикується на підприємствах, які стабільно працюють, але прагнуть докорінно якісних змін. При проведенні змін головними мають бути інноваційна спрямованість систем управління, гнучкість виробництва, цілеспрямовані і результативні нововведення.

Випереджувальна реструктуризація має місце в успішних підпри­ємствах, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть підсилити свої ключові компетенції та конкурентні переваги. Основними її напрямами є динамічне бізнес-моделювання, стратегічний аудит, постійне відстежування (моніторинг) основних компонентів навколишньої системи та визначення своїх потреб у змінах.

Залежно від об'єкту змін реструктуризація поділяється на такі види:

1. Управлінський - пов'язаний із підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, зміну його організаційної структури, менеджменту, тех­нологічної, інноваційної та маркетингової політики.

2. Технічний - пов'язаний із забезпеченням такого стану підпри­ємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенці­алу, технології, ноу-хау, управлінських навичок, кваліфікації персона­лу, ефективних систем постачання, тобто всього того, що дає підпри­ємству змогу виходити на ринок з конкурентоспроможною продук­цією.

3. Економічний - має забезпечити достатній рівень рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін.

4. Фінансовий - передбачає зміну структури й розмірів власного й позичкового капіталу та інших пасивів підприємства. Фінансову реструктуризацію можна здійснити шляхом:

• відстрочки погашення кредиторської заборгованості;

• одержання додаткових кредитів;

• списання безнадійної заборгованості;

• збільшення статутного фонду;

• зниження відсоткової ставки щодо заборгованості;

• заморожування інвестиційних вкладень;

• отримання від інвесторів нових інвестицій.

5. Реструктуризація відносин власності - стосується зміни розподілу влади на підприємстві і участі у власному капіталі, тобто, характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.

За формами реструктуризація поділяється на:

• оперативна реструктуризація - забезпечення ліквідності й суттєве поліпшення результатів діяльності підприємства. Період оперативної реструктуризації триває приблизно 3—4 місяці.

Стратегічна реструктуризація підприємства забезпечує його довго­строкову конкурентоспроможність. Суть полягає в розробленні та здійсненні довгострокових заходів для стабілізації виробництва та зміцнення фі­нансового стану підприємства. Вона здійснюється за рахунок залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.