1. Види суб’єктів транспортного права

Суб’єкти транспортних правовідносин – це учасники цих правових відносин, які мають суб’єктивні права та виконують юридичні обов’язки.

Суб’єктами транспортних правових відносин можуть бути:

1. Фізичні особи:

1.1. Громадяни України.

1.2. Іноземні громадяни.

3. Особи без громадянства.

Крім того, до цієї категорії належать посадові особи, які виділяються окремо з огляду на їх особливий правовий статус у галузі транспорту.

2. Юридичні особи, які поділяються:

1. За формою власності: на державні, комунальні та приватні.

2. За національною належністю: на національні, іноземні та змішані.

Також можна поділити суб’єктів транспортного права за їх правовим статусом і місцем щодо реалізації транспортних відносин:

1. Органи державного управління:

• Верховна Рада України;

• Кабінет Міністрів України;

• Міністерство інфраструктури України;

• Державна автотранспортна служба (Укравтотранс);

• Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця);

• Державний служба морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот);

• Державна авіаційна служба (Державіаслужба України);

2. Транспортні організації:

3. Споживачі транспортних послуг – фізичні або юридичні особи, які беруть участь у транспортних суспільних відносинах, користуються певними транспортними послугами для задоволення своїх потреб.

2. Господарсько-правова компетенція суб’єктів транспортного права

До суб’єктів управління транспортом належать:

1. Верховна Рада України;

2. Кабінет Міністрів України;

3. Міністерство інфраструктури України;

4. спеціально уповноважені на це органи транспорту відповідно до чинного законодавства (Укравтотранс, Укрзалізниця, Укрморрічфлот, Державіаслужба, НАК «Нафтогаз України» та інш);

5. місцеві органи виконавчої влади (держадміністрації) та органи місцевого самоврядування.

Кожний із зазначених органів здійснює управління в межах своєї компетенції та притаманними йому методами.

До компетенції Верховної Ради України з питань діяльності транспорту віднесено:

1. прийняття законів;

2. затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

3. визначення основних засад використання транспорту і зв’язку;

4. організація діяльності органів виконавчої влади;

5. засади місцевого самоврядування;

Органи виконавчої влади, що здійснюють управління транспортом, можна поділити на три рівні:

1) вищий рівень – Кабінет Міністрів України (у функціональній взаємодії з Президентом України);

2) центральний рівень – міністерства, державні служби, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи виконавчої влади;

3) місцевий рівень, на якому діють органи виконавчої влади загальної компетенції

Згідно з Конституцією України, Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади.