
- •Питання 1. Транспорт як загальна складова суспільного виробництва
- •Питання 2. Поняття, предмет і метод транспортного права України
- •Питання 3. Система, функції та принципи транспортного права
- •Питання 4. Джерела транспортного права
- •Питання 1. Поняття та структура транспортної системи України
- •Питання 2. Державне управління в галузі транспорту, його цілі й завдання
- •3. Функції, пов'язані з фінансово-економічною діяльністю:
- •4. Функції, пов'язані з соціальним розвитком, охороною навколишнього середовища:
- •Питання 3. Органи, що здійснюють управління транспортом, їхні структура і повноваження
- •Питання 4. Форми і методи управління транспортом
- •Методи управління транспортом.
- •Види суб’єктів транспортного права
- •1. Фізичні особи:
- •1. Органи державного управління:
- •2. Господарсько-правова компетенція суб’єктів транспортного права
- •Міністерство інфраструктури України як центральний орган управління транспортом
- •Укравтотранс як орган державного управління
- •Укрзалізниця як орган державного управління
- •3.3. Укрморррічфлот як орган державного управління
- •3.4. Державіаслужба як орган державного управління
- •3.5. Органи управління трубопровідним транспортом
- •3.6. Інші органи управління транспортом
- •4. Правове становище транспортних організацій та їх об’єднань як суб’єктів транспортного права особливого виду
- •5. Правовий статус споживачів транспортних послуг
- •Питання 2. Види форм управління транспортом.
5. Правовий статус споживачів транспортних послуг
Транспортні організації мають розглядатись у сукупності та взаємодії з іншими його учасниками – споживачами транспортних послуг, оскільки саме їх інтереси щодо перевезень повинні забезпечуватися.
Споживачі транспортних послуг – фізичні або юридичні особи, які беруть участь у транспортних суспільних відносинах, користуються певними транспортними послугами для задоволення своїх потреб. Відповідно до чинного законодавства вони мають права та несуть обов’язки.
Споживачами транспортних послуг є:
вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) – зазначена у документі на перевезення вантажу будь-яка юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж транспортній організації для перевезення;
вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) – зазначена в документі на перевезення вантажу юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж від транспортної організації;
пасажир – фізична особа, яка користується будь-яким видом транспорту на підставі особистого проїзного документа або є членом організованої групи осіб, яка проїздить на підставі придбаного групового проїзного документа;
Правовий статус споживачів транспортних послуг та межі, в яких вони здійснюють свою діяльність, визначаються транспортними статутами, кодексами та іншими нормативно-правовими актами.
Питання 2. Види форм управління транспортом.
В юридичній літературі з питань управління загальновизнаної класифікації немає, але найбільш поширеними є два варіанти:
1) залежно від юридичних наслідків;
2) за ступенем правової регламентації процесу їх застосування.
Ці положення повною мірою стосуються управління і в сфері транспорту.
Отже, залежно від юридичних наслідків форми управління транспортом можна поділити на правові і організаційні, характеристику яких наведено вище.
За стуенем правової регламентації процесу застосування можна виділити такі форми:
1) видання правових актів управління транспортом і застосування норм транспортного права;
2) укладення договорів;
3) здійснення матеріально-технічних операцій.
1. Видання правових актів управління транспортом є особливою формою діяльності органів цієї галузі, спрямованою на виконання законів шляхом встановлення додаткових положень (норм права) підзаконного характеру, що, власне, передбачається самими законами.
Ця діяльність здійснюється за умов:
1. Прийняття нормативних документів зазначеними органами відповідно до їх компетенції.
2. За допомогою такої нормотворчості конкретизуються і деталізуються загальні норми законів.
Головні риси управлінської діяльності щодо прийняття нормативних актів:
- це – виконавчо-розпорядча діяльність;
- така діяльність виступає як регулятор транспортних правовідносин, що дає змогу органам (суб'єктам) управління транспортом активно впливати на процес перевезень вантажів, пасажирів, багажу та пошти
- і, врешті-решт, надає можливість впливати на своєчасне, якісне виконання перевезень.
.
2. Укладення договорів - це особлива специфічна форма діяльності транспортних органів. Насамперед зазначимо, що поняття договору, яке досить часто використовується у цивільно-правовій та адміністративно-правовій літературі, набуло значного поширення в юридичній практиці і будь-яких сумнівів не викликає.
Особливістю транспортних договорів є те, що умовах ринкових відносин підсилюється роль договору не тільки на стадії виконання, а й на стадії організації та формування відносин.