Тема 5. Соціальне партнерство

59. Становлення і розвиток соціального партнерства забезпечується утворенням наступних структурно-організаційних елементів:

а) суб’єктів та об’єктів соціального партнерства, їх представницьких органів та органів державного регулювання СТВ;

б) суб’єктів соціального партнерства і нормативно-правового забезпечення їх взаємодії;

в) рівнів, суб’єктів, предметів соціального партнерства та нормативно-правового забезпечення;

г) середнього класу суспільства, органів мінімізації наслідків конфліктів у СТВ, колективно-договірного процесу взаємодії суб’єктів соціального партнерства .

60. Соціальне партнерство являє собою систему:

а) врегулювання соціально-трудових відносин, у яких беруть участь організації, що представляють інтереси найманих працівників, об'єднання роботодавців без прямого чи непрямого втручання держави;

б) законодавчо закріплених прав держави щодо централізованого регулювання соціально-трудових відносин на засадах принципів патерналізму;

в) взаємин, що виникають між найманими працівниками і роботодавцями при посередницькій ролі держави, з метою узгодження інтересів суб’єктів у соціально-трудовій сфері, врегулюванню соціально-трудових конфліктів;

г) взаємозв’язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками, роботодавцями та їх об’єднаннями, а також, державою і органами самоврядування з урегулювання соціально-трудових відносин, які полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.

61. Соціальне партнерство реалізується через систему переговорів і угод, що укладаються на наступних рівнях:

а) міжнародний, галузевий, регіональний;

б) республіканський, галузевий, регіональний, професійний, на підприємствах, у структурних підрозділах організації;

в) міжнародний, національний, галузевий, регіональний, виробничий;

г) республіканський, галузевий, колективні договори на підприємствах.

62. До загальних принципів соціального партнерства, які розроблені Міжнародною організацією праці не відноситься:

1. загальний і міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості;

2. свобода слова й свобода об'єднань є необхідними умовами постійного прогресу;

3. повноважність та рівноправність сторін та їх представників;

4. повна зайнятість і зростання життєвого рівня.

63. Трипартизм – це:

а) залучення всіх об'єктів суспільних відносин до управління й подолання на цій основі монополії в розподілі створеного продукту;

б) система регулювання відносин між найманими працівниками й роботодавцями з участю держави;

в) вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника;

г) система регулювання відносин між суб’єктами СТВ на основі поєднання їх соціальних, правових та економічних інтересів.