Тема 4. Механізм функціонування системи соціально-трудових відносин: організаційні аспекти

38. Сукупність заходів і засобів впливу на суб’єкти СТВ з метою спрямування їх дій на реалізацію визначених соціально-економічних завдань розвитку суспільства, організацій і окремого індивіда – це:

а) предмет СТВ;

б) діяльність суб’єктів СТВ;

в) механізм функціонування СТВ;

г) основний фактор впливу на розвиток СТВ.

39. Соціально-трудові відносини мають такі форми існування:

а) фактичну і прогнозну;

б) вірогідну й фактичну;

в) суспільну й індивідуальну;

г) правовідносну й фактичну.

40. Залежно від кількості учасників соціально-трудових відносин рівнем їх регулювання є:

а) галузевий;

б) індивідуальний;

в) національний;

г) виробничий.

41. Попередження трудових конфліктів та пом’якшення їх наслідків для суб’єктів СТВ – це мета:

а) партисипативних методів регулювання СТВ;

б) суспільного регулювання формування та розвитку СТВ;

в) договірних методів;

г) погоджувально-арбітражних методів.

42. Соціальний захист виконує такі дві основні функції :

а) регулюючу та стимулюючу;

б) превентивну та реакційну;

в) стимулюючу та захисну;

г) лікувальну та превентивну.

43. Система соціального захисту складається з:

а) соціальної допомоги та соціальних гарантій;

б) соціального страхування та соціальної допомоги;

в) соціальних гарантій та соціального страхування;

г) соціальної підтримки та субсидіювання.

44. Сукупність матеріальних та юридичних засобів, які забезпечують соціальний захист людини, створюють основу для реалізації конституційних, соціально-економічних та соціально-політичних прав членів суспільства – це:

а) соціальний захист;

б) соціальні пільги;

в) соціальні гарантії;

г) соціальна допомога;

д) соціальне забезпечення.

45. Розроблені урядом форми й обсяги соціальних послуг, безкоштовне надання яких гарантується Конституцією України усім громадянам називаються:

а) соціальні стандарти;

б) соціальні гарантії;

в) соціальні норми;

г) соціальні індикатори.

46. Прості властивості, які утворюють соціальні показники, доступні спостереженню і виміру характеристики соціальних об’єктів – це:

а) індикатори соціальні;

б)норми соціальні;

в)критерії соціальні;

г) потреби соціальні.

47. Поняття, які використовуються для опису соціальних розбіжностей (диференціації) структури суспільства й окремих його верств, - це:

а) соціальна стратифікація;

б) маргіналізація;

в) соціальна мобільність;

г) соціальний престиж.

48. Загальна схема опису важливіших елементів соціальної політики, її мети, завдань, форми реалізації тощо – це:

а) мінімальний норматив соціальної забезпеченості;

б) мінімальні державні соціальні стандарти;

в) інтеграція соціальна;

г) модель соціальної політики.

49. Система економічних відносин, яка відповідає уявленням, потребам, інтересам, що панують у даному суспільстві, базується на:

а) соціальних гарантіях;

б) соціальній справедливості;

в) соціальній стандартизації;

г) немає правильної відповіді.

50. Система заходів, здійснюваних суспільством і його структурами, щодо забезпечення гарантованих мінімально достатніх умов життя, підтримки життєзабезпечення і діяльного існування людини - це:

а) гарантії соціальні;

б) захист соціальний;

в) справедливість соціальна;

г) інтеграція соціальна.

51. Різні організаційні структури, соціальні групи, персоналії, що реалізують соціальні програми і заходи в суспільстві – це:

а) соціальна сфера;

б) соціальні інститути;

в) суб’єкти соціальної політики;

г) типи суспільного устрою.

52. Система соціальних заходів у вигляді сприяння, підтримки і послуг, що надаються окремим особам і групам населення соціальною службою для подолання і зменшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу і повноцінної життєдіяльності, зветься:

а) допомога соціальна;

б) адаптація соціальна;

в) підтримка соціальна;

г) захист соціальний.

53. Задоволеність працею характеризує якість трудового життя з позиції:

а) держави;

б) роботодавця;

в) робітника;

г) суспільства.

54. Основний фактор підвищення якості трудового життя –це:

а) рівень життя населення;

б) покращання умов праці на виробництві;

в) зростання продуктивності праці;

г) підвищення рівня заробітної плати.

55. Соціальні світові стандарти рівня життя гарантують його:

а) достатній рівень;

б) мінімально допустимий рівень;

в) гідний рівень;

г) високий рівень.

56. Індекс людського розвитку формують такі показники:

а) середня тривалість життя при народженні, освіченість населення, реальний ВВП на душу населення;

б) середня тривалість навчання, частка населення за межею бідності, показник гендерної рівності;;

в) коефіцієнт старіння населення, рівень безробіття, співвідношення середньої та мінімальної заробітної плати.

57. Мінімальний норматив соціальної забезпеченості – це:

а) гарантований державою рівень соціальних послуг населенню в межах території України;

б) категорія, що відбиває задоволеність людей наданими благами;

в) соціальні гарантії тільки на мінімально необхідному рівні, які будуть збільшуватися в міру зростання економіки;

г) спосіб соціальної регуляції поведінки індивідів і груп.

58. Сукупність показників, які характеризують умови виробничого життя і дають змогу врахувати ступінь реалізації інтересів і потреб працівника та використання його здібностей в процесі трудової діяльності, визначає:

а) рівень життя;

б) умови трудової діяльності;

в) якість трудового життя;

г) задоволеність роботою.