193. Тарифно-кваліфікаційний довідник – це:

а) перелік посад усіх найменувань із зазначенням окладів;

б) опис необхідних практичних навичок, якими повинен володіти працівник певної кваліфікації;

в) державний нормативний документ, що містить сукупність цензів – вимог, яким повинен задовольняти робітник певної професії і кваліфікації;

г) внутрішньофірмовий нормативний документ, що містить кваліфікаційні характеристики професій працівників, що використовуються на конкретному підприємстві.

194. Призначення тарифних сіток полягає у наступному:

а) визначення розміру заробітної плати працівнику;

б) розрахунок розмірів преміювання за шкалою преміювання;

в)диференціації заробітної плати робітників залежно від їх кваліфікації;

г) встановлення розміру надбавок;

д) правильної відповіді немає.

195. Тарифна ставка і-того розряду може бути визначена за формулою:

а) С_і = С₁ / К_і;

б) С_і = С₁ х К_і;

в) С_і = С₁ (К_і – К₁);

г) С_і = С n- ₁ (1 + К_і)

де, Сі та С₁ та Кі та К₁ відповідно тарифна ставка та тарифний коефіцієнт і-того та першого розрядів, n – кількість розрядів у тарифній сітці.

196. Штатний розпис – це:

а) загальнодержавний нормативний документ, де зазначено перелік посад, що є на цьому підприємстві відповідно до Державного класифікатору посад службовців з визначенням окладів;

б) внутрішній фірмовий документ, де зазначено: перелік посад, що є на підприємстві відповідно до їх назви у Державному класифікаторі посад службовців; чисельність працівників за кожною посадою та відповідні розміри місячних посадових окладів;

в) перелік усіх професій та спеціальностей усіх працівників підприємства.

197. За допомогою довідника кваліфікаційних характеристик посад службовців встановлюють:

а) розмір посадового окладу працівника;

б) розмір премії у відсотках до посадового окладу;

в) посаду службовця, його завдання та обов’язки, вимоги до професійних знань, кваліфікаційну категорію працівника;

г) рівень диференціації посадових окладів службовців.

198. Надбавки – це:

а) виплати, які пов’язані з роботою, що виконуються й спрямовані переважно

на компенсацію працівнику втрат його здоров’я через шкідливі та важкі

Умови праці;

б) виплати, що пов’язані з роботою у понаднормовий час;

в) виплати, пов’язані, як правило, з особистістю конкретного працівника, й мають переважно стимулюючий характер;

г) мінімальні державні гарантії в оплаті праці, що мають абсолютний розмір незалежно від галузевої приналежності підприємства.

199. Чи є вірним вислів: “Головною відмінною рисою безтарифних систем оплати праці є те, що їх застосування передбачає відокремлене нарахування тарифної частини заробітної плати, надбавок, премій і компенсаційних виплат”.

а) так;

б) ні.

200. Форми та системи заробітної плати :

а) пов’язують оплату праці з її результатами;

б) розподіляють працівників залежно від складності робіт, які ними виконуються;

в) встановлюють міру праці на виконання певного виду продукції або виду робіт;

г) визначають резерви підвищення продуктивності праці.

201. У Законі України “Про оплату праці” передбачено такі форми виплати заробітної плати:

а) грошовими знаками, які мають обіг в Україні, чеками банку;

б) акціями та сертифікатами;

в) натурпродуктами за роздрібними або середньоринковими цінами;

г) борговими зобов’язаннями.

202. До форм заробітної плати відносяться:

а) індивідуальна та колективна;

б) пряма, непряма, почасово-преміальна;

в) тарифна, безтарифна;

г) відрядна, погодинна.

203. Виробіток працівника в межах установленої норми оплачується за прямими розцінками, а додатковий – за підвищеними розцінками, установленими ступінчасто, при такій системі оплати праці:

а) погодинно-преміальній;

б) простій відрядній;

в) відрядно-прогресивній;

г) непрямій відрядній.

204. Заробітну плату допоміжних робітників за непрямою відрядною системою без використання відрядних розцінок розраховують таким чином:

а) множенням тарифної ставки допоміжного робітника на фактично відпрацьований ним робочий час;

б) множенням тарифного заробітку допоміжного робітника на середній відсоток виконання норм виробітку основними робітниками, яких він обслуговував;

в) множенням відрядного заробітку основного робітника на коефіцієнт використання робочого часу допоміжного працівника та тарифний коефіцієнт за його розрядом;

г) множенням тарифної ставки допоміжного робітника на норму часу обслуговування та на виконаний обсяг робіт основними робітниками.